Основи бухгалтерського облік

Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод

Облік як інформаційна система управління підприємством

Облік (у широкому розумінні) – це спостереження, вимірювання та реєстрація фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Залежно від сфер економічної діяльності виділяють такі види господарського обліку:

• 1. Облік в державному секторі – це облік в закладах державного сектора економіки (фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, суду, прокуратури, установи освіти і культури всіх рівнів, медичні заклади, установи культури, соціальні фонди та служби і т.п.).
• 2. Облік в банках (кредитно-фінансові установи, які зберігають кошти і капіталовкладення, надають кредити та здійснюють послуги за фінансовими операціями).
• 3. Облік господарської діяльності.

Під господарською діяльністю відповідно до Господарського Кодексу розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність – це будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом (машинобудування, хімічна, харчова, легка, лісова та інші галузі промисловості), обміном (торгівля: гуртова, роздрібна, дрібно гуртова, комісійна) та споживанням матеріальних (сировина, матеріали, паливо, енергія) і нематеріальних (ліцензії на право здійснення певних видів діяльності, патенти на здійснення торгівлі, діяльності, комп’ютерні програмні продукти) цінностей, наданням та використанням послуг (транспортні, аудиторські, інформаційні, з дослідження ринку).

Економіка України складається з галузей. Отже, господарський облік можна класифікувати за галузевою ознакою (Сільське і лісове господарство, рибальство та мисливство. Гірничовидобувна промисловість і розробка кар’єрів. Обробна промисловість. Електро-, газо- і водопостачання. Будівництво. Оптова і роздрібна торгівля, ремонт різних товарів. Готелі і ресторани. Транспорт, складське господарство і зв’язок).

У свою чергу галузі економіки і, відповідно, облік можна класифікувати за окремими видами (сільськогосподарський облік – на облік у рослинництві й тваринництві: облік у торгівлі – на облік в оптовій та роздрібній, комісійній торгівлі; промисловий облік – облік в добувній промисловості, машинобудівній, хімічній, текстильній та інших галузях), підвидами, суб’єктами господарювання (залежно від форми власності – державні, комунальні, колективні, приватні підприємства та господарські товариства; залежно від чисельності персоналу – малі, середні, великі підприємства).

Для здійснення господарської діяльності кожна господарська одиниця має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби (засоби виробництва та засоби праці) – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти.

Поряд з господарськими засобами необхідною умовою господарської діяльності є праця. Витрати праці включають разом з матеріальними витратами до вартості виготовлених виробів, наданих послуг.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, які поділяють на господарські операції.

Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Так, для виробничого підприємства (фабрики, заводу) характерними є операції із закупівлі сировини та інших матеріалів – процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших матеріалів виробів – процес виробництва; операції з продажу готової продукції – процес реалізації.

Будь-яка економічна система потребує координації та взаємодії її складових, тобто управління. Управління господарською діяльністю неможливе без надходження необхідної економічної інформації. Інформацію, яка характеризує фактичний стан господарської діяльності, формує система господарського обліку. Господарський облік – це кількісне вимірювання і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею.

Кількісне вимірювання складає основу господарського обліку, формує первинні дані про господарську діяльність. Первинні дані господарського обліку, які пройшли процес їх опрацювання – накопичення, групування, зведення, співставлення – використовують для якісної характеристики діяльності окремих господарських ланок. Вони містять нові знання про розвиток процесу суспільного виробництва (наприклад, показники випуску продукції, прибутку, рентабельності виробництва, середньої заробітної плати і т.п. ).

Основними завданнями господарського обліку є:

• 1) спостереження – цілеспрямоване сприйняття об’єктивної дійсності, обумовлене завданнями, які стоять перед спостерігачем (наприклад, спостереження за відвантаженням продукції) – дає якісну характеристику об’єкту;
• 2) вимірювання – це вираження фактів господарської діяльності в певних числових показниках (кількість відвантаженої продукції);
• 3) реєстрація якісних і кількісних характеристик фактів і явищ господарської діяльності.

Отже, господарський облік – це система спостереження, вимірювання, реєстрації, обробки і передачі інформації про факти і явища господарської діяльності, необхідної для управління як економікою держави в цілому, так і окремими суб’єктами господарювання.

Важливою складовою господарського обліку є бухгалтерський облік.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який веде підприємство.

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства та джерела їх формування, всі господарські процеси й результати діяльності.

Особливості бухгалтерського обліку:

• 1. Господарські операції, відображені в натуральних і трудових вимірниках, обов’язково узагальнюють у грошовому вимірнику. Завдяки цьому отримують такі узагальнюючі показники як загальну вартість основних і оборотних засобів (майна) підприємства, їхній рух і використання в процесі господарської діяльності, собівартість продукції, обсяг реалізації, фінансові результати.
• 2. У бухгалтерському обліку господарські операції відображають систематично і послідовно по мірі їх здійснення. Це забезпечує суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю.
• 3.Обов’язковою умовою відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення. Економічна складова бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність господарських процесів, юридична – законність і доцільність рішень, які приймає керівництво. Отже, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.
• 4. Для забезпечення систематичного і взаємопов’язаного відображення господарських засобів і процесів у бухгалтерському обліку застосовують особливі, тільки йому властиві способи опрацювання облікової інформації – рахунки, подвійний запис операцій на рахунках, балансове узагальнення.

Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного, документально обґрунтованого і взаємопов’язаного відображення господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення інформацією, необхідною для управління та контролю.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає ведення двох видів обліку: бухгалтерського (фінансового) та внутрішньогосподарського (управлінського).

Фінансовий облік – регламентована законодавством система збирання, опрацювання й узагальнення даних про активи, зобов’язання, власний капітал, витрати, доходи і фінансові результати діяльності підприємства, що грунтується на основних принципах обліку і методах оцінки, передбачених в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку з метою формування фінансової звітності.

Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку – це нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, яка не суперечить міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Управлінський облік – це система інформації, яка характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства та його центрів відповідальності в процесі планування, організації, контролю з метою прийняття найефективніших рішень (щодо доходів і витрат) на самому підприємстві.

Предметом управлінського обліку є виробнича діяльність організації в цілому та її окремих структурних підрозділів. Господарські операції, які мають винятково фінансовий характер (операції з цінними паперами, продаж чи купівля майна, орендні та лізингові операції, і т.п.), виходять за межі предмета управлінського обліку.

Об’єктами управлінського обліку є витрати підприємства (поточні й капітальні) та його окремих структурних підрозділів – центрів відповідальності; результати господарської діяльності як усього підприємства, так і окремих центрів відповідальності; внутрішнє ціноутворення, в т.ч. із використанням трансферних цін; бюджетування і внутрішня звітність.

Фінансовий облік зобов’язані вести всі підприємства, організації й установи незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності. Кінцевою метою фінансового обліку є складання фінансової (публічної) звітності.

Метою управлінського обліку є формування інформації для прийняття рішень та контроль результатів і ефективності виконання прийнятих рішень. Процес ведення управлінського обліку закінчується складанням управлінської (внутрішньогосподарської) звітності.

В управлінні підприємством бухгалтерський облік виконує такі функції: управлінську, інформаційну, аналітичну, контрольну, оціночну.

Управлінська функція полягає в забезпеченні правдивою, достовірною, своєчасною, зручною й оперативною інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства різних внутрішніх та зовнішніх користувачів для прийняття управлінських рішень.

Інформаційна функція передбачає відображення фактичного стану господарської діяльності об’єкта управління. Це одна з головних функцій обліку.

Аналітична функція полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів роботи підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і методів моделювання, що направлено на підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Контрольна функція полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективності використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функція полягає у вимірюванні та оцінюванні ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

• • збір даних про господарські факти та їх фіксування в первинних документах;
• • інтерпретація фактів (групування, оцінка, відображення методом подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку);
• • накопичення даних про окремі об’єкти в регістрах бухгалтерського обліку;
• • складання звітних форм про стан і структуру активів, пасивів, капіталу, грошових потоків, витрати, доходи фінансові результати від різних видів діяльності.

Вирішення цих завдань дає можливість систематичного контролю за змінами, які відбуваються у складі об’єктів обліку та узагальнення інформації про такі зміни у формах звітності, які подають користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік: предмет, суть та значення, види та принципи. Реферат

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 p., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).

Господарський облік — це облік господарської діяльності підприємства, суспільства, виробництва, реалізації та розподілу матеріальних благ, необхідних для задоволення матеріальних потреб. Складовими господарського обліку є оперативний, статистичний і бухгалтерський облік.

Оперативний облік — це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними.

Статистичний облік — це планомірне збирання й вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища й закономірності загального розвитку за конкретних умов, місця й часу.

Бухгалтерський облік — це спосіб суцільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й відповідного відображення отриманої інформації.

Суть бухгалтерського обліку визначають такі його властивості:

• систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;
• документальне обґрунтування господарських операцій;
• застосування різних способів обробки облікової інформації — рахунків, подвійних записів, балансу та ін.

В обліку застосовують різні вимірники для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а також їх кількісних та якісних характеристик.

Облікові вимірники застосовують для оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними критеріями в бізнес-плані та державній фінансовій і статистичній звітності. Облікові вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові.

Натуральні вимірники застосовують для отримання інформації про господарські засоби та процеси в їх натуральному вираженні (через масу, об’єм, площу). їх застосовують для обліку тільки однорідних об’єктів.

Трудові вимірники використовують для визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах, днях, місяцях, роках). За допомогою трудових вимірників можна узагальнювати й порівнювати різнорідні величини.

Грошові вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вираженні (з метою планування та обліку процесів виробництва і обігу, визначення фінансових результатів підприємства).

Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання — випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

• дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;
• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;
• контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;
• контроль за зберіганням власності підприємства;
• виявлення невикористаних резервів;
• контроль за оплатою праці;
• облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;
• контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;
• виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;
• забезпечення наявності первинної документації;
• побудова обліку на підприємстві.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

• порівнянності його показників з показниками плану;
• своєчасності;
• точності й об’єктивності показників;
• повноти, чіткості, точності й достовірності;
• економічності.

Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб’єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності, доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відповідності, облікової політики, реалізації та періодизації.

Принцип автономності означає, що суб’єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та інвесторами. Суб’єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів. Уразі припинення діяльності підприємства безперервність відображення результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдо банкрутств а та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх господарських операцій на підприємстві. При цьому первинні документи, де зафіксовано факт здійснення господарської операції відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов’язкові реквізити, які стверджують їх юридичну доказовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, і матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію.

Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій в єдиному грошовому вираженні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні періоди. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за допомогою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по підприємству загалом. Як правило, грошова оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірнику використання суб’єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати ефективність господарювання, обчислювати ціни виробника за допомогою показника собівартості й порівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах — важлива передумова для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) означає, що витрати й доходи мають відображатись у бухгалтерському обліку на основі достовірно обґрунтованих первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність мають на меті запобігання збільшенню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. В обліку відображаються тільки реальні доходи — гроші, одержані від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання необхідних валютних надходжень.

Принцип закріплення власності ґрунтується на суцільному й безперервному документуванні в бухгалтерському обліку утворення та використання капіталу засновників підприємства. На підставі документів, які мають юридичну силу, закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик, внесків засновників підприємства до статутного капіталу та інших коштів. Завдяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємства на певну дату. Така потреба з’являється в разі реструктуризації — поділу підприємства на окремі господарські одиниці чи емісії цінних паперів, у разі отримання кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового періоду. Цей принцип застосовують також у фінансовому менеджменті, маркетингу та діяльності інших управлінських структур.

Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно з цим принципом витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернативним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а витрати — після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат упродовж усього циклу виготовлення продукції. При цьому витрати, які не мають великого значення для обчислення собівартості продукції (поштово-телеграфні, канцелярські та ін.), списуються одразу після їх виникнення. Цей принцип дає змогу уникнути в бухгалтерському обліку нагромадження надлишкової інформації, яка не має постійних споживачів й істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. За допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може здійснювати. Наприклад, якщо за статутом, затвердженим у встановленому порядку, основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілчаної продукції, але за даними бухгалтерського обліку державна податкова інспекція виявила факти роздрібної торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність, на підприємство накладаються фінансові санкції.

Принцип відповідності ґрунтується на розмежуванні витрат і доходів між періодами завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду — це витрати ресурсів, що виникли у зв’язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в цьому періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і доходами у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується.

Принцип облікової політики передбачає застосування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності протягом тривалого часу (як правило, звітного року) обраних методів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип реалізації ґрунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) після виконання договірних зобов’язань і вручення рахунків клієнтам. Згідно з цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від неї є момент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності на неї до замовника, покупця.

Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (наприклад, місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні проміжки (періоди) часу. Періодизація обліку впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування та повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов’язані; вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій — інформаційних, контрольних і загальноекономічних.

Предмет бухгалтерського обліку. Групування засобів підприємства та джерела їх утворення

Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно — господарські засоби (будівлі, споруди, матеріальні ресурси, устаткування), які утворюються за рахунок певних джерел (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).

Процес виробництва (створення) суспільного продукту здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображуються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.

Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці (основних), друга — на оплату праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів споживання (пенсійного та ін.).

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов’язані з його транспортуванням, зберіганням та реалізацією.

Зі сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання — це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, витрати й результати господарської діяльності підприємства.

Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де вони розміщені і за рахунок яких джерел утворені.

Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:

За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють на такі складові.

• нематеріальні активи;
• незавершене будівництво;
• основні засоби;
• довгострокові фінансові інвестиції;
• довгострокова дебіторська заборгованість;
• відстрочені податкові активи;
• інші.

• запаси (виробничі; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене будівництво; готова продукція; товари);
• одержані векселі;
• дебіторська заборгованість;
• поточні фінансові інвестиції;
• грошові кошти та їх еквіваленти;
• інші.

3) Витрати майбутніх періодів.

Виокремлюють такі джерела формування господарських засобів і коштів.

• статутний;
• пайовий;
• додатковий;
• резервний;
• незароблений прибуток;
• неоплачений вилучений капітал.

2) Забезпечення наступних витрат і платежів:

3) Довгострокові зобов’язання:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові зобов’язання;
• відстрочені податкові зобов’язання.

• короткострокові кредити банків;
• поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;
• видані векселі;
• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточні зобов’язання за розрахунками.

5) Доходи майбутніх періодів.

1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. — К, 2000.

2. Горелкин В.Г., Головко Т.В., Аксимова А.Б. Первичная документация и ведение учетных регистров. — К.: Вища шк., 1992.

3. Грабова Н.В. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред. М.В.Кужельного. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 1998.

4. Завгородній В.П., Савченко В.Н. Бухгалтерський облік, контроль, аудит в умовах ринку. — К.: Бліц-інформ, 1995.

5. Теоретичні основи бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів / М.С.Пушкар, Г.П.Журавель, Ю.Я.Литвин, В.Т.Мельник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Тернопіль: Вид-во ТАНГ, 1998.

6. Теорія бухгалтерського обліку / В.Б.Захожай, К.С.Базилевич, Г.Ф.Шепітко, С.В.Присяжнюк. — К: Вид-во ЄУФІМБ, 1999.

7. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різни-ми формами власності: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 1998.

Бухгалтерський облік як економічна наука. Види та принципи бухгалтерського обліку

Вважають, що серед багатьох економічних дисциплін бухгалтерський облік – на першому місці. Володіти системою бухгалтерського обліку – означає вміти компактно й логічно, тобто спеціальною бухгалтерською мовою, писати історію бізнесу.

Наука – це те, що людська свідомість може зрозуміти і використовувати в даний момент.

Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, предмет, метод, техніку форми й організацію бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – це один з деяких предметів, що не має власної, чітко розробленої теорії, становлення і розвиток якого дуже довгий час базувався тільки на практичному досвіді.

Теорії бухгалтерського обліку, яку можна назвати наукою, менше двохсот років.

Якісних змін бухгалтерський облік зазнав впродовж 20 ст., коли відбувся науково-технологічний стрибок в розвитку продуктивних сил, надзвичайно ускладнився механізм ринкової економіки, почалась глобалізація світових економічних відносин.

В бухгалтерському обліку виникають нові об’єкти обліку і змінюються підходи до обліку традиційних об’єктів, ускладнюються методи оцінки об’єктів обліку, бухгалтерський облік дедалі більше перетворюється з реєстратора господарських операцій на інструмент прогнозування наслідків управлінських рішень, постає питання гармонізації (тобто, узгодженості, сполучуваності) процедур бухгалтерського обліку в різних країнах.

Світові тенденції в розвитку бухгалтерського обліку не оминули Україну, яка з 01.01.2000 року реформувала систему бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів.

Метою реформування є створення системи бухгалтерського обліку, яка є адекватною потребам управління в ринковій економіці і ґрунтується на принципах, прийнятих в міжнародній практиці.

До 01.01.2000 року в Україні діяла система бухгалтерського обліку, що сформувалась за умов планової економіки виключно для задоволення інформаційних потреб держави, і яка жорстко регламентувалась від рівня первинних документів до складання звітності.

Мета, завдання, функції бухгалтерського обліку

Метою бухгалтерського обліку є забезпечення повною, правдивою та неупередженою інформацією про господарську діяльність підприємства зацікавлених користувачів для прийняття управлінських рішень.

Функції, які виконує бухгалтерський облік в процесі управління:

1. Інформаційна – облік постачає менеджменту інформацію про господарську діяльність підприємства.

2. Контрольна – дані бухгалтерського обліку інформують менеджмент про відхилення досягнутих фактичних результатів від запланованих або про порушення правил ведення господарської діяльності, встановлених законодавством.

3. Функція зворотного зв’язку – бухгалтерський облік забезпечує обмін інформацією про перебіг господарської діяльності між виконавцями та керівництвом.

4. Аналітична функція – дані бухгалтерського обліку дозволяють визначити причини відхилень фактичних результатів від запланованих, обчислити резерви підвищення ефективності діяльності, спрогнозувати наслідки управлінських рішень.

Завдання бухгалтерського обліку випливають із його мети та функцій.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

· збір, обробка та відображення первинних даних про стан господарської діяльності

· систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства

· забезпечення достовірною і своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів про господарські процеси і явища та про наявність і стан майна підприємства та його джерел

· формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

Види бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік поділяється на два види – фінансовий та управлінський. Це переклад англійських термінів, що його деякі фахівці вважають некоректним, оскільки весь бухгалтерський облік є управлінським, бо задовольняє інформаційні потреби управління. Але на даний час усталилася саме ця термінологія.

1. Сутність фінансового обліку – формування за нормативно регламентованими методами інформації про господарську діяльність підприємства для надання її як внутрішнім ( власникам, менеджерам тощо) так і зовнішнім (інвесторам, кредиторам, покупцям, державним органам тощо) користувачам.

На підставі даних фінансового обліку за регламентованими процедурами складається офіційна, тобто яка є відкритою, фінансова звітність підприємства.

2. Сутність управлінського обліку – формування інформації про господарську діяльність підприємства, переважно про витрати на виробництво, собівартість та доходи, виключно для менеджменту даного підприємства за правилами і методами, які визначаються самим менеджментом, виходячи з управлінських потреб.

Інформація управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства.

Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку –це основні засади, на яких здійснюються функції суб`єктів господарської діяльності у мікроекономічному середовищі.

Принцип автономності –означає, що кожний суб`єкт господарювання як юридична особа веде облік майна і зобов`язань та складає фінансову звітність відокремлено від особистого майна та зобов`язань засновників.

Принцип безперервності –полягає в тому, що підприємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність безперервно і постійно.

Принцип єдиного грошового вимірника – за допомогою якого можна узагальнити господарські факти, явища і процеси.

Принцип обачності – це відображення у бухгалтерському обліку витрат і доходів на підставі достовірно обгрунтованих первинною документацією господарських операцій.

Принцип дискретності – передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємства на певну дату. ( у разі реструктуризації, емісії цінних паперів, отримання кредитів тощо).

Принцип правомочності – полягає в комплексному відображенні в бухгалтерскому обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. ( за допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може здійснювати).

Принцип доказовості – грунтується на застосуванні суцільного документування всіх господарських операцій на підприємстві. Первинні документи мають силу доказів, тому вони повинні бути оформлені відповідно до нормативно-правових актів.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами.

Принцип реалізації – грунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг).

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат застосовується для визначення моменту проведення витрат і отримання доходів.

Принцип періодичності – передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди, для виявлення результатів цієї діяльності, контролю розрахунків з бюджетом, підготовки оперативної інформації для фінансового менеджменту.

Принцип повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна включати всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій підприємства. Тому фінансова звітність не обмежується лише основними формами фінансових звітів, а містить ще примітки.

Принцип послідовності –це постійне застосування підприємством обраної облікової політики.

Принцип превалювання сутності над формою передбачає, що операції повинні обліковуватись таким чином, щоб відобразити їх економічний зміст, а не юридичну форму, тобто перед бухгалтером стоїть завдання показати, перш за все, як дана операція впливає на цінності підприємства, а не які при цьому виникають права і зобов`язання.