Как изменить DNS сервер в Windows 10, 8.1 и Windows 7

При появлении проблем с открытием сайтов, таких как ERR_NAME_NOT_RESOLVED и многих других одно из первых рекомендуемых действий изменить DNS сервер в свойствах подключения Windows. Использование другого сервера может работать быстрее (и точнее) чем DNS сервер вашего провайдера, ускоряя тем самым загрузку страниц. Также некоторые серверы предоставляют функции фильтрации нежелательного трафика.

• Изменение DNS сервера в Windows
• Дополнительный способ изменить DNS сервер в Windows 10
• Адреса популярных DNS-серверов
• Видео инструкция

Изменение DNS сервера в Windows

Если вам требуется изменить DNS-сервер в Windows 10, 8.1 или Windows 7 используйте следующие шаги, которые подойдут для всех указанных версий ОС:

1. Нажмите клавиши Win+R на клавиатуре, введите ncpa.cpl в окно «Выполнить» и нажмите Enter.
2. В открывшемся окне нажмите правой кнопкой мыши по подключению, используемое для доступа в Интернет и выберите пункт «Свойства» в контекстном меню.
3. В списке компонентов подключения выберите «IP версии 4» или «TCP/IPv4» и нажмите кнопку «Свойства».
4. Установите отметку «Использовать следующие адреса DNS-серверов» и укажите нужные адреса.
5. Примените настройки кнопкой Ок.
6. При необходимости (обычно таковая отсутствует) измените аналогичным образом DNS для IP версии 6.

На этом процесс будет завершен, а при открытии сайтов в Интернете у вас будет использоваться заданный вами адрес DNS-сервера.

Еще один способ изменить DNS сервер в Windows 10

В Windows 10 присутствует дополнительный метод изменения DNS-сервера для Интернет-подключения:

1. Зайдите в Параметры — Сеть и Интернет, слева выберите тип подключения (Ethernet, Wi-Fi), для которого нужно выполнить изменение.
2. Нажмите по имени активной сети.
3. Пролистайте следующую страницу вниз до раздела «Параметры IP» и нажмите кнопку «Редактировать».
4. Вместо «Автоматически» установите «Вручную».
5. Включите IPv4, пролистайте вниз и установите желаемые параметры предпочитаемого и дополнительного DNS сервера, сохраните настройки.
6. При необходимости, задайте DNS для IPv6 (обычно не требуется).

Также, как и в предыдущем случае, желательно очистить кэш DNS после применения настроек.

Адреса популярных DNS-серверов

Многие известные Интернет-компании предоставляют доступ к своим DNS-серверам: вы можете ввести их в параметрах, и они будут использоваться вашим подключением. Среди популярных DNS-серверов:

• Google — 8.8.8.8 и 8.8.4.4 (для IP версии 4), 2001:4860:4860::8888 и 2001:4860:4860::8844 (IP версии 6).
• Яндекс — 77.88.8.8 и 77.88.8.1 (Яндекс также предоставляет дополнительные возможности для своих DNS, подробнее можно прочесть на странице dns.yandex.ru).
• Cloudflare — 1.1.1.1 и 1.0.0.1 (IPv4), 2606:4700:4700::1111 и 2606:4700:4700::1001 (IPv6).

Видео инструкция

Надеюсь, в вашем случае все сработало. Если вы решили сменить DNS-сервер из-за каких-либо ошибок при открытии сайтов, рекомендую попробовать ввести текст ошибки в поиск на этом сайте: возможно, у меня есть решение для вашей проблемы.

А вдруг и это будет интересно:

• Лучшие бесплатные программы для Windows
• Please power down and connect the PCIe power cables при загрузке — что делать?
• Ошибка 0x80073701 при обновлении Windows — как исправить?
• Как открыть расположение исполняемого EXE файла программы в Windows
• Режим ограниченной функциональности или совместимости в Word, Excel, PowerPoint — что означает?
• 0x800706ba Проблема с конфигурацией принтера — как исправить?

• Windows 11
• Windows 10
• Android
• Загрузочная флешка
• Лечение вирусов
• Восстановление данных
• Установка с флешки
• Настройка роутера
• Всё про Windows
• В контакте
• Одноклассники

netsh interface ip set dns "Имя_подключения" static 8.8.8.8

netsh interface ip show config

Збірка системного блоку своїми руками в 10 етапів: повне керівництво

Страшно збирати системник самому? Не варто переживати. Цей гайд покроково все пояснює: він допоможе за дві секунди впоратися із завданням.

Переваги та недоліки самостійного складання системного блоку

Як правило, у вартість готового ПК включена робота збирача. Також буває, що в комп’ютері встановлені елементи начинки, які одному користувачеві необхідні, а іншому взагалі без потреби.

Звідси випливають два головних плюси самостійного складання ПК:

1. можливість створити комп’ютер, у якому буде лише все необхідне, безпосередньо своїх завдань;
2. економія коштів.

• недосвідчений користувач, можливо, не впорається із завданням з першої спроби і може навіть пошкодити комплектуючі;
• витрачений час.

Як зібрати системний блок самостійно

На Насправді процес складання PC своїми руками – нескладна справа. Вже давно виробники заліза затвердили стандарт Advanced Technology Extended, якому відповідають компоненти системи. Це дає можливість створити конструкцію модульного типу, виходячи з особистих потреб, дозволяє додавати та змінювати начинку. Важливо лише, щоб комплектуючі були сумісні.

Перевірка сумісності комплектуючих

Фундаментом всього ПК є материнська (системна) плата. ДО неї і підключаються всі частини збирання. Якщо елементи несумісні, вони просто не зможуть працювати.

Що врахувати:

• Сокет – процесорний роз’єм – у материнки і ЦП бути ідентичний. Він вказується на характеристиках обох пристроїв. Також варто відзначити, виробник девайсів повинен бути один: не вдасться встановити інтелівський ЦПУ в” мати” від AMD, і навпаки.

Примітка: інші комплектуючі не мають прив’язки до виробника. Наприклад, відеокарта AMD серії RADEON цілком здатна працювати в парі з інтелівськими процесорами, як і відеокарти NVidia з яким-небудь RYZEN. Є думка, що використання компонентів від одного виробника дає найкращі результати. Але це зовсім не означає, що встановивши моделі різних брендів, користувач не запустить систему без танців з бубном і не зможе комфортно працювати на ній у майбутньому.

• “Мати” і ОЗП – потрібно ставити тільки ті планки, які підтримує плата. Також варто зазначити: якщо ставиться більше однієї планки ОЗП, то необхідно встановлювати ідентичні модулі: таймінги, що збігаються, і частоти — запорука нормальної продуктивності комп’ютера.
• Сумісність материнки і відеокарти – актуально для ігрових системних блоків. Тут варто звернути увагу на кількість контактів (PIN), які присутні в GPU, які потребують додаткового живлення. У сучасних моделях буває 6 або 8 пінів.
• Кількість займаних ГПУ PCI-Е. У більшості випадків це один слот, але є досить потужні та великі моделі, яким потрібно два. З цієї причини краще вибирати материнку із запасом. Це також дає можливість апгрейду.

• Форм-фактор корпусу та плати. У специфікаціях ці дані завжди зазначаються. Невелику платформу можна поставити у великий корпус, але не навпаки.
• Габарити GPU. Максимальна довжина відеокарти, яка може бути встановлена в корпус, також зазначається в характеристиках.

• Система охолодження. Боксові версії процесорів комплектуються кулером, проте, до OEM-варіантів вентилятори не додаються: їх доведеться купувати окремо. Тут теж варто враховувати сумісність з материнкою, габаритами корпусу, адже буває і таке, що занадто великий кулер здатний перекрити доступ до гнізд під RAM.
• Рознімання під накопичувачі. На платі їх має бути хоча б два: так буде місце під вінчестер твердотільний диск.
• Потужність блоку живлення. У мережі є спеціальні калькулятори, які допомагають визначити оптимальний показник. Однак краще брати варіант потужніший на 20-30%.

Тепер, коли із сумісністю елементів все зрозуміло, настав час збирати системний блок. Як діяти далі – у повному посібнику нижче.

Важливо: Перед початком будь-яких робіт потрібно надіти антистатичний браслет та/або спеціальні рукавички, щоб не пошкодити комплектуючі випадковим розрядом електрики. Також варто переконатись, що жодна з частин системного блоку не була підключена до електрики.

Установка материнської плати

Щоб її правильно вставити в системник, потрібно всього- то прикрутити Гайки. Все, КРІМвикруток, йде в комплекті. Як видно, завдання неважке, головне — акуратність.

Не дарма вище у статті згадувалися форм-фактори. Якщо компактність складання не важлива, краще вибрати найбільшу материнку: коли дійде до підключення проводків, а їх багато, з великою платою це зробити легше.

Рада: перед тим, як поміщати материнку в корпус, краще спочатку поставити в неї ЦП і оперативу. Так руху користувача не будуть обмежені.

Установка блоку живлення

Часто в сучасних корпусах для установки БП розташований знизу, що дозволяє підвищити ефективність вентиляції. Це потрібно врахувати для того, щоб при підключенні довжини кабелів було достатньо для компонентів системи, розташованої на пристойній відстані від БП.

Рекомендація: блоки живлення модульного типу, як Proton 1000W, яких всі кабелі від’єднуються. Завдяки цьому дроти із зайвими роз’ємами можна буде просто прибрати.

Процесор

В установці ЦП теж немає нічого складного. Але насамперед варто запам’ятати: важливо не намагатися вдавлювати його в душу. Надмірні зусилля можуть призвести до пошкодження компонентів без можливості їх відновлення.

Як правильно робити:

1. Зняти заглушку з сокету на платі.
2. Знайти відмітки у вигляді стрілочок на куточку CPU і на роз’єм материнки. Це звані ключі.
3. Відсунути кріплення, щоб відкрити сокет.
4. Перевірити, чи збігається розташування ключів на обох комплектуючих. Якщо так, залишилося тільки обережно вставити процесор материнку, закрити роз’єм і зафіксувати його за допомогою важеля.

Система охолодження

Встановлюється на ЦПУ. Але спочатку необхідно знежирити компоненти та нанести термопасту – речовину для покращення теплопровідності. Вона наноситься за допомогою шприца та акуратно тонким шаром розмазується по поверхні. Тут стане в нагоді картонка, щільний папір або стара пластикова карта.

Незалежно від типу охолодження марки система вставляється в роз’єм CPU FAN, який розташований на платі.

Як поставити систему охолодження (СО) на інтелівський CPU своїми руками

Кулери цього виробника відрізняються досить простим способом кріплення, реалізованим чотирма ніжками, які замикаються. Розпізнавальні знаки у вигляді ключів тут теж є, тому робиться легко.

• Знайти роз’єми для ніжок системи охолодження на материнці.
• Вставити ніжки в слоти.
• Зафіксувати кулер, використовуючи клямки.
• Підключити дроти до живлення.

Рада: якщо провід занадто довгий, то варто його якось зафіксувати, щоб він не потрапив у вентилятор.

Самостійна установка СО на ЦПУ від АМД

Тут теж все нескладно. Схема та сама, різниця лише тому, що клямки реалізовані як петель чи важелів:

1. Знайти роз’єм на материнці;
2. Поставити СО;
3. Накинути петлі або ж підтягнути важелі;
4. Підключити девайс до живлення.

Жорсткий диск і SSD

Існують варіанти з форм-фактором 2,5” та 3,5”. Перші підходять як для десктопних, так і для ноутбуків. Другі – лише для системних блоків. Вони ставляться у спеціальні кошики в корпусі та підключаються шлейфами типу SATA, які підводяться від плати до блока живлення. Також є носії форматі М2, які встановлюються безпосередньо в материнку. Вони хороші для тонких та легких лептопів, компактних десктопних ПК.

Примечание: оптичний привід, якщо він потрібен, ставиться в системний блок за тим же принципом, що і жорсткий диск – в спеціальну кишеню.

Установка оперативної пам’яті

Це, напевно, одне з найпростіших завдань у процесі складання. Кожна планка ОЗП має ключ. Він виключає ймовірність помилки: у користувача просто не вийде поставити щось не так, максимум – не до кінця вставити планку.

Як правильно:

ПРО завершення установки свідчить характерне клацання. Він означає, що модулі вставлені нормально, і фіксатори повернулися у вихідну позицію.

Відеокарта

Невід’ємна деталь більшості збірок. Мова не лише про ігрові, а й про системників для складних графічних завдань. До того ж, дискретка може стати в нагоді, якщо користувач вибрав процесор без графічного чіпа.

Важливо: цю комплектуючу встановлюють в останню чергу. Справа в тому, що більшість дискреток ставлять у перше гніздо PCI Express x16. Але якщо карті потрібно кілька портів, діючи за такою схемою, користувач блокує доступ до гнізда, розташованого нижче. Для підключення цього компонента наперед виводяться кабелі живлення.

Підключення живлення до материнської плати

Після того, як користувач поставить БП, необхідно вивести два основні кабелі : 24-піновий – до материнки та 8-піновий – до ЦП.

Рекомендація: перед тим, як збирати ПК, добре було б придбати комплект стяжок. Використовуючи їх, можна уникнути незручностей при підключенні та організувати всередині системника все так, щоб нічого не плуталося та виглядало акуратно. Особливо важливим є естетичний момент для тих, хто вирішив вибрати корпус з бічним вікном.

Підключення передньої панелі

Якщо вона підключена неправильно або не повністю, увімкнути комп’ютер не вдасться. Помилитись при складанні системного блоку своїми руками не дасть блок контактів під назвою Front panel або F-Panel, розташований на материнці.

Найчастіше на передній панелі корпусу, як у Libra LG-01B, знаходяться кнопки живлення та перезавантаження ПК. Їх також необхідно підключити до плати.

Входи під навушники, монітор та інші пристрої підключити також не складно. Все підписано, тому головне — уважно читати написи.

Что робити, якщо системний блок не запускається

Якщо із сумісністю комплектуючих питання вирішено правильно, то відсутність реакції системного блоку на увімкнення – ознака того, що при підключенні компонентів до плати була допущена помилка. Доведеться заглянути в документи до материнки, а також перевіряти ще раз, чи всі елементи начинки приєднані коректно. Якщо всі комплектуючі запитані, то комп’ютер точно ввімкнеться.

Якщо правильно підібрати компоненти, підключати все, як написано в інструкції, то з самостійною збіркою PC впорається навіть новачок.