Гниль кільцева (картопля) (Гниль кольцевая)

Хвороба розповсюджена в усіх регіонах картоплярства. Розвитку хвороби сприяють підвищена температура та висока вологість грунту. Дуже уражені бульби зазвичай згнивають не даючи сходів; слабо уражені рослини в результаті їх загального пригнічення утворюють значно менше бульб. Втрати врожаю від кільцевої гнилизни в окремі роки можуть досягати 45%.

Ознаки ураження

Хвороба проявляється в стебловій та бульбовій формах. Найбільш характерні симптоми захворювання на кущах проявляються в кінці цвітіння: на окремих стеблах поступово жовтіють та в’януть листові часточки, стебла поступово в’януть та падають на землю. Поступово в’яне та розпадається весь кущ. На відміну від ураження чорною ніжкою основа стебла не розмочалюється і рослини важче вириваються з грунту. В роки з вологою та прохолодною погодою захворювання може проходити в прихованій формі. На бульбах, залежно від шляху проникнення в них інфекції, кільцева гнилизна проявляється у вигляді ураження судинного кільця та ямчатої гнилі (жовта підшкірна плямистість). Якщо бактерії потрапили до бульби через столони судинна система розм’якшується і при натисканні з уражених судин виділяється світло-жовта маса. Зовні хворі бульби не відрізняються від здорових. З часом при зберіганні хвороба поширюється на довколишні тканини та серцевину бульби з розвитком мокрої гнилизни, коли тканини повністю руйнуються, перетворюючись в білу, тягучу, з неприємним запахом масу. Ямчата гнилизна виникає якщо бактерії потрапляють в бульбу через пошкоджену шкірку в осінній період, проте виявляється тільки в кінці березня – на початку квітня у вигляді округлих плям кремового або світло-жовтого кольору під шкіркою. М’якуш бульби в місцях плям вигниває з утворенням ямочок. Якщо висадити такі бульби з них виростуть недорозвинені рослини з роздутими стеблами. Листки у таких рослин розташовані близько один до одного (особливо на верхівці). Уражені рослини в’януть, засихають та не утворюють бульб. Такий тип ураження кільцевою гнилизною називають карликовістю.

Джерело інфекції

Хворі бульби. Ураження кільцевою гнилизною відбувається в період збирання при контакті бульб з ураженої бадиллям, розрізаними хворими бульбами;ураженню сприяють механічні пошкодження, недозріла шкірка бульб. Інфекція також може передаватися при різанні насіннєвої картоплі та грунтовими комахами.

Заходи захисту

Просушування та озеленення насінних бульб після збирання, прогрівання насіннєвого матеріалу протягом 2-3 тижнів при температурі 14-18С у період спокою бульб з подальшим видаленням хворих бульб, фітоочищення, передзбиральне скошування або хімічне знищення бадилля картоплі, використання сортів картоплі з підвищеною стійкістю до захворювання.

Чорна парша, різоктоніоз (картопля) (Черная парша)

Дуже поширене захворювання картоплі. Найбільшої шкоди завдає у Поліссі України. Частіше уражуються бульби, стебла і корені дорослих рослин. На поверхні бульб утворюються тверді, чорні, неправильно окреслені коростинки різної величини, що зовні нагадують грудочки прилиплої землі. При захворюванні на паростках і коренях спостерігаються добре помітні, трохи вдавлені бурі плями й виразки величиною до 1 см і більше. Іноді замість них з’являється бурувата штрихуватість. Уражена ділянка відмирає. При розгляді шкірки бульби під мікроскопом у місці прикріплення склероцію видно червоно-цеглясті гіфи, які є тільки у поверхневому шарі пробкових клітин, а склероції формуються тільки на поверхні.

Біологія збудника

Збудником захворювання є базидіальний гриб Hypochnus solani Pr. et Del. У базидіальній стадії він уражує стебла картоплі, викликає так звану білу ніжку. Здебільшого гриб розвиває грибницю і склероції (коростинки на бульбах), тому його часто називають Rhizoctonia solani Kuehn. і відносять до незавершених грибів порядку Mycelia sterilia. Через родову назву гриба чорну паршу часто називають ризоктоніозом. Гриб розвивається при високій вологості і температурі від 9 до 27°С (оптимум 15-21 °С).

Джерело інфекції

Rh. solani — факультативний паразит, який може жити у грунті на рештках рослин. Зимує у вигляді склероціїв на бульбах і в грунті. На піщаних грунтах захворювання розвивається сильніше, ніж на суглинкових.

Шкідливість

Крім картоплі, уражує буряк, редьку, щавель, капусту, моркву, огірки, салат, гарбузи, тютюн тощо, всього понад 160 видів. Ураження, пов’язане з утворенням на бульбах склероціїв, майже не змінює смакових якостей картоплі. Але при значному ураженні її товарні якості знижуються. Особливо великої шкоди завдає під час проростання бульб і появи сходів. Розвиваючись на ростках, гриб викликає їх загнивання і відмирання, а отже, зрідження насаджень. Пізнє збирання урожаю призводить до збільшення уражуваності бульб.

Заходи захисту

Щоб уникнути масового ураження бульб картоплі всіма видами парші, потрібно своєчасно збирати урожай, дотримуватись чергування культур і повертати картоплю на те ж місце не раніше ніж через 3-4 роки. При зберіганні бульб не допускати перегріву, надмірної вологості в сховищах.
Непророщені бульби при підозрі на можливість їхнього захворювання паршею за 3-5 днів до посадки зволожити розчином формаліну, розведеного водою 1:80 і накрити їх на 4 години для томління брезентом або плівкою. Протруювання бульб сприяє зниженню уражуваності рослин у полі. Стійких до чорної парші сортів немає.

Популярні хвороби картоплі. Види захворювань та їх причини

Картопля – одна із найпопулярніших культур, котру вирощують не тільки у промислових масштабах. Багато господарів присадибних ділянок та дач щовесни висаджують чимало картоплі. Звісно, кожного аграрія цікавить, як збільшити урожай бульби. А для цього треба знати не тільки, як правильно її вирощувати, а й мати уявлення про хвороби картоплі та те, як їх попередити.

Одна із найбільш шкідливих хвороб, яка вражає стебла, паростки, бутони й листя, ягоди та суцвіття. Не оминає вона й самі бульби. Таким чином, рослина вражається «комплексно», що й призводить до втрати врожаю.

Поява фітофторозу залежить не тільки від особливостей клімату й грунту, а й від сорту, способів посадки, строку посадки, використаних добрив. Найчастіше хвороба з’являється наприкінці періоду бутонізації або на початку цвітіння. Якщо фітофторозом інфіковані бульби, то ознаки можуть з’явитися досить рано – вже на етапі сходів.

Характерними ознаками є бурі плями на листках, які знаходяться по краям. З нижнього боку плями у вологу погоду можна спостерігати білий наліт – це спори. Самі ж плями швидко розповсюджуються по всій поверхні листка, в результаті чого він відмирає. Якщо хвороба вражає стебла та черешки листя, то виглядає вона як загниваючі бурі плями, перетяжки. Як результат – таке бадилля швидко відмирає. Поширення фітофторозу сповільнюється під час сухої погоди.

Ураження бульб відбувається в липні або в період збору врожаю. На них з’являються бурі плями, вони є твердими на дотик, злегка запалими. Якщо уражену картоплину розрізати, то всередині вона має світло-коричневий колір.

Якщо картопля була уражена на початковому етапі розвитку, це може призвести до значної втрати врожаю. Заражені бульби під час зберігання гниють, можуть пошкодити і здорову частку врожаю. Також вони є джерелом розповсюдження самої інфекції.

Фітофтороз розвивається, якщо середовище має високу відносну вологість та температуру. Інкубаційний період – від 3 до 9 днів. Найбільш сприятливою умовою для розвитку буде дощове прохолодне літо. Також каталізаторами є порушення сівозміни, низький агрофон, недотримання умов просторової ізоляції між різними культурами. Спори фітофторозу можуть проникати в грунт разом із дощем, де й заражають бульби. Відбувається зараження й під час зберігання хворої картоплі із здоровою, при контакті із зараженими стеблами і листям.

Альтернаріоз або суха плямистість

Дана хвороба поширена у всіх кліматичних зонах та грунтах. Вона вражає не тільки бульби, а й стебла з листям, квітконосами. Розрізняють ранню та пізню види хвороби.

Рання плямистість з’являються приблизно за 15 днів до бутонізації. На листі утворюються округлі плями бурого, темно-сірого або коричневого кольору. Вони можуть бути у діаметрі 1,5 см. Слабкий чорний наліт – це спори хвороби. При інтенсивному ураженні рослини швидко в’януть.

Пізня плямистість з’являються на рослині під час завершення цвітіння. Хвороба вражає краї листя. Плями – темно-бурого кольору. Під час сухої погоди пошкоджене листя скручується, набуваючи форми «човника». Стебла та черешки часто вкриті суцільними чорними плямами. Відмінність пізньої від ранньої плямистості – на листі не видно концентричних ліній.

Якщо альтернаріоз уразив бульби, то на них видно вдавлені плями округлої форми. При високій вологості видно чорний наліт. Під такими плямами можна побачити суху масу чорно-коричневого кольору.

Головна небезпека альтернаріозу – порушення процесу фотосинтеза, а це погіршує як якість урожаю, так і зменшує його кількість. Особливо швидко хвороба розвивається під час спекотної погоди із дощами і рясними росами. Ідеальна для альтернаріозу температура – від 24 до 28 градусів. Посилює розвиток хвороби нестача у грунті калію. Джерелом інфекції будуть уражені бульби та рештки рослини.

Дана хвороба вражає стебли, паростки, бульби, інколи її можна побачити й на коренях. Характерна ознака – пласкі склероції чорного кольору, діаметр яких може бути від 1 до 5 мм. Візуально вони нагадують часточки ґрунту, які прилипли до поверхні. Згодом вони проростають у міцелий, який вражає паростки. Через сильне ураження може статися й таке, що рослина гине ще до сходів.

У формі «білої ніжки» парша з’являється у другій половині літа, якщо вологість грунту й повітря для цього сприятливі. Біля основи стебла рослини можна бачити білий наліт – тут утворюються спори. Разом із дощем вони потрапляють у грунт, де вражають бульби.

Якщо температура повітря підвищується, це пригнічує хворобу. А ось наявність бур’янів може тільки посприяти її розвитку.

Дана хвороба сильно поширена на бульбах в окремих регіонах країни. Окрім підземної частини рослини, парша вражає й стебла та столони. У залежності від симптомів, розрізняють сітчасту, глибоку, пласку й опуклу види парші. Все залежить від сорту картоплі, умов її росту та періоду інфікування:

Пласка парша – можна знайти на молодих бульбах, де вона вражає лише шкірку або верхній шар, утворюючи плями коричневого кольору.
Опукла – виглядає як бородавки або струпи.
Глибока – має вигляд вдавлених плям розміром до 5 мм. Їх колір – коричневий, форма із дещо піднятими краями.
Сітчаста – утворює суцільну поверхню, шорстку на дотик.

Парша значно погіршує товарний вигляд картоплі, негативно впливає на смакові якості. А при тривалому зберіганні вона призводить до появи гнилі. Уражені бульби, висаджені в грунт, дають слабкі сходи або не дають їх зовсім.

Особливо розповсюдженою парша стає під час спекотного літа – цей період для неї є сприятливим. Першими уражаються молоді бульби. Патоген, який призводить до появи парші, має прив’язаність до лужного середовища. Активно розвивається хвороба на піщаних грунтах. Джерелом ураження стають самі бульби, а також актиноміцети, які знаходяться в грунті.

Щоб захистити картоплю від парші, потрібен комплекс заходів. Починають ще восени із глибокого зорювання землі, щоб прискорити процес розкладання залишків рослин та накопиченню патогенів. Найкращими попередниками для картоплі є багаторічні трави, зернові. Готовлять бульби до посадки методом прогрівання протягом 15 діб та за температури від 15 до 18 градусів. Насіннєвому матеріалу потрібна дезінфекція.

Найбільш радикальним методом є використання фунгіцидів. Перший раз обробка повинна бути під час змикання бадилля, а всі наступні залежать від сорту та прогнозу розвитку хвороби. Якщо хвороба вже є, то ефективність використання препаратів вже не дасть такої високої ефективності.

Перед збиранням бульби обробляють десикантами, які є дозволеними для цього сорту. Це дозволить попередити зараження бульб. Найкраще збирати урожай під час сухої погоди, а потім уникати утворення конденсату на них. Обов’язково перед зберіганням треба відбракувати уражені бульби, перебрати весь урожай та забезпечити йому добру аерацію. Все це дозволить уникнути появи парші – не тільки на самому урожаї, але й у майбутньому.

Щоб отримувати новини вчасно, підпишись на наш телеграм-канал