Які сорти троянд вибрати початківцю

Вам доводилося із заздрістюроздивлятися на квітники із розкішними трояндовими ковдрами на ділянках у друзів та знайомих? Звісно, доводилося, адже троянди – визнані королеви клумб, їх красі заздрять інші представники царства богині Флори.

Коли любуєшся прекрасними кущами із запашними величезними квітами, завжди виникає бажання завести такі ж сорти на своїй ділянці. Але невпевненість у своїх силах заважає, відбиває усе хотіння мати красу.

Бракує досвіду у вирощуванні троянд? Зневірятися не варто. Розпочніть з простого. Посадіть такі сорти, догляд яких не викликає труднощів. Початкові квітникарі легко здолають перешкоді, якщо відразу виберуть такій ж прекрасні, але більш стійкі сорти.

ТОП-10 найкращих сортів троянд для новачків

Спочатку варто зібрати в саду самі невибагливі троянди, які і зиму перенесуть без втрат, і грибковим інфекціям протистояти зуміють. Це чайно-гібридні троянди та флорибунди. Викликають цікавість і в’юнки троянди. Неможливо встояти перед каскадами запашних квітів, якіприкрашають садові будівлі, балкони таперголи. Ось про ці три групи троянд і поговоримо сьогодні.

Чайно-гібридні

Наприкінці ХІХ сторіччя досліди багатьох вчених щодо схрещування чайних та ремонтантних троянд увінчалися успіхом. В результаті з’явився новий унікальний вид троянд –чайно-гібридні.

Дотепер селекціонери всього світу продовжують працювати над виведенням нових сортів цієї групи троянд, квіти яких вражають розкішшю, пишністю і неповторним тонким ароматом.

Багато часівзберігає популярність улюблениця квіткарів, витончена красуня із жовто-рожевими пелюстками – чайно-гібридна троянда Глорія Дей. Однак щороку з’являються нові прекрасні види цієї квітки – із ще більшою витонченістю форми і забарвлення.

1. Висота куща чайно-гібридних троянд варіюється від 60 см до 1 м.
2. Діаметр квітки – від 10 до 14 см
3. Терміни цвітіння – безперервно, з середини червня до осені.
4. Аромат – від легких нот до стійких сильних пахощів.

Чайно-гібридні троянди здебільш прикрашають розарії. Однак ці квіти якнайкраще підходять й для букетного зрізання. Ці сорти можна вирощувати для комерційних цілей.

Найменування сортів чайно-гібридних троянд

Чорно-червоні пелюстки із бархатистою поверхнею, ідеальний великий келих і тривале цвітіння: цей сорт утримується в топі кращих чайно-гібридних троянд вже декілька років.

Висота куща близько 80 см. Стійкість забарвлення залежить від міри кислотності ґрунту. Найкращі ознаки квітки проявляютьсяу півтіні.

Троянда чайно-гибридна Абракадабра

Квітка вишуканої благородної форми. Забарвлення пелюсток неповторне – на темно-червоному фону хаотично розкидані плями і штрихи вершково-жовтого відтінку.

Аромат слабкий, кількість квіток на квітконосі– 1.

Цей сорт асоціюється із ніжністю і беззахисністю. Кремово-рожеві квіти вражають своєю красою та пишністю. На нижніх пелюстках яскравопроступає салатна облямівка.

Кущ високий, може досягати до 1,2 м.

Сорт підходить для прикраси квітників та зрізання. Неймовірно витончений точений келих. Пелюстки шарлахового кольору із багатьма коричневими і пісочними відтінками.

Сорт стійкий до борошнистої роси.

Троянди флорибунда

На перший погляд троянди флорибунда мало чим відрізняються від чайно-гібридних, але це не так. Група флорибунд з’явилася у минулому столітті внаслідок схрещування поліантових троянд з чайними.

Переваги троянд флорибунда:

1. Триваліше і щедріше цвітіння (на одному квітконосі може розташовуватися багато бутонів). Квіти з’являються на кущах практично без перерви.
2. Підвищена стійкість до захворювань.
3. Відмінна зимостійкість.
4. Різноманітне забарвлення.
5. Кущи не потребують щорічного кардинального обрізання.

Ефектні троянди флорибунда хороші і в букеті, й на клумбі.

Найменування сортів троянд флорибунда

Ефектна троянда бузково-блакитного відтінку. Сорт дарує квіти з початку сезону до глибокої осені. Одна з кращих блакитних троянд: чуттєвий сильний аромат супроводжує цвітіння.

Найкращі якості проявляються з 3 року вирощування. Стійкість до дощів– середня.

Яскравий сорт із жовто-малиновими пелюстками. Дуже ефектна троянда Маскарад яскраво виглядає у букеті й на клумбі. Цвітіння в кистях, де іноді буває до 25 бутонів.

Сорт міняє забарвлення з жовтого відтінку на малиновий (зміна відбувається у міру дорослішання квітки).

Від абрикосово-золотистих до мідно-червоних відтінків: розкішні квіти. За формою сорт нагадує троянди із старовинних гравюр. Букетне цвітіння: на одному стеблі розвивається до 5 бутонів.

Сорт зацвітає дещо пізніше за інші троянди Флорибунда.

В’юнкі троянди

Красу в’юнких троянд важко описати словами. Їх треба побачити, щоб відчути дійсну насолоду від пишності філігранних пелюстків, які удосталь з’являються на високих пагінах. Цю групу троянд використовують для створення вертикальних садів, їх висаджують для декорування огорож і заборів, пергол, ліхтарів та садових будівель. Нині селекціонерами виведені сорти плетистих троянд, які цвітуть практично безперервно. Милуватися витонченістю плетистих троянд– мрія багатьох, але варто не переоцінювати свої сили: адже ж рослини кожну зиму необхідно надійно укривати від морозу.

1. Амадеус – насичені червоні квіти махрової форми. Забарвлення стійке: троянда не вигорає на сонці. Кущ прямостійкий, досягає 2 м у висоту. Сорт має високу стійкість до захворювань та шкідливих опадів.
2. Чорний принц – дивовижна троянда, заввишки до 3 м, з пурпурно-ліловими квітками. Сорт зацвітає в середині літа, період декоративності триває до листопада. На кожнім пагоні розвивається декілька бутонів, тому кущ завжди усипаний букетами розквітаючих троянд. Незвичайно нарядний і ефектний сорт.
3. Рожева перлина – рожеві, великі, вишуканої форми троянди прикрашають високі стебла (до 3 м). Сорт рекомендується вирощувати в південних районах і в середніх широтах, Характеризується відмінноюзимостійкістю – до -28С.

Обираючи свої перші троянди, необхідно керуватися власним смаком, але не слід забувати про гармонійне поєднання забарвлень, інакше клумба буде або занадто монотонною, або занадто галасливою. Про одне хочу нагадати:у регіонах України із холодним кліматом троянди не можуть зимувати без укриття. Вірно оцінюйте свої сили, щоб не втратити неперевершених красунь, королев саду.

Малопоширені овочеві культури: які незвичні овочі можна легко виростити садівнику-початківцю

Кандидат біологічних наук Олександр Бондарчук, а також доктор сільськогосподарських наук Джамал Рахметов для проекту ГО “Місто-сад” САДИ розповідають про малопоширені овочеві культури, які ростуть в Україні і добре себе зарекомендували – про цибулеві, пасльонові, айстрові тощо. А також про перспективні й невибагливі рослини дієтичного та кондитерського спрямування.

Рослини родини цибулеві – добре вирощувати і на присадибній ділянці, і на балконі

З-поміж представлених в колекції рослин-інтродуцентів досить цінними є рослини родини цибулевих, які багаторічні і можуть використовуватися як зелень від ранньої весни до пізньої осені.

Ці рослини добре переносять посуху, зимові морози, весняні і осінні заморозки, важливо зазначити, що також чудово витримують багаторазове скошування зелені, після чого швидко знову відростають.

Такі особливості цих рослин дозволяють значно заощадити на площах, енергоносіях тощо, оскільки ранню зелень можна отримати поза межами теплиць, водночас без проблем й затрат можуть вирощуватись на підвіконні та балконах багатоповерхівок.

Способи вирощування

Існує три способи вирощування цибулевих: сівбою насіння на розсаду, сівбою сіянки навесні і сівбою сіянки восени.

Якщо посадити восени, сходи з’являються навесні на 10–15 днів раніше, ніж при весняній сівбі, і, відповідно, врожай можна отримати на 2–3 тижні раніше. Продуктивність озимої посадки на 10–25 % вище, тому що за рахунок раннього дозрівання йому вдається уникнути ураження пероноспорозом. Для тих, хто займається комерційним вирощуванням цибулевих, це особливо актуально.

Осіння сівба здійснюється приблизно за місяць до приходу стійких морозів. У кожному регіоні свої терміни, але формула та сама. Тридцяти днів буде цілком достатньо для вкорінення. Якщо посадити її раніше, вона встигне прорости та врожай цибулі опиниться під загрозою.

• Підготовка ділянки. Поверхню ділянки потрібно розрівняти граблями, щоб на ній після дощу або сніготанення не утворювалися калюжі: цибуля дуже не любить замокання.
• Висадка насіння. Потім потрібно натягнути шнурок, щоб зробити рівну борозну такої глибини, щоб над насінням після закладання було кілька сантиметрів землі. Якщо посадити глибше, навесні паростку буде важко пробитися крізь таку товщу, а при дрібній посадці страждатиме від нестачі вологи.

Цибулеві можна вирощувати в будь-якому ґрунті, зокрема в малородючому, крім глинистого. Земля повинна мати легку структуру. Це необхідно для кращої аерації цибулин. Домогтися потрібного ґрунту можна за допомогою додавання в нього піску і перепрілої тирси.

В умовах України із багаторічних цибуль на зелень можна вирощувати цибулю слизун сорт Лілейна, цибуля запашна, цибуля батун та багато інших.

Рослини роду фізаліс – “роздинка” на городі та краса на балконі

Фізаліс – це неймовірної краси плід, з дуже незвичним смаком. Деякі з ягід кисло-солодкі й нагадують аґрус, а деякі – дуже солодкі і соковиті, як суниця. Фізаліс нагадує маленькі помідорчики, заховані в яскраво-помаранчеві чохли.

Спілі ягоди цих рослин можуть вживатися як в сирому, так і в переробленому вигляді. Їх можна вирощувати розсадним та безрозсадним способом (з максимальною економією часу та площ). Рослини накопичують велику кількість пектину. З них можна готувати варення, джеми, мармелади, смузі.

Сушені ягоди фізалісу опушеного є гарною альтернативою родзинок, а в перетертому вигляді можна додавати до борошна пшеничного для приготування запашного хліба.

Фізаліс любить тепло і достаток світла. Взимку і восени рослині буде затишно на добре освітлених вікнах при температурі + 18 + 25 °С. У теплу пору року горщик з кущиком фізалісу найкраще винести на балкон або в сад, де він буде активно рости і давати хороший врожай ягід (до 200 плодів з куща).

Для посадки вибирайте субстрати розпушений, родючі, з нейтральною реакцією, збагачені органічними речовинами. Фізаліс не страшні хвороби і шкідники, вони більш стійкі до низьких температур і посухи, ніж помідори.

Сьогодні існує велика кількість різноманітних сортів, разом з тим до наших умов адаптовано зовсім мало, тому слід обирати вітчизняні сорти такі як: фізаліс опушений сорт Жаринка, фізаліс клейкоплідний сорт Ліхтарик. Це сорти створені у Національному ботанічному саду, які досить добре зростають в наших умовах забезпечуючи гарний врожай.

Як посадити фізаліс у відкритий ґрунт

Посадка і догляд за фізалісом у відкритому ґрунті залежить від конкретного виду рослини і місцевих умов. Одні розмножуються насінням, безпосередньо у відкритому ґрунті.

При посадці фізалісу насінням, зібраними власноруч, їх дезінфікують 15 хвилин в рожевому розчині марганцівки. За бажанням проводять посадку фізалісу восени. Паростки навесні сходять міцними і загартованими, але віддають урожай пізніше, ніж ті, які розвивалися в приміщенні.

Як виростити розсаду

Для розсади насіння овочевого фізалісу сіють в середині березня або квітня. Зерна дрібні, їх поглиблюють на 0,5 см.

Проводять пікіровку фізалісу з розвитком 2–3 листків. Для паростків комфортна температура – 18–20 °С. Субстрат підтримують помірно вологим.

Через 12–14 днів після пересадки рослини підживлюють одним зі спеціальних добрив для овочевої розсади. Через 7–10 днів саджанці починають гартувати для відкритого ґрунту, виносячи на свіже повітря в півтінь.

Як доглядати?

Екзотична овочева рослина у відкритому ґрунті любить світло і тепло, але перенесе і легку півтінь, протяги або вітри. Не можна для фізалісу визначити низинний ділянку або ґрунт з кислою реакцією. У відкритий ґрунт зерна культури садять, коли температура ґрунту піднімається до 9–12 °С.

Рослини мають потребу в систематичному поливі через день, особливо в жарку погоду. Порядок добрива ділянки з овочевою культурою: Першу підгодівлю з азотної складової проводять через 15–18 днів після висадки. Другу – в фазі бутонів або початку цвітіння такими ж речовинами. Останню – під час наливу зав’язі.

Застосовують органіку, комплексні мінеральні препарати для пасльонових. В процес вирощування та догляду за фізалісом входить прищіпування верхівок стебел. Цю процедуру проводять в червні, коли рослина у відкритому ґрунті зміцніло і добре сформувалося. Прищипування сприяє збільшенню кількості зав’язей. Під час росту зав’язей високі рослини підв’язують або добре мульчують ділянку сухим сіном.

Чуфа

Ще одним смаколиком є смикавець їстівний (Чуфа) – його можна також використовувати в сирому вигляді для приготування вегетаріанських молочних коктейлів, у підсушеному використовувати для приготування енергетичних батончиків та різноманітних кондитерських виробів. Цю рослину можна виростити на будь-якій ділянці, чуфа невибаглива і порадує відмінним урожаєм.

Чуфа любить тепло, тому варто обирати добре освітлену сонцем ділянку, в ідеалі – південну сторону з легким ухилом. Вимоги до ґрунтів: торф’яні, легкі, супіски, чорнозем, піщані. Протяги – небажані, тому що від цього також залежить врожайність. Рослина любить вологу, але небажано висаджувати чуфу на заболоченій місцевості. Тому небажаний рясний полив.

Терміни посадки: кінець весни, коли минуть нічні заморозки. Кращий час для посадки – середина або кінець травня. Догляд за чуфою дуже простий і зводиться до поливу при посушливій погоді, прополюванні бур’янів, підгортання. Зрілості чуфа досягає до кінця вересня, але збір бульб проводять тільки після висихання листя – приблизно в кінці жовтня – початку листопада.

При купівлі посадкового матеріалу (бульбочок) слід звернути увагу на їхній зовнішній вигляд. Вони мають бути чистими та неушкодженими. Розмір при посадці значення немає, але перед висадкою в ґрунт бульбочки варто поставити у воду на одну добу – це пришвидшить їх проростання.

Гарбуз мускатний

Говорячи про солодощі, які готуються з рослин, не слід забувати про гарбуз мускатний. Це відома всім рослина, яку використовують для приготування каші, але особливо цінним і смачним він буває тоді, коли його порізати на шматочки, викласти на деко, посипати зверху цукром, корицею і відправити на декілька хвилин у піч.

Гастрономічне задоволення вам гарантовано!

Як виростити мускатний гарбуз

Підготовчий процес вимагає знезараження насіння, які поміщаються на 30 хвилин в розчин марганцівки. Потім на 30 хвилин переміщаються в розчинений стимулятор росту.

Вимочене насіння загортають в марлю і відправляють в тепле місце для проростання. Пророщений матеріал повинен сформувати здорову розсаду. Для цього виконують такі дії:

30 днів розсада витримується в домашніх умовах;

• заздалегідь підготовлені місткості заповнюються спеціалізованим ґрунтом;
• одна ємність – 2 насінини;
• засаджені горщики ховаються плівкою і відправляються в темне і тепле місце;
• сходи відправляють на підвіконня з гарним освітленням;
• рослини проріджують, залишаючи найсильніше з двох;
• загартовування починається через 15 днів, з цією метою горщики періодично виносять на балкон;
• на початку червня паростки висаджують у відкритий ґрунт.

Поливають рослини теплою водою.

На одній рослині необхідно залишати не більше 2–3 зав’язі – більша кількість все одно не встигне визріти, стебло треба прищипувати (вище плода на 50 сантиметрів). Гарбуз в період росту плодів вимагає хорошого поливу (на рослину не менше 5 літрів).

Зберігати мускатний гарбуз потрібно в прохолодному приміщенні, цей сорт не любить зайвого світла. Зривають плоди прямо з хвостиками, стежать, щоб при зберіганні гарбуз не підгнивав, тому потрібно періодично перевертати великі плоди

Топінамбур сорт “Дієтичний”

Це надзвичайно цінна культура, яка переважно використовується людьми, що хворіють на цукровий діабет, оскільки накопичує в бульбах інсулін.

Вживається в сирому вигляді, а також для приготування гарнірів. Посухостійка рослина, з метою економії місця в погребі можна не викопувати на зиму, а в період відлиг добути завжди свіжий продукт.

Для того, щоб розміри бульб були максимально великими, рослину необхідно кожних два роки пересаджувати, або просто площу, на якій вона зростає, переорювати на невелику глибину. Топінамбур вирощується в основному у відкритому ґрунті, хоча інколи практикується також посадка і в контейнери.

Коли садити топінамбур?

Висаджувати топінамбур на грядку можна навесні або восени, в залежності від кліматичних умов регіону. Посадка під зиму проводиться пізньої осені, за 2–3 тижні до настання морозів. В цей час для кращого вкорінення рекомендується висаджувати цілі бульби. До того ж, якщо розрізати бульби на частини, взимку вони зазвичай загнивають і вже не проростають.

Весняна посадка здійснюється в період, коли ґрунт прогрівся до температури 16–18 °С. Переважно цей період припадає на другу половину квітня – початок травня. Посадковим матеріалом можуть бути окремі частини однієї бульби.

Головна умова при розрізанні бульби – наявність на кожній частині добре розвиненого вічка. Місце зрізу можна присипати подрібненим вугіллям. Розрізані фрагменти довго не зберігаються через швидке загнивання.

Де садити топінамбур?

З огляду на можливу висоту (до 4 м) і кущистість рослини, важливо підібрати місце, щоб топінамбур не затінював інші культури рослин. Оптимальний варіант раціональних посадок – по периметру ділянки (городу) або уздовж забору, щоб додатково використовувати культуру як природне загородження.

Рослина любить світло, хоча може без проблем рости і в півтіні. Топінамбур невибагливий, росте практично на будь-яких ґрунтах. Винятком буде занадто важкий, неаерований, застійний ґрунт або солончаки.

Ідеальний варіант для посадки топінамбура – пухкий, родючий супіщаний і суглинний ґрунт. Перезволожені ділянки або грядки з постійним застоєм вологи також не підійдуть: бульби в таких умовах швидко загинуть, а рослина вимокне.

Місце для посадки культури готують заздалегідь: ділянку перекопують і додають органіку (компост, кісткове борошно, гній, перегній). Якщо планується весняна посадка, то ділянку готують восени (навесні залишиться тільки розбити великі грудки землі і розрівняти поверхню), при осінньому висаджуванні – за 3 тижні до посадки.

Для кращого вкорінення і знезараження бульби перед посадкою рекомендується замочити в розчині циркону. Також можна просто замочити бульби у воді на 6–8 годин. Такий прийом дозволить розм’якшити сухий корковий шар бульб і стимулювати утворення паростків. Після посадки бульби засипають землею, формуючи над посадковою траншеєю невисокий ґрунтовий гребінь.

Зазвичай перші сходи з’являються через 2-4 тижні після посадки. Підземні плоди починають проростати при 5-6 °С, але надземна частина рослини спочатку зростає дуже повільно, активізуючи своє зростання лише до червня–липня місяця.

Рослина добре справляється з тимчасової посухою, і лише при тривалих періодах відсутності природних опадів потребує поливу. Середня норма поливу на одну рослину складає приблизно 10-15 л води.

Навесні, в період розпушування, можна додати в ґрунт азотно-калійні добрива. Влітку рекомендується підгодівля органічного характеру: розчином морських водоростей або настоєм сидератів.

Топінамбур досить швидко зростає і часто потребує підв’язки. Коли висаджена рослина досягне позначки одного метра то його краще підв’язати, щоб тонкі молоді стебла не обламалися від вітру. Приблизно в липні здійснюють обрізку занадто видовжених кущів, скорочуючи пагони до 1,5–2-х метрів. Крім цього, рекомендується обривати все суцвіття, направляючи всю силу рослини на формування підземних бульб.

Восени рослину зрізають практично під корінь, залишаючи 20-30 см пагонів, і готуються до збору врожаю.

Будьте здорові й споживайте більше овочів!