Чорнозем природна зона: умови ґрунтоутворення та географічне положення

З усього різноманіття ґрунтів найбільш родючим вважається чорнозем. У його складі є велика кількість гумусу, який потрібний для нормального розвитку культурних рослин. Існують різні природні зони із чорноземом, які активно застосовуються в сільськогосподарських цілях. Всі вони відрізняються певними особливостями.

Що таке чорнозем

Під чорноземом звичайним розуміють темнозабарвлений тип ґрунту, який містить багато гумусу. Він формується на лісоподібних суглинках чи глинах. Це відбувається в суббореальному та помірно континентальному кліматі на тлі періодично промивного або непромивного водного режиму.Такий грунт утворюється під багаторічними травами.

Цей ґрунт ідеально підходить для вирощування різних типів культурних рослин. Користь чорнозему пояснюється високим вмістом корисних елементів у ній, гранулометричними властивостями та реакцією, оптимальним співвідношенням тепла та вологи.

Для чорнозему характерні такі особливості:

Це нейтральний грунт, який допустимо використовувати для багатьох сільськогосподарських культур.
1. У складі ґрунту присутні багато гумусу – до 15 %. Це зумовлено розкладанням трав’янистих та лучно-степових рослин. Гумінові сполуки забезпечують регуляцію росту та розвитку культур.
2. Грунт має зернисту або комкувату структуру. У ньому є багато гумусу. Маса не злежується під впливом вологи та сонячних променів. Завдяки цьому вдається досягти прекрасного газообміну та створити хороші умови для формування коренів рослин.
3. У складі ґрунту присутнє багато кальцію – 70-90 %.

Класифікація

Залежно від обсягу гумусу виділяють наступні різновиди чорноземів:

• опасні грунти чорного відтінку – включають приблизно 9% цього компонента;
• середньогумусні – вміст корисної речовини становить 6-9%;
• малогумусні з темно-сірим забарвленням – включають 4-6% гумусу;
• слабогумусні – вміст поживної речовини не перевищує 4%;
• малогумусні зі світло-сірим забарвленням – обсяг гумусу не перевищує 2%.

Також чорноземи відрізняються за потужністю залягання шару. За цим критерієм виділяють такі види чорноземів:

• надпотужні – мають потужність 120 сантиметрів;
• потужні – характеризуються параметрами 80-120 сантиметрів;
• середньопотужні – мають показник 40-80 сантиметрів;
• малопотужні – параметри не перевищують 40 сантиметрів.

За ступенем засоленості виділяють такі різновиди ґрунтів:

• звичайні – є карбонатними;
• солонцюваті – вважаються солонцювато-солончаковими.

Окрім цього, існує наступна класифікація чорноземів:

• опідзолені – часто зустрічаються в широколистяних лісах;
• вилужені – спостерігаються в лісостепу;
• типові – формуються на підзолистих суглинках, в лісостепу з різнотрав’ям і злаковими рослинами;
• звичайні – переважають на півночі степів і формуються різнотравно-злаковими рослинами;
• південні – зустрічаються на півдні степів і формуються завдяки розкладанню типчаково-ковилових рослин.

Чорноземи відрізняються прекрасними водно-повітряними характеристиками та містять багато поживних елементів. Їх склад неможливо відтворити шляхом додавання в ґрунт органічних та мінеральних підживлень.

Умови ґрунтоутворення

Такі грунти формуються в помірному кліматичному поясі, для якого характерне чергування висушування та зволоження, а також переважання позитивних температур. Середньорічні значення становлять +1-9 градусів. При цьому загальна кількість опадів досягає 250-1000 міліметрів на рік.Для цих регіонів характерний хвилясто-рівнинний рельєф, на якому періодично зустрічаються яри, балки, річкові тераси. У цій місцевості переважає багаторічна трав’яниста рослинність, після якої в ґрунті залишається багато цінних речовин.

У певних гідротермічних умовах рослинні залишки розкладаються, і цей процес супроводжується утворенням гумусових сполук. Вони накопичуються у верхніх шарах ґрунту. Разом із гумусом у ґрунті фіксуються важливі поживні елементи. До них відносять фосфор, азот, залізо, сірку та інші речовини.

Географічне положення чорноземних грунтів

Чорнозем розташовується на площі понад 240 мільйонів гектарів. На карті Євразії він займає не лише південні регіони та Україну. Чорноземи також переважають у центрі Європи. Вони є на території Молдови та Австрії. Також цей грунт знаходиться в Болгарії, Угорщині та Румунії.

У зарубіжній Азії цей поживний ґрунт зустрічається в Монголії та КНР. Є він і в Америці. Чорноземи зустрічаються на заході США, у південних областях Канади. Також вони є на півдні Аргентини та в Чилі.

Де поширені в?

Чорноземні ґрунти поширені в різних регіонах. Загалом вони займають близько 10% території країни. При цьому найбільш родючі вітчизняні ґрунти переважають далеко не в чистих степах. Їх характерне розташування на півдні лісостепових зон. Саме в цих районах є хороші умови для вільного скупчення та розкладання органічної маси. При цьому вона не піддається впливу промивного режиму.

Кордон поширення чорноземів знаходиться біля України та Білорусі. З північного боку цю зону обмежують такі вузлові точки;

У південних регіонах чорноземи поширюються до таких меж:

Також чорноземні ділянки є в передгірських районах Алтаю. Важливо враховувати, що географічне розташування безпосередньо впливає їх якісні характеристики. Найціннішими вважаються землі навколо Тамбова, Курська та Воронежа.

Варто враховувати, що безконтрольне ведення інтенсивного сільського господарства, порушення агротехнічних правил, надмірне застосування добрив негативно позначається на якості чорноземів.

Більшість поживних грунтів розташовується в Західному Сибіру. Однак у цій зоні чорноземи промерзають на більшу глибину. Внизу переважно розташовуються ліси та лісоподібні породи. Сибірські чорноземи в основному локалізуються в степах і в лісостепових зонах.

Основна проблема

Степовий ґрунт не може постійно залишатися родючим. До його основних ворогів відносять сильні вітри та водну ерозію. Під впливом зазначених процесів сотні тисяч гектарів цінних земель стають непридатними для вирощування культурних рослин.

Тому так важливо забезпечити чорноземним грунтам надійний захист. Для цього необхідно висаджувати по периметру полів смуги дерев. Такі лісопосадки допомагають захистити поживні ґрунти від негативного впливу води та вітру.

Чорноземи вважаються цінними ґрунтами, які чудово підходять для сільського господарства. Такі ґрунти містять багато поживних речовин та забезпечують повноцінний розвиток культурних рослин. При цьому важливо забезпечити поживним ґрунтам надійний захист від впливу негативних факторів.

Що таке чорнозем? Характеристики та особливості використання грунту

Багато людей пам’ятають зі шкільного курсу, що чорнозем це найкращий тип грунту, яким славиться Україна. Але коли йдеться про точне й розгорнуте визначення цього поняття, можуть виникнути складнощі.

Важливо мати уявлення про чорнозем, оскільки цей тип грунту формується в певних грунтово-кліматичних умовах та є живою екосистемою. Чорноземи формуються в умовах помірного континентального клімату з періодичною зміною температур і вологості за участю живих мікроорганізмів. Неможливо створити чорнозем штучним шляхом або внести його за допомогою різних видів добрив.

Характеристики і властивості чорнозему

Основна характеристика чорнозему – високий вміст гумусу, що є ключовим аспектом. Гумус це органічні речовини, які утворюються у процесі складних біохімічних реакцій та є найбільш доступною формою живлення для рослин. Раніше рівень гумусу в чорноземах становив 15% і більше, але зараз вважається, що максимум – 14%. Через інтенсивне землеробство гумус не встигає відновлюватися, і земля виснажується.

Важливо зазначити, що чорнозем це не лише родючий грунт. Це відносно широке поняття, яке не можна звести до простих органічних добрив, таких як гній або перегній. У чорноземі всі речовини збалансовані і знаходяться в легкодоступній формі для рослин, у відмінність від надмірно концентрованих органічних добрив, які можуть завдати шкоди росту рослин.

Наступна характерна риса чорнозему – високий вміст кальцію, потреба в якому у рослин найвища на всіх стадіях росту.

Для чорнозему характерна нейтральна або близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, що робить його універсальним для вирощування сільськогосподарських культур.

Чорнозем має зернисто-грудкувату структуру, яка стійка до вимивання, утворення кірок, вивітрювання і ущільнення. Завдяки такій структурі забезпечується оптимальний водно-повітряний обмін з атмосферою і створюються сприятливі умови для росту коренів. Однак на думку фахівців чорнозем недостатньо пухкий і вимагає додавання піску або торфу.

Підтипи чорнозему

У різних природно-кліматичних зонах чорнозем формується з деякими особливостями. Всього виділяють 5 підтипів: опідзолений (широколисті ліси), вилужений (лісостепова зона), типовий (луки і лісостепи), звичайний (степи) і південний (степи південних регіонів). Найвищий показник гумусу має південний чорнозем.

Як розпізнати чорнозем?

Чорнозем істотно відрізняється від перегною і гною. Гній є відхідним продуктом тваринництва і птахівництва та являє собою частково переварені рослинні волокна з високим вмістом органічних речовин. Перепрілий протягом декількох років гній під впливом мікроорганізмів і безхребетних (черв’яків і комах) перетворюється в перегній, який містить поживні речовини в більш доступною для рослин формі. І гній, і перегній містять дуже велику кількість азоту та його сполук.

Дуже близький до чорнозему за походженням торф, який теж формується внаслідок багаторічного розкладання рослинних залишків, але в інших природно-кліматичних умовах.

Можна дати кілька порад, як відрізнити чорнозем від інших грунтів:

• має насичений чорний колір;
• через високий вміст гумусу залишає жирний слід на долоні після стиснення;
• при намоканні по консистенції нагадує глину і довго не висихає, утримуючи вологу (на відміну від торфу);
• має грубозернисту структуру.

Використання чорнозему на дачній ділянці

Прагнення дачників підвищити родючість грунту на своїй ділянці для отримання високих врожаїв плодів високої якості пояснює їх готовність використовувати всі доступні засоби. Щоб досягти високого ефекту і зберегти його на кілька років, необхідно знати, як використовувати чорнозем на городі без шкоди для вже усталеної екосистеми.

Основна помилка садівників – за допомогою повної заміни землі на чорнозем можна на завжди вирішити проблему живлення рослин без подальшого внесення добрив і використання перегною або компосту. Живильні речовини в чорноземі активно використовуються рослинами для формування врожаю і насіння, тому без їх заповнення вміст гумусу різко падає і грунт виснажується.

Грубою помилкою стане надмірне внесення чорнозему під овочеві та квіткові культури, так як їх малопотужна коренева система не здатна підтримувати необхідну пористість, що з часом призведе до ущільнення грунту.

Рекомендується додавати чорнозем в суміші з садовою землею і торфом. Хороший результат дає його внесення в теплиці, парники і клумби під багаторічні декоративні рослини. Для цих цілей дуже зручно використовувати чорнозем в мішках.

Ділянки, де був внесений чорнозем слід перекопувати тільки вилами для запобігання ущільнення грунту. Хорошим біологічним індикатором стану землі є дощові черв’яки.

Перед внесенням бажано перевірити рівень кислотності чорнозему за допомогою індикаторних смужок. При слабокислій реакції знадобиться внести вапно, доломітне борошно або деревну золу, а при слаболужній – кислі мінеральні добрива.