Что такое школка для растений и как её обустроить?

Садоводам прошлого века, наверное, нет нужды объяснять, что такое школка для саженцев растений. Во второй половине ХХ века это понятие повсеместно встречалось в садоводческой литературе и периодических изданиях. Без создания «школки» производство саженцев было немыслимо. Однако технологии выращивания растений с тех пор сильно изменились и вот уже молодое поколение садоводов, услышав этот термин, спрашивает, а что это такое? В этой статье расскажу о школке для растений — зачем нужна и как ее обустроить.

Что такое школка для растений и как её обустроить?

Школка — «школа» для маленьких растений

Давайте начнём с самого начала жизни растения. Представьте, весной вы посеяли семена или укоренили черенки. Через несколько месяцев это уже вполне самостоятельные, но ещё очень маленькие растения со слабо развитой надземной частью и, самое главное, с маленькой корневой системой. Что с ними делать дальше? Высадить на участке на постоянное место? Но в открытом грунте их ждёт множество опасностей.

Конечно, если вы опытный, а главное, внимательный садовод, вы справитесь, а если неопытный или безалаберный, то можете и погубить дело нескольких месяцев. Вы можете их вовремя не полить или их забьют сорняки, отнимая влагу, питание и свет. Их могут уничтожить наши домашние любимцы собаки, котики и куры, да и вы сами, наступив ногой или срезав триммером. Одним словом, шансов выжить у маленького саженца в этом непростом мире маловато. Вот поэтому для таких малышей-растений и делают так называемую школку.

Если коротко, то школка — это то место, где маленькие растения могут чувствовать себя комфортно, и где вы сможете обеспечить им всё необходимое для нормального роста и развития. Где они будут получать от вас максимум внимания. А для этого всех малышей нужно собрать в одном месте и правильно «приучать». Вот откуда и появилось название школка – место, где готовят к взрослой жизни маленькие растения.

Школка для растений

Как сделать школку?

Естественно, такую школку нужно правильно обустроить. На участке выбирают хорошо освещённое место. Но! Ни в коем случае малыши не должны проводить весь день под палящими лучами летнего солнца. Поэтому нужно сделать притенение, впрочем, не сильное, рассеянное. Либо поместить её под кроной дерева с ажурной листвой, дающей лёгкую, прозрачную тень.

Грядку для школки желательно делать длинной и размещать в направлении запад–восток для равномерного освещения всех растений. Почему длинной? В школке растения сажают в один, максимум, в два ряда, чтобы за каждым саженцем можно было легко ухаживать. Длина руки примерно 60 см, вот и получается, что ширина грядки должна быть не более 120 см, это обеспечит доступ к любой точке школки.

Школку желательно оградить. В дело пойдут узкие полосы шифера, пластика, лучше с эстетической точки зрения смотрятся доски или брус. Для чего ограждать? Землю в такой грядке-школке мы будем менять или улучшать. Для того, чтобы новая качественная почва не расползалась наружу, а сорняки не устремлялись внутрь, и нужно сделать обрамление.

Для удобства работы вокруг школки можно уложить агроволокно, картон, мешковину и засыпать гравием. Такие нехитрые дорожки позволят работать в любую погоду и не дадут шанса сорнякам.

Почву меняем на рыхлый и немного питательный субстрат. Почему рыхлый? Нам важно, чтобы корешки юных растений быстро и без проблем росли во все стороны, корневая система должна активно нарастать. Что может быть разрыхлителем? Песок, торф, кокосовый субстрат и т.п. Питательность особая не нужна, но при желании можно добавить хорошо перепревший навоз или компост.

Минеральные удобрения вносить не советую, разве что заранее. Ведь плохо растворившиеся гранулы при контакте с корешками саженца могут их просто сжечь, а потеря даже одного корешка для малыша может быть критична. Лучше в процессе выращивания использовать жидкие подкормки — минеральные или органические.

При создании почвосмеси обязательно учитывайте вкусы тех растений, которые вы планируете в школке доращивать. Ведь кто-то будет растить саженцы рододендронов или голубики, им кислое подавай, а кто-то, скажем, розмарин, который терпеть не может кислое. Не пытайтесь их объединить на одной грядке. Либо делите её на части, либо делайте разные школки для таких кардинально разных растений.

Помимо бортиков, школку стоит защитить от ветра. Для этого либо выбирают безветренное место на участке (под стеной), либо ставят щиты и заборчики, либо, что, на мой взгляд, эстетичней, высаживают живые плотные изгороди из кустарников. Они и от ветра, и от непрошенных домашних любимцев защитят, да и эстетику привнесут на участок.

Как ухаживать за растениями в школке?

А как ухаживать за саженцами в такой школке? В основном, всё сводится к трём важным операциям.

1. Регулярная прополка. Ни в коем случае сорняки не должны «забивать» маленькие саженцы, отнимая свет, питание и воду.
2. Регулярные своевременные поливы. Если малыши разбросаны по всему участку, то вы можете просто полениться, мол, завтра полью. Если же все они собраны в одном месте, в школке, то поливать их совсем несложно.
3. Регулярная обработка от вредителей и болезней. Ничто не должно омрачать жизнь «школьников», они должны подрастать и готовиться к взрослой жизни.

Можно, конечно, использовать и дополнительное питание – жидкие минеральные или органические подкормки, но не перекормите, это тоже вредно. При создании правильной почвосмеси её питательности вполне хватит, чтобы довести саженец до нужных кондиций.

Закономерный вопрос: Сколько времени саженец должен провести в школке? Это зависит от нескольких факторов:

1. От самого растения, которое вы доращиваете. Есть растения «тугодумы», которые медленно растут и развиваются, а есть быстрорастущие. Скажем, у меня укоренённый черенок бирючины уже к осени первого года готов к высадке на постоянное место. А сеянец, например, можжевельника стоит оставить «на второй год».
2. От качества вашего ухода и ваших умений. Если будете правильно и тщательно всё делать, то и саженцы будут хорошо и быстро развиваться.
3. От климата вашего региона. Если у вас тёплый период короткий, то, возможно, саженцы придётся оставить в школке зимовать. Кстати, зимовать в школке им гораздо комфортнее, чем будучи высаженными на постоянное место. Ведь школку в случае необходимости гораздо проще укрыть, чем укрывать каждое растение в отдельности. Чем больше площадь укрытия, тем оно эффективнее.

Почему школки сегодня не очень популярны?

И в заключение. Почему же при всех преимуществах школки стали такой редкостью, что молодое поколение садоводов спрашивает об этом? Да потому, что была изобретена технология выращивания контейнерных саженцев. Мне гораздо проще взять маленькое растение и посадить его в маленький контейнер. И точно так же, как в школке, ухаживать за ним, а по мере роста пересаживать в контейнеры большего объёма или на постоянное место.

Причём, что особенно важно, все эти посадки–пересадки происходят без травмирования корневой системы. По большому счёту, саженец даже не замечает пересадок.

При выращивании в школке, как бы вы ни старались, как бы аккуратно вы не выкапывали саженец, всё равно корневую систему вы повредите. Какие-то растения это перенесут безболезненно и быстро восстановятся, а какие-то могут задержаться в своем развитии. Да и пересылать и хранить выкопанные из школки саженцы гораздо сложнее, чем контейнерные.

У контейнерных саженцев, правда, тоже есть свои плюсы и минусы, но об этом уже в следующий раз.

Подпишитесь на нашу бесплатную e-mail рассылку. В еженедельных выпусках вас ожидают:

• Лучшие новые материалы сайта
• Популярные статьи и обсуждения
• Интересные темы форума

Общение в реальном времени в нашем телеграм-чате. Поделитесь своими открытиями с новичками и профессионалами. Покажите фотографии своих растений. Задайте свои вопросы опытным садоводам!

Появились вопросы? Задайте их на нашем форуме. Получите актуальные рекомендации и советы от других читателей и наших авторов. Делитесь своими успехами и неудачами. Выкладывайте фотографии неизвестных растений для опознания.

Приглашаем вас в наши группы в социальных сетях. Комментируйте и делитесь полезными советами!

• Лучшие публикации
• Новые и интересные сорта
• Красивые ландшафтные решения

Читайте больше на эту тему:

Елементи живлення для рослин: ознаки їх нестачі чи надлишку

Азот, фосфор, калій – три титани в системі живлення рослини. Але науковці визначають ще понад 30 важливих елементів живлення, без яких культура може загинути. Сюди входять мезоелементи (сірка, магній) та мікроелементи. Останніх у рослинах значно менше, всього в межах 0,001% – залізо, мідь, бор, цинк, марганець, молібден та ін. Проте – всі важливі! Це елементи, які буквально вдихають життя у рослину. Їх брак чи надлишок однаково негативно впливають на майбутній врожай.

У цій статті ви дізнаєтеся, яке «харчування» необхідне рослинам та як забезпечити своєму полю баланс поживних елементів?

Що таке макроелементи?

Людей, тварин та рослин об’єднує наявність макроелементів. Це хімічні речовини (метали та неметали) необхідні для нормального розвитку. Якщо в ґрунті замало хоча б одного із елементів, рослина розвивається погано.

Елемент

Кількість у рослинах

Азот N

від 14 до 19% – у рослинних білках

в насінні зернових: 1,5-3%

Фосфор Р

вміст у рослинах (в розрахунку на суху речовину): 0,5-1%

Калій К

в листках концентрація калію: 4-6%

в соломі зернових: 1-1,5%

у коренеплодах: 0,3-0,6%

Елементи живлення рослин

АЗОТ

Азот N – це головний або будівельний елемент, він відповідає за ріст маси рослини, за формування коренів, листя, насіння та плодотворення. Завдяки азоту рослини виробляють хлорофіл. Потребу в азоті мають абсолютно всі рослини, а найбільш азотозалежні зернові та зернобобові культури.

Дефіцит – пряма загроза врожаю. Якщо рослина потерпає від нестачі азоту, колір її листків різко змінюється, спочатку блідо-зелений, а потім жовтий і листки відмирають. Стебла такої рослини стають слабкими та тонкими, сповільнюється ріст та розвиток. Азотне голодування візуально дуже помітне на молоденьких рослинах і на ранніх стадіях можна покращити ситуацію – внести підживлення азотними добривами.

Ось так виглядає дефіцит азоту, наприклад, на кукурудзі:

Надлишок – високий вміст азоту згубно впливає на культури. Через надлишок азоту листки стрімко ростуть, натомість розвиток стебла і квіток гальмується. Також велика доза азоту виводить воду з ґрунту, що призводить до зневоднення рослин. Крім того надмірне внесення азоту шкодить самій землі, адже таким чином в ній накопичуються нітрати.

ФОСФОР

Фосфор Р – другий за важливістю макроелемент. Він засвоюється в меншій мірі ніж азот, але не менш необхідний. Якісне насіння має бути фосфоровмісне, бо від цього залежить майбутнє формування кореневої системи. Також фосфор відповідає за запліднення квіток, формування і достигання плодів.

Дефіцит – надзвичайно важливо, щоб фосфору було достатньо на початку вегетації рослини, бо його нестачу неможливо буде компенсувати на пізніх етапах росту. Якщо від початку фосфору замало, це негативно вплине на ріст – такі рослини низькорослі, пізно починають цвісти, листя дрібне.

Листки рослини з дефіцитом фосфору змінюють забарвлення:

Надлишок фосфору – це доволі рідкісне явище. Втім, якщо цього елементу забагато, то рослини не можуть нормально засвоювати залізо та цинк. А листки через збільшений вміст фосфору починають хворіти на хлороз.

КАЛІЙ

Калій К – відповідальний за інтенсивність споживання рослинами інших поживних елементів. Також калій підвищує стійкість до грибкових захворювань, до посушливих умов. Він нормалізує засвоєння азоту та фосфору. Якщо рослина добре забезпечена калієм, то вона витримує вплив низьких і високих температур. Адже цей елемент допомагає використовувати вологу з землі.

Нестача калію в рослині. Дефіцит калію негативно впливає на процеси обміну речовин. Листки втрачають природній колір, стають бурого забарвлення, а з часом опадають. Нестача калію проявляється у вигляді “опіків” на листках, вони по краях вкриваються наче іржею. Зерно після калієвого голодування матиме низьку схожість та буде дрібне.

Так виглядає листя томатів, що відчувають дефіцит калію:

Надлишок – якщо калію забагато рослині, то це теж негативно позначиться – листки плямами вкриваються та буріють. Сповільнюється процес цвітіння. Через надлишок калію рослини не можуть сповна засвоювати магній.

Що таке мікроелементи?

Мікроелементи в рослинах – це здебільшого метали, які рослина отримує з ґрунту. Там їх накопичується багато, але переважно у вигляді нерозчинних сполук, а рослини засвоюють мікроелементи лише в розчинній формі. Крім того кислотність ґрунту має значення для засвоєння рослинами мікроелементів. У кислих ґрунтах вони погано або майже не засвоюються. Тому вміст мікроелементів в ґрунті коригують застосовуючи комплексне мінеральне живлення рослин.

А вперше в живих організмах виявили мікроелементи у XIX столітті. Але тоді про їх значення було майже невідомо. До речі, український науковець Володимир Вернадський один з тих, хто зробив прорив в дослідженнях та вивченні впливу мікроелементів на живі організми.

До мікроелементів належать:

Цинк, бор, мідь, молібден, кобальт, магній, марганець, барій, йод, кремній, алюміній, хлор, титан, натрій, срібло, залізо, ванадій, нікель, селен, літій

Всі вони відіграють важливу функцію в процесі вегетації рослини, а саме, впливають:

— на процес фотосинтезу;

— на показники цукристості;

— на стійкість до морозів та посухостійкість;

— на синтез білків;

— на стійкість до хвороб та шкідників;

— на розмір та якість врожаю.

Мікроелементи поділяють за такими видами:

Марганець Mn

Молібден Mo

Є ще третій вид мікроелементів – специфічні мікроелементи. Їх кількість в рослинах і, відповідно, необхідність в них – найменша.

Вплив кожного мікроелемента на розвиток сільськогосподарських культур

ЗАЛІЗО

Залізо Fe – важливе для фотосинтезу та ферментативної функції здорової рослини. Засвоюється рослинами краще і швидше, ніж інші мікроелементи.

Дефіцит – візуально досить легко помітити нестачу цього мікроелементу. Такі рослини вже при найменших ознаках дефіциту заліза мають пожовкле листя, а потім листки й зовсім біліють. І хоча заліза зазвичай вдосталь в самому ґрунті, однак рослини часто страждають від його нестачі. Чому? Тому що, засвоєння заліза дуже залежить від рівня рН ґрунту. Чим кисліший ґрунт, тим важче залізо надходить до рослин. На лужних землях вносять мінеральні добрива з додатковим вмістом заліза. Особливу потребу в залізі мають бобові, картопля, кукурудза та капуста.

Побілілий листок внаслідок нестачі заліза:

Надлишок – коли заліза для рослини забагато, то це призводить до опадання листків. Цікаво, що такі листки, навіть, не змінюють своє забарвлення, а просто відмирають. Але візуально надлишок заліза видно по кількості квіток – їх дуже мало, пригнічується ріст пагонів, рослина в’яне.

МАРГАНЕЦЬ

Марганець Mn – відповідає за процеси росту, фотосинтез, плодоношення. Покращує стійкість рослин до несприятливих погодних умов.

Дефіцит. Марганець, як і залізо, вже є у ґрунті, але в ґрунтах з підвищеною кислотністю, доступного марганцю вкрай мало. Візуально рослини з нестачею марганцю стають блідозелені, на листках з’являються дрібні плями жовтого чи коричневого кольору, а потім листя відмирає. Ще одна ознака дефіциту марганцю – потемніле коріння, а також погана морозостійкість. Особливо чутливі до дефіциту марганцю овес, ячмінь, шпинат, буряк, квасоля, горох. Щоб покращити їх врожайність необхідно вносити добрива з марганцем.

Надлишок – якщо ґрунт перенасичений марганцем, тоді виникають проблеми із поглинанням заліза. Такі рослини візуально мають скручені листки, утворюються хлорози, на злакових культурах помітне “вигорання” посівів.

Надлишок марганцю забирають кремній та молібден, вони вирівнюють відсоткове співвідношення цього мікроелементу в ґрунті.

ЦИНК

Цинк Zn – впливає на окислювально-відновні процеси розвитку рослин, відповідає за синтез гормону росту, збільшує кількість аскорбінової кислоти в ягідних рослинах, впливає на процеси живлення та транспортування інших поживних речовин, бере участь в поділі клітин. А також покращує стійкість до захворювань та несприятливих погодних умов.

Дефіцит – нестачу цинку зазвичай виявляють на ґрунтах з нейтральним рівнем pH. Натомість на кислих додатково вносити його не потрібно. Через брак цинку погіршується стійкість до хвороб. Візуально дефіцит цинку можна діагностувати через сповільнений ріст – занадто дрібні молоді листочки, нерозвинена розетка, деформація листків верхівки. А найбільше залежні від цинку – гречка, буряк, картопля, кукурудза, льон та рис.

На цих соняхах візуально помітно, як виглядають рослини з нормальним рівнем цинку та за його нестачі:

Надлишок – якщо ґрунт перенасичений цинком, це спричиняє деформацію структури листків, зокрема, таке листя знизу покривається білими водяними плямами, а зверху вкривається горбиками-пухирцями. Зрештою, такі листки потім відмирають та опадають.

МІДЬ

Мідь Cu – впливає на процеси біосинтезу, фотосинтезу та бере участь у формуванні ДНК, РНК. Також позитивно впливає на процес живлення рослин та накопичення інших корисних речовин. Збільшує стресостійкість культур до посухи, морозів, надмірної чи недостатньої вологості.

Дефіцит – брак міді негативно позначається на репродукції рослини. Пилкові зерна утворюються в меншій кількості, а для злакових характерна пуста зернистіть колоска:

На вигляд нестачу міді можна помітити також по листках: на краях виникають білі плями, листки скручуються в “трубочку”. Загалом уповільнюється ріст та розвиток рослини.

Надлишок – мідь у надлишку має токсичний вплив на рослини, також перенасичення міддю спричиняє дефіцит заліза. Ріст уповільнюється, а листки вкриваються знизу бурими плямами. Таке поле стає вразливим до хвороб.

МОЛІБДЕН

Молібден Mo – важливий компонент у ферментативних процесах, прискорює синтез білків та амінокислот. Він має захисний вплив на рослини проти токсичної дії алюмінію. Бобові, капуста, редиска, помідори та салат мають особливу потребу в молібдені.

Дефіцит молібдену можна порівняти з азотним голодуванням культур: листки скручуються, поверхня деформується, ріст поганий. У таких рослинах накопичуються нітрати. Якщо нестачу молібдену мають капуста чи огірки, то їхні листки скручуються та зморщуються. Якщо на полі застосовують багато азотних добрив, то необхідність вносити додатково молібден – зростає.

Надлишок – через надмірне живлення молібденом може погано засвоюватися мідь. І загалом надлишок цього мікроелементу знижує врожайність. Візуально перенасичення молібденом видно на листках зі світлими плямами.

КОБАЛЬТ

Кобальт Со – цей мікроелемент є складовим вітаміну В12 і позитивно впливає на формування бульбочкових бактерій в бобових культур. Покращує розвиток та ріст рослини, бере участь у фотосинтезі, процесах дихання рослини, а також впливає на утворення вуглеводів, жирів, цукрів та вітамінів. Для злакових культур він сприяє стійкості до вилягання. А також завдяки кобальту засвоюються краще основні елементи живлення – азот, калій, фосфор.

Дефіцит – візуально брак кобальту схожий на азотне голодування: затримка росту, ослаблення рослин, порушення біосинтезу тощо. Кобальт найбільш важливий для зернових та бобових.

Надлишок – побіління країв листків та зрештою їх відмирання – ознака надлишку кобальту.

БОР

Бор В – елемент, який не входить до металів, важливий для розмноження рослин (запилення), формування нових тканин та живлення. Бере активну участь в процесах обміну речовин. Рослини його поглинають весь період вегетації, а особливо бор потрібен для розвитку молодих коренів. Згодом його найбільше накопичується в листках і квітках, а в коренях та стеблах – менше. Разом з іншими елементами, він формує стійкість рослини до хвороб та стресових ситуацій. Найбільшу потребу в борі мають коренеплоди та хрестоцвіті.

Дефіцит – зазвичай бору бракує на лужних чи кислих ґрунтах. Під час посухи рослина взагалі не може поглинати його. Нестача бору призводить до відмирання точки росту. Особливо необхідний бор для вирощування ріпаку. Ознакою нестачі бору на ріпаку є висихання верхівок рослини, некроз листків, листки стають червоно-фіолетового кольору. Бор в нормі збільшує олійність ріпаку. А на буряках нестача бору проявляється у вигляді хлорозу листків та сухої гнилі. Також всім рослинам, з дефіцитом бору притаманний синдром “дуплистості” на суцвіттях. Нестача бору як правило спостерігається при надмірному азотному живленні, після вапнування та в умовах засухи.

Так виглядає нестача бору на соняшнику:

Надлишок – оскільки бор найбільше накопичується в листках, то відповідно, якщо його забагато – це одразу видно по листку. Таке листя жовтіє плямами, деформується. Згодом квіти формуються меншими, рослини в’януть.

ХЛОР

Хлор CI – потреба рослин в ньому невелика. Але тим не менш він задіяний в процесах фотосинтезу. Селера та гречка охоче сприймають підживлення хлором. Дефіцит хлору – вкрай рідкісне явище, його потреба не є настільки великою, тож зазвичай рослинам вистачає отриманого хлору з ґрунту. Частіше в рослин проявляється надлишок хлору: скручені і бронзові верхівки листків.

Ще одна важлива роль мікроелементів полягає в тому, що завдяки ним, рослини набагато краще засвоюють макроелементи. Наприклад, при дефіциті заліза, марганцю чи цинку культура не може нормально поглинати азот. А фосфор краще засвоюється, тоді коли в нормі молібден і кобальт. За наявності хлору рослина добре поглинає калій.

Що таке мезоелементи?

Це хімічні елементи, які в невеликій кількості містяться в рослинних організмах – Са, Mg, S (кальцій, магній, сірка).

КАЛЬЦІЙ

Кальцій Са – потрібен для хорошого розвитку кореневої системи та надземних органів рослини. Дефіцит кальцію зупиняє ріст коріння, а конкретніше – кореневих волосків, через які до рослини надходить вода та поживні речовини з ґрунту. Через брак кальцію збільшується кислотність ґрунту.

Надлишок – азот, калій, бор та залізо не можуть добре засвоюватися при великій кількості кальцію в ґрунті.

МАГНІЙ

Магній – потрібен для фотосинтезу, а також є транспортером фосфору до рослини. Тобто магній потрібен для метаболізму фосфатів і дихання рослин. В кислих землях спостерігається дефіцит магнію. Візуально такі рослини мають хлороз листя:

СІРКА

Сірка важлива для зимостійкості рослин та для перетворення нітратного азоту в амінокислоту. Дефіцит сірки візуально схожий на дефіцит азоту – повільний ріст та жовте листя. Кукурудза та люцерна мають особливу потребу в сірці. Надлишок сірки характеризується шорстким листям, скрученим до середини.

Колоски за умов дефіциту сірки страждатимуть від повільного росту:

Роль мінерального живлення

Змінити, а точніше вирівняти дисбаланс у системі живлення свого поля ви завжди можете за допомогою мінеральних добрив!

У сучасному агросвіті є широкий вибір – калійні, фосфорні, азотні добрива до ваших послуг. А в останні роки все більшої популярності в Україні та світі набирають комплексні мінеральні добрива. Тобто – амофос, діамофос, нітрофоска та нітроамофоска. Це добрива, що мають не менше двох поживних елементів у своєму складі та підходять для різних типів рослин. Вони – універсальні за своїм призначенням. А також простіші у застосуванні, бо добре поглинаються кореневою системою культур. Вони бувають двох видів:

— змішані (механічні суміші з різних речовин)

— складні (два і більше елементів живлення).

«Нітроамофоска-М» – це комплексне складне мінеральне добриво, яке має переваги над іншими! Бо в його складі є всі необхідні елементи живлення для рослин:

Макроелементи – N, P, K

Мікроелементи – Fe, В, Zn, Mn, Cu та ін

Мезоелементи – S, Ca, Mg

А також гранульоване добриво:

— всі корисні елементи збалансовані

— однаковий вміст в кожній гранулі

— добре розсипається та не злежується

І наостанок найважливіше – «Нітроамофоска-М» підходить для різних типів ґрунтів, навіть, для кислих !

Лінійка добрив компанії «Тетра-Агро» на сьогодні виглядає так:

NPK 9:18:22, NPK 3:20:20, NPK 15:15:15, NPK 7:17:21, NPK 16:16:16

Актуальну вартість добрив та умови співпраці в інших розділах нашого сайту.