У дійсному способі дієслово називає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися: вчив, вивчив, вчу, буду вчити, вивчу. В умовному способі дієслово називає бажану дію або таку, що може відбутися за певних умов: вивчив би, зробив би.
– Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбувалася чи буде відбуватися (відбуватиметься). Дієслова дійсного способу змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому, майбутньому часі) або родами (в минулому часі).
Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, прохання, наказ, благання тощо.
Творення умовного способу. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б). Дієслово минулого часу + частки би (б) = дієслово умовного способу. Частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного — би.
Особові форми дієслова Особові форми дієслів — це дієслова, у яких можна визначити особу (пишу, пишеш, пишуть). Така граматична категорія дієслова виражає відношення дії до мовця: я пишу, ти пишеш, вони пишуть.
Щоб правильно визначити спосіб творення слова, потрібно правильно визначити твірну основу: лісостеповий — лісостеп + ов (ий) – суфіксальний спосіб; лісостеп — ліс і степ — складання слів.