Удмуртія: столиця республіки і її історія

Російська Федерація включає в себе більше двадцяти республік. Однією з них є Удмуртія. Столиця цього суб’єкта федерації – Іжевськ.

Основні відомості

В Іжевську живе близько 640 тисяч осіб.Це двадцятий за величиною місто в країні. Він відомий своїми оборонними і збройовими підприємствами. Велика частина цієї промисловості з’явилася в місті під час Великої Вітчизняної війни. Іжевськ є неофіційною збройової столицею Росії. Цей статус може бути оскаржений тільки Тулою.

Історія

Місто було засноване в 1760 році на березі річки Іж,завдяки якій він і отримав свою назву. У XVIII столітті тут був тільки самотній завод з виробництва заліза. Метал був виявлений в межиріччі Ками за кілька десятиліть до цього. Це була епоха, коли російські переселенці активно заселяли Урал, який став Кам’яним поясом країни. Промисловість почала розвиватися за Петра I, саме він експлуатував всі, хто знаходився всередині держави ресурси для розвитку і реорганізації застарілої армії.

Його нащадки продовжили цю політику, даючипривілеї промисловцям, які вирішувалися відкривати заводи в глибинці. Деякі з них ставали впливовими і багатими магнатами, наприклад Демидови. Уральські родовища на час заступили відкриття руди в тому місці, де зараз знаходиться сучасна Удмуртія. Столиця республіки Іжевськ починалася як невеликий сталеливарний завод.

Первоначально металл, который производили в этих місцях, відправлявся в Тулу, де з нього робили гармати, рушниці і т.д. Велику частину часу він був казенним, тут розпоряджалися не є незалежні промисловці, а державні чиновники. У 1774 році Іжевський завод виявився захопленим армією Омеляна Пугачова. Повсталі стратили керівників підприємства. Пугачова підтримали і удмурти – корінні жителі цих земель. Національне питання в цій провінції не наважувався на протязі століть. Вся удмуртская земля перебувала на території Вятської губернії.

Прихід радянської влади

Після революції 1917 року і перемоги в громадянськійвійні більшовики зайнялися освітою республік. Ці освіти входили до складу Української РСР. Спочатку в регіоні перебувала Вотську автономна область. Її столицею був Глазов, пізніше – Іжевськ. У 1934 році була утворена Удмуртська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Незабаром була прийнята Конституція державного суб’єкта.

В цей же час облаштовувався Іжевськ, якийостаточно став столицею республіки. У 1935 році в місті з’явилися перші трамваї. Закінчилася електрифікація будинків. Так розвивалася Республіка Удмуртія. Столиця її не відставала від інших радянських міст.

Під час війни

Під час Великої Вітчизняної війни керівництвукраїни довелося в терміновому порядку вкривати заводи, які перебували в західних окупованих областях. Устаткування з підприємств по частинах перевозили в регіони в тил, одним таким місцем і була Удмуртія. Столиця республіки прийняла близько 40 нових заводів, велика частина яких залишилася тут і в мирний час. Вибір Іжевська виявився невипадковим. Це місто історично виріс на місці заводу, що займається виробництвом заліза і сталі.

На схід в першу чергу евакуювалипідприємства, які могли допомогти країні в боротьбі проти вермахту. Це були збройові і автомобільні заводи, які перебудовувалися під виробництво танків та іншої бронетехніки.

Після війни

За годы войны в Ижевске было произведено больше 12 мільйонів одиниць різної зброї. Багато фахівців, евакуйовані в місто, залишилися тут і завели сім’ї. У 1948 році почалося промислове масове виробництво автомата Калашникова. Його модель АК-47 стала універсальною зброєю – найпопулярнішим по всьому світу в другій половині XX століття.

У місті розвивалася й інша промисловість.У 1966 році з’явилися перші іжевські автомобілі. Їх масове виробництво почалося через кілька років. У 1984 році Іжевськ був перейменований в Устинов, в честь Дмитра Устинова. Це був маршал і міністр оборони СРСР, який під час війни і після неї зробив багато для того, щоб в місті з’явилася нова промисловість. Проте державне рішення про перейменування міста не користувалося популярністю серед громадян. У роки перебудови почалася громадська кампанія за повернення історичної назви. У підсумку в 1987 році місту було повернуто стару ім’я Іжевськ.

У Російській Федерації

Сучасна Удмуртська Республіка, столицяякої продовжує розвиватися, входить в Приволзький федеральний округ. Іжевськ розділений на п’ять адміністративних районів. У місті діє кілька університетів, що випускають велику кількість фахівців, завдяки яким не стоїть на місці Удмуртія. Столиця республіки знаменита своїми міськими святами, де жителі знайомляться з культурою корінного народу.

Сучасна промисловість Іжевська на чвертьскладається з виробництва транспортних засобів та устаткування для них. Місто активно підтримує зв’язки з районними центрами, в тому числі і Глазовим. Це колишня столиця Удмуртії (в 1921 році), коли регіон був Вотской областю. Інший важливий районний центр Сарапул також має власну промисловість, яка задовольняє місцеві потреби.

Для Російської Федерації важливий такий регіон, якУдмуртская Республіка. Столиця і райцентри суб’єкта розвиваються, незважаючи ні на які складнощі. Робиться це завдяки притоку капіталу. Різні інвестиції залучаються до Іжевська. Столиця Удмуртії тісно співпрацює з тольяттинским ВАЗом і іншими підприємствами країни, які відкривають свої відділення в місті.

Іжевськ

столиця Республіки Удмуртія в Російській Федерації / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Іжевськ?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Іже́вськ, або Іжкáр (рос. Ижевск; удм. Иж, Ижкар, Iž, Ižkar) — столиця Республіки Удмуртія, культурний, економічний та освітянський центр республіки, місто в Російській Федерації, . За кількістю населення, 632 913 особи (на 1 січня 2013 рік [1] ), місто відноситься до великих. Іжевськ є великим економічним центром країни, відомий у світі своєю військовою, машинобудівною та металургійною промисловістю. Але всесвітню славу все ж таки місто отримало завдяки виробництву тут автомата АК-47.

Коротка інформація місто Іжевськ, рос. Ижевск, удм. Ижкар .

Назва

Удмуртською назва міста звучить, як Іжкáр (назва Іж використовується не так часто). Місто назване в честь річки, що протікає містом. Але росіяни вирішили перенести назву міста в свій словник та змінити її на свій лад. В радянські часи в СРСР довго не розбиралися що й як, тому залишили російський варіант, але удмурти напевне бажають щоб назву їхнього міста вимовляли на їх лад. Власне назва походить від річки Іж , а –кар — це традиційне закінчення в фіно-угорських мовах , що означає місто. Наприклад: Сиктивкар, Кудимкар і т. д. (Не плутати з Йошкар-Ола, адже ознакою міста є друга частина слова –Ола, а не –ЙошКАР)

Історія

До заснування

На території сучасного міста вже в давнину існували удмуртські поселення. Найдавніше таке поселення було виявлено в гирлі річки Подборенка. 1957 року тут археологи знайшли низку поховань, які відносяться до IV—V століть. Дещо пізніше на цьому місці виникло удмуртське село Ягул. Після заснування Іжевського заводу це село було передано в його підпорядкування (в 1807 році жителі Ягула переселились до села Пазели, нині мікрорайону міста). Неподалік санаторію «Металург» збереглись залишки «Карлутських городищ». В середині I тисячоліття тут існували 2 містечка. На правому березі річки Іж раніше існував російський починок Ключі (в перші роки Радянської влади воно перетворилось на Ключевське селище). На правому березі річки Карлутки знаходилось російське село Карлутка (в 1921 році воно під назвою Зелена Роща увійшло в межі міста).

Російська імперія

В 1760 році для графа Петра Шувалова на землях казанського мурзи Тевкелева починається будівництво Іжевського залізоробного заводу. При ньому виникає заводське селище, яке називалось Іжевський завод. Найвигідніше місце для будівництва греблі обрав інженер Олексій Москвин, який керував в подальшому і будівництвом самого заводу. На 1763 рік гребля була збудована, таким чином утворився Іжевський став і цього ж року завод видав перше кричне залізо. Після смерті Шувалова, у рахунок погашення сімейного боргу, 15 листопада 1763 року Катерина II підписала указ про віднесення Іжевського заводу до казни [2] .

В 1774 році Омелян Пугачов захопив селище і стратив все заводське начальство (42 особи), завод був розкрадений та частково спалений. 20 лютого 1807 року імператор Олександр I підписав указ про заснування нового зброярського заводу на Уралі. 10 червня того ж року під керівництвом А. Ф. Дерябіна на місці старого залізоробного заводу був закладений новий зброярський. 1808 року Дерябін розробив перший план забудови майбутнього міста. Будівництво заводу продовжувалось, а він випускав вже продукцію (1811 року випущено 2 тисячі гвинтівок, 1814 — вже 10 тисяч та 2,5 тисячі тесаків). Головний корпус заводу був закінчений в 1815 році, а проектної потужності було досягнуто на 1830 рік. 4-5 жовтня 1824 року новий завод особисто відвідав імператор. 1825 року був збудований арсенал (архітектор С. Є. Дудін), у якому зберігався збройний запас всієї держави. 4 травня 1837 року на заводі побував старший син Миколи I Олександр зі своїм наставником В. А. Жуковським. 3 вересня 1845 року завод відвідав герцог Максиміліан Лейхтенберзький. Восени 1852 року на площі перед заводом був встановлений пам’ятник вищому начальнику заводу — четвертому сину Павла I, великому князеві Михайлу Павловичу (так званий Михайлівський стовп). 1867 року на заводі проводяться реформи, вчасності відміна кріпосницького права призвела до переходу на капіталістичних лад. В 1860-их роках майстри та сталевари, які нагромадили капітал, почали створювати власні приватні зброярні. Так в Іжевському почали з’являтись дрібні зброярські підприємства. Одним з таких в 1867 році стала фабрика мисливських гвинтівок І. Ф. Петрова, слідом за нею відкрилась фабрика зброї О. Н. Євдокімова (нині територія хлібозаводу № 1). 1870 року свою фабрику відкриває Н. І. Березін, якому також належав чавуноливарний завод (нині територія заводу «Редуктор»). На 1914 рік таких невеликих фабрик в Іжевському нараховувалось вже 14. Зростання економічного потенціалу призвело до збільшення кількості населення та розширення меж міст.

9 жовтня 1865 року завод був переданий в оренду «Товариству промисловців», а через 5 років в оренді візьмуть участь Л. Е. Нобель та П. О. Більдерлінг. 1 липня 1884 року завод з оренди повернувся до державної казни. 1873 року на заводі організовано сталеливарне виробництво, а через рік встановлена парова машина Л. Ф. Сабакіна. 1881 року утворено нове виробництво — прокатне. З того часу сталеливарний завод став окремим підприємством. Він поставляв сталь та напівфабрикати багатьом заводам країни. 19 березня 1885 року на зброярському заводі починається масове виробництво мисливської зброї, а 1891 року — масовий випуск трилінійної гвинтівки С. І. Мосіна (тільки тут випускали всі її різновиди). З початком XX століття в Іжевському починає наростати революційне заворушення. Так як на заводі працювали близько 9,5 тисяч робітників, то пролетарська маса була досить значна. Окрім того, ідеї марксизму в Удмуртському краї пропагують Ф. Е. Дзержинський, М. Е. Бауман та В. В. Воровський. 22 жовтня 1905 року на зброярському заводі проходить перша політична демонстрація під червоними прапорами.

Радянський період

5 березня 1905 року заводський актив вирішив перетворити збори цехових старост в Раду робітничих, селянських та солдатських депутатів, оголосивши його «органом законодавчого характеру». 6 березня зібрався кістяк майбутньої Ради з 30 робітників, 4 представників військових частин та 7 осіб від населення містечка. 7 березня цехові старости остаточно склали повноваження, було обрано 160 депутатів, утворилась повноцінна Рада. 9 березня пройшло перше засідання Виконкому з 15 осіб. 17 березня вийшов з друку перший номер «Відомостей Іжевської ради» («Известия Ижевского совета»). У вересні багатопартійну Раду стали контролювати виключно більшовики. 27 жовтня 1917 року в Іжевську була проголошена Радянська влада, у листопаді розроблений перший «Устав Іжевської Ради». 21 лютого 1918 року селище Іжевський завод було проголошено містом Іжевськом.

28 травня 1918 року почалось повстання проти більшовиків, 21 липня всі лідери Ради були арештовані. 8 серпня починається масове антибільшовицьке повстання, відоміше як Іжевсько-Воткінське повстання, формується Іжевська дивізія Народної армії. 7 листопада місто знову було взяте Червоною армією. 9 квітня 1919 року починається масова евакуація службовців та робітників, а також основного устаткування заводу у зв’язку з наближенням армії Колчака. 13 квітня білогвардійці увійшли до міста, а 8 червня пройшов остаточний штурм декількома дивізіями Червоної армії і місто знову перейшло під Радянську владу.

10 червня 1921 року з міста Глазов до Іжевська була перенесена столиця Вотської автономної області, 28 грудня 1934 року місто набуло статусу столиці Удмуртської автономної РСР. 18 листопада 1935 року в місті відкрилась перша трамвайна лінія. 14 березня 1937 року в місті пройшло прийняття Конституції УАРСР і було законодавчо закріплено статус столиці.

Влітку 1941 року в Іжевську була сформована 313-та Петрозаводська двічі Червонопрапорна орденів Суворова та Кутузова II ступеня стрілецька дивізія, яка пройшла шлях від Карелії до Берліна. На честь дивізії в 1975 році на центральній алеї міського парку був встановлений обеліск «Караючий меч». Восени до Іжевська евакуюються декілька оборонних підприємств, які за роки війни виробили тут 12,5 мільйонів одиниць стрілецької зброї. В червня 1942 року організований Іжевський механічний завод. 29 листопада пройшло урочисте відкриття цирку.

В 1948 році на Мотозаводі починається випуск автомата Калашникова АК-47. 12 грудня 1966 року — випуск першого іжевського автомобіля, а вже через 4 роки головний конвеєр запрацював на повну потужність. 11 грудня 1978 року указом Президії Верховної Ради СРСР місто було нагороджене орденом Жовтневої Революції. 27 грудня 1984 року за ініціативи партійців міста Іжевськ був перейменований на Устинов, на честь Дмитра Устинова, шефа іжевської військової промисловості. 19 червня 1987 року після численних протестів громадян місту було повернуто його історичну назву, а ім’ям Устинова назвали один з міський районів.

Сучасність

24 грудня 1992 року на 10 сесії Іжевської міської ради був прийнятий Устав столиці Удмуртії. На виконання Закону «Про місцеве самоуправління в Удмуртській Республіці» 3 лютого 1994 року було утворено Міську Думу, яка складається з 30 депутатів. Виконавчим органом міста стала Адміністрація на чолі з мером. 10 квітня 1994 року відбулись перші в історії вибори мера. Ним став Салтиков Олексій Іванович. 27 травня 1997 року був прийнятий герб міста, а 3 липня — Устав Іжевська. 21 квітня 2000 року був прийнятий прапор Іжевська.

У вересні 2003 року відбулось відкриття нового цирку, першими відвідувачами якого стали першокласники з усієї республіки. У 2004 році Іжевську було присвоєно звання «Культурна столиця Поволжя-2004». 5 серпня 2007 року патріархом Алексієм був освячений після свого відтворення Свято-Михайлівський собор. У 2008 році в місті пройшли масові святкування на честь 450-річчя приєднання Удмуртії до Росії. Населення міста політично розподілене за різними партійними ідеями, у місті присутні осередки всіх найбільших партій країни.

Сучасний Іжевськ — це поєднання давнини та нових технологій будівництва. З’являються нові будівлі, створені за допомогою сучасних технологій та з урахуванням архітектурних особливостей.

Географія

Іжевськ розташований в східній частині Східно-Європейської рівнини, у Європейській частині Росії між Волгою та Уралом, у межиріччя Ками та Вятки. Серед форм рельєфу переважають рівнини та пагорби. Максимальна висота становить 208 м. Географічно місто знаходиться недалеко від Москви та великих промислових центрів Уральського регіону. Іжевськ має розвинуту мережу транспортних комунікацій: залізничний вузол, сучасний аеропорт, автомобільні магістралі. За 40 км на південь, на річці Кама, розташований великий річковий порт Сарапул, який має вихід до Балтійського та Чорного морів.

Відстані від Іжевська до сусідніх великих міст Росії:

• Москва — 1130 км;
• Нижній Новгород — 789 км;
• Казань — 389 км;
• Кіров — 393 км;
• Перм — 275 км;
• Ульяновськ — 599 км;
• Самара — 559 км;
• Саратов — 1011 км;
• Йошкар-Ола — 534 км;
• Саранськ — 825 км;
• Уфа — 341 км;
• Чебоксари — 561 км;
• Оренбург — 772 км;

Місто розташоване на обох берегах несудноплавної річки Іж (звідси й назва), за 40 км до впадіння її до Ками (басейн Волги). В межах міста до річки Іж впадають також декілька дрібних приток: ліві Пазелинка (впадає до Іжевського ставу), Позим та праві Люк, Пироговка. На північній окраїні міста, на річці Іж, створений Іжевський став, який використовується для водопостачання та відпочинку жителів міста. Його висота над рівнем моря становить 89 м. В південній його частині, яка підступає до центральної частини міста, збудовано пристань, берег облаштований захисними дамбами.

Загальна площа міста становить 315,6 км², з них ліси займають 9,1 км², рілля — 6,3 км², водні об’єкти — 2,1 км², дороги — 2,0 км², зелені насадження — 1,7 км² [3] . З північного та місцями із східного боку до міста підходять липово-березові ліси, які використовуються для відпочинку. Тут збудовано багато різноманітних санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів та інших оздоровчих закладів. В самому місті містяться численні зелені насадження, які створені для відпочинку жителів міста. Найвідомішим таким місцем є парк імені Кірова [4] .

Іжевськ, як і вся Удмуртія, знаходиться в часовому поясі, який має назву Samara Time Zone (SAMT/SAMST). Зміщення відносно UTC складає +4:00 (SAMT, зимовий час) або +5:00 (SAMST, літній час). Відносно Московського часу пояс має постійне зміщення +1 година і позначається в Росії як MSK+1 (Самарський час).

Клімат

• Пересічна річна температура повітря — +2,7 C°
• Пересічна річна швидкість вітру — 3,7 м/с
• Пересічна річна вологість повітря — 76 %