§ 3. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

— з курсу географії 8 класу, якими бувають держави за територіальним устроєм.

Як ви розумієте. — значення слів «злагодженість», «владнати», «лад», «приводити до ладу»?

Чи знаєте ви, що. — країна може бути державою, маючи власний суверенітет, або перебувати під владою іншої держави?

«Кожен народ має таку владу, на яку заслуговує». Жозеф де Местр, філософ і політик

3.1. Що таке державний лад?

Державний лад охоплює структурні (організаційні) та функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

Поясни (поясніть) логічний ланцюжок у структурі поняття

Право, виражене в тексті закону

Конституція України (28.06.1996, редакція від 30.09.2016, витяг)

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, Конституція України передбачає такі основні принципи державного ладу: 1) суверенності і незалежності держави; 2) демократизму держави; 3) соціальної держави; 4) правової держави; 5) унітарності держави; 6) республіканської форми правління; 7) поділу влади на три гілки.

Додаткова інформація

Принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову є важливим та забезпечує розмежування їхніх завдань і функцій. Це означає, що державна влада не повинна належати в повному обсязі жодному державному органу. Кожна влада здійснює тільки власну функцію. Таке розмежування спрямоване на недопущення можливих зловживань із боку влади. Цей принцип, урівноважуючи між собою всі гілки влади, забезпечує стабільний розвиток суспільства.

Кожна з гілок влади посідає особливе місце і має особливу «місію».

Законодавчою владою наділяється представницький орган — парламент, який може мати власну назву, наприклад, у Шрі-Ланці — це асамблея, у Норвегії — стортинг, в Ісландії — альтинг, а в Україні — Верховна Рада.

Виконавча влада, як правило, формується представницькими органами, підконтрольна і підзвітна їм, повинна діяти на основі закону. Очолювати виконавчу гілку влади може глава держави, але здебільшого центральним органом виконавчої влади є уряд. Найчастіше уряди мають такі назви: «рада міністрів», «кабінет міністрів», «кабінет», «уряд», «державна рада», «федеральний уряд», «федеральна рада».

Судову владу здійснюють незалежні суди. Суд — це орган захисту права, охорони закону, становлення справедливості. Суддів можуть призначати або обирати, однак, у будь-якому разі, вони є незалежними у здійсненні правосуддя.

Систему всіх органів державної влади, що здійснюють функції і завдання держави, називають апаратом держави.

Поясни (поясніть) логічний ланцюжок у структурі поняття

Орган державної влади має можливість встановлювати обов’язкові до виконання правила поведінки як загального характеру (для всіх), так й індивідуальні (для конкретних осіб), і забезпечувати їх здійснення, зокрема, за допомогою примусу.

Незважаючи на те, що органи державної влади є складниками одного державного апарату, вони мають свої відмінності і тому їх можна поділити на певні види:

1) за змістом діяльності: глава держави; органи законодавчої влади; органи виконавчої влади; судові органи;

2) за способом створення: виборні (президент, парламент), призначувані (уряд, міністерства), успадковувані (монарх);

3) за часом функціонування: постійні (їх обирають на певний строк, як парламент чи президента, але вони виконують свої функції завжди), тимчасові (створюють за потреби для досягнення певної цілі);

4) за складом: одноособові (наприклад, президент, омбудсмен), колегіальні (парламент, уряд);

5) за територією, на яку поширюються їх повноваження: загальні (центральні), регіональні, місцеві.

Зверни увагу!

Державний лад — це закріплений нормами права порядок у державі, що відображає характер політичних відносин і спосіб організації державної влади, структуру державних органів та органів місцевого самоврядування, а також основні риси соціальних і економічних відносин.

Традиційно, характеризуючи елементи державного ладу, крім указання сутності основних його принципів і домінант (які, наприклад, закріплено у ст. 1 Конституції України), найбільшу увагу приділяють характеристиці трьох елементів форми держави, про які йтиметься у наступному підпункті цього параграфа.

3.2. Що таке «форма держави»?

Характеристику держави, яка показує структуру державних органів, спосіб їх утворення, ступінь централізації влади, методи її здійснення, позначають поняттям «форма держави».

Отже, форма держави — це спосіб організації та здійснення державної влади, що розкривається у характеристиці трьох елементів:

1. Форма державного правління вказує, як організована вища державна влада (верхівка держави).

2. Форма державного (політичного) режиму вказує, як здійснюється державна влада, хто є її джерелом, чиї інтереси вона забезпечує.

3. Форма державного устрою показує, на які частини поділяється територія держави і наскільки вони самостійні та незалежні у здійсненні державної влади.

Зверни увагу!

Форма державного правління характеризує структуру вищих органів державної влади, спосіб їх створення, розподіл між ними повноважень, принципи взаємодії тощо.

За формою правління держави бувають республіками або монархіями.

Республіка — форма правління, за якої вищу державну владу здійснює колегіальний орган, обраний населенням країни на конкретний строк.

парламентські — вищу державну владу здійснює парламент, а президент не може впливати на склад і політику уряду, який формує тільки парламент (Австрія, Німеччина, Італія);

президентські — глава держави, обраний всенародним голосуванням, формує уряд, яким керує сам або через призначеного прем’єр-міністра. Обраний парламент ухвалює закони і має право накладати вето на президентські укази (США, Аргентина, Мексика, Бразилія);

змішані — мають ознаки парламентської і президентської республік: глава держави — президент — пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем’єр-міністра), який підлягає обов’язковому затвердженню або погодженню в парламенті (Фінляндія, Україна, Франція).

Додаткова інформація

Основними правовими критеріями розрізнення змішаних (президентсько-парламентської й парламентсько-президентської) республік є: спосіб і процедура формування уряду, наявність чи відсутність відповідних повноважень у президента, відповідальність уряду, підстави відставки уряду, підстави та обмеження розпуску парламенту президентом, відповідні повноваження щодо уряду та (або) його глави, наявність у президента права законодавчої ініціативи, використання президентом права вето, підстави і процедура імпічменту або відкликання президента шляхом всенародного референдуму, підстави проведення референдуму й повноваження з цього приводу президента. https://uk.wikipedia.org/wiki

Монархія — форма правління, де вища державна влада повністю або частково зосереджена в руках глави держави — монарха, самодержця (короля, царя, імператора) і передається, як правило, за спадком найближчим кровним родичам.

необмежені монархії — це монархії, у яких уся повнота влади належить одній особі (монарху), це «влада одного», жодних виборних органів не існує. Це стан, коли в країні ніхто не може відмінити волю монарха, крім нього самого. До необмежених монархій належать:

— деспотична монархія — владу монарха обожнюють, а його офіційно визнають божеством, надлюдиною. Цей різновид був поширений у державах рабовласницького типу, насамперед у країнах Стародавнього Сходу — фараон у Стародавньому Єгипті;

— абсолютна монархія — влада повністю зосереджена в руках самодержця (прикладом є Франція за Людовіка XIV, який на престолі перебував упродовж 72 років і відомий своїм кредо «Держава — це я!»). Сьогодні абсолютну (законодавчу і виконавчу) владу монарх має у Брунеї, Омані, Саудівській Аравії.

обмежені монархії — це монархії, у яких є виборний орган, влада монарха обмежена законодавством і повноваженнями певних державних органів. Існують такі її різновиди:

— дуалістична монархія — за цією формою правління передбачено двопалатний парламент, нижню палату якого формують шляхом виборів, а верхню — призначає монарх, уряд підпорядковується монарху; глава держави має право вето щодо актів парламенту (така модель форми правління існувала у Йорданії, Кувейті, Бутані, Бахрейні, Монако);

— конституційна (парламентська) монархія — влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, а за ним лише зберігається статус глави держави і деякі представницькі повноваження. Виконавча влада належить уряду, який формує парламент і лише йому підзвітний (Велика Британія, Японія, Люксембург, Данія, Швеція, Бельгія, Норвегія).

Екскурс у минуле

Нетиповою, єдиною й унікальною формою правління до 2011 року була джамахірія (Лівія), у перекладі з арабської — «країна мас». У державному управлінні брало участь усе доросле населення країни, об’єднане в первинні (основні) народні конгреси. Народні конгреси вибирали свої виконавчі органи (народні комітети), члени яких автоматично ставали делегатами народних конгресів провінцій.

Різновидами монархії є теократична монархія, коли монарх є одночасно і главою держави, і главою церкви (Ватикан); виборна монархія, де монарха обирають на певний строк (наприклад, у Малайзії короля обирають на 5 років з-поміж султанів).

Зверни увагу!

Форма державного устрою характеризує територіальну організацію влади, яка визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад.

За формою державного устрою держави бувають прості і складні.

Прості (унітарні) — держави, територіальні частини яких не мають свого суверенітету. Таким державам характерна цілковита політична єдність, централізованість. Зазвичай, це держави з невеликою територією, що мають єдині вищі органи державної влади, судову систему, єдине громадянство, єдину систему права, не мають самостійних державних утворень на місцях; у міжнародних відносинах виступають як один суб’єкт (Італія, Польща, Франція, Литва). Частини таких держав є лише адміністративно-територіальними одиницями, наприклад, в Україні — райони й області, у Польщі — воєводства, повіти і гміни. Деякі унітарні держави (Іспанія, Португалія) включають автономні утворення.

Складні — держави, різновидами яких є:

— федерація — союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, які мають ознаки державності та наділені суверенітетом (США, Німеччина, Австрія, Канада, Мексика, Росія, Бразилія).

— конфедерація — союз суверенних держав, утворений для реалізації певних цілей (економічних, військових тощо). Цей союз тимчасовий, він перетворюється на федерацію або розпадається на унітарні держави після досягнення цілі (наприклад, початковий етап створення США; сучасна Швейцарія).

— імперія — насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії) та підвладних їй несуверенних, залежних держав (колоній) і утримується за допомогою державного примусу з боку метрополії. Історія знає приклади імперій (Римська імперія, Британська імперія, Австро-Угорська імперія), хоча сьогодні офіційно імперій немає.

Додаткова інформація

Складні за формою устрою держави треба відрізняти від міждержавних об’єднань, зокрема:

особистої унії (від лат. unio — єдність, об’єднання) — це найпростіша форма міждержавного об’єднання, що виникає тоді, коли монарх отримує право на корону іншої держави. Прикладами особистої унії є унія між Саксонією і Польщею (1697—1763), унії між Великою Британією і Ганновером (1714—1837), Нідерландами і Люксембургом (1815—1890), що виникли в результаті спадкування монархом однієї держави корони іншої;

реальної унії — це правовий союз держав на основі створення загального інституту глави держави — монарха й інших загальних органів державної влади. В межах реальної унії може зберігатися суверенітет союзних держав. Прикладами можуть бути унія Швеції і Норвегії (1814—1905), Австро-Угорська унія (1867—1918);

протекторату — це правовий союз між державами, за якого одна держава надає зовнішньополітичну і військову допомогу іншій, залежній від неї державі. У внутрішній політиці остання має певну самостійність. Протекторат можливий на початковому етапі відносин між колишніми колоніями і їхньою метрополією;

співдружності держав — це своєрідний, добровільний союз суверенних держав, створений на підставі міжнародного договору з метою об’єднання і концентрації зусиль для досягнення певних цілей і координації важливих напрямів державної діяльності відповідно до спільно визначених засад формування цього об’єднання (СНД — Співдружність Незалежних Держав, Британська Співдружність Націй, Європейська Співдружність на Європейському континенті тощо).

Докладніше див. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти) : навч. посіб. для студентів ВНЗ/ М. В. Кравчук. — Вид. 3-тє, перероб. і доп. — Київ : Правова єдність, 2014.

Зверни увагу!

Форма державного (політичного) режиму розкриває методи та прийоми здійснення державної і/або політичної влади.

За формою державного (політичного) режиму держави можуть бути демократичні й антидемократичні.

Демократичний режим — це форма державного режиму, за якої державну владу здійснюють із реальною участю громадян. Він заснований на принципах рівності та свободи всіх людей, конституційному закріпленні й гарантуванні прав і свобод громадян.

Додаткова інформація

Демократія (з грец. demos — народ, kratos — влада, сила) — влада народу, народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, ґрунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність та добробут усіх у розв’язанні проблем і питань суспільного врядування.

Антидемократичний режим характеризується позбавленням населення можливостей здійснювати державну владу, порушенням природних прав людини, верховенством держави над правом; підконтрольністю всіх сфер суспільства державі та часто її мілітаризації (військово-диктаторський режим). Антидемократичні режими поділяються на авторитарні й тоталітарні. Прикладами тоталітарного режиму є фашизм, сталінізм. На відміну від тоталітарного режиму, авторитарній формі притаманні певні елементи демократизму, зокрема автономія особистості й суспільства в неполітичних сферах.

Практичне завдання

Оцініть учнівську спробу пояснити поняття з використанням міжпредметних зв’язків. Складіть свій варіант пояснення

Наталя намагалася пояснити молодшому братикові, які бувають держави за формою. Вона не хотіла вживати складних термінів, але старалася розкрити суть питання. Дівчина стверджувала, що можуть бути держави, які за своєю будовою подібні на плід черешні, абрикоса, сливи, з одним управлінським ядром усередині; а також бувають держави, схожі на мандарин чи на квітку соняшника.

Олег допоміг пояснювати, стверджуючи, що форму держави можна розглянути на прикладі будиночка. Коли бачимо певний будинок, то хочемо передусім з’ясувати, чий він, хто в ньому господар. А господарем у будинку-державі може бути або одна людина, яка отримує право управляти у ньому в спадок, або всі мешканці, які періодично обирають з-поміж себе тих, кому довіряють керувати будинком від свого імені. Будинок-держава може бути одноквартирним чи багатоквартирним. В одноквартирному будинку проживатиме одна сім’я, у якої один господар, спільні кошти, одні правила для всіх. А у багатоквартирному будинку є спільна адреса, спільні комунікації для постачання тепла, води, електрики, спільні правила користування і оплати за послуги, але крім того, у кожній квартирі зберігаються свої внутрішні кошти, правила і способи підтримання порядку. Можна також поспостерігати за будиночком-державою: а як же їм там живеться, як ними управляють? І тут може бути лише два варіанти: по-доброму чи по-злому. Причому всі щасливі сім’ї щасливі однаково, а «проблеми» бувають різні, залежно від виду політичного режиму.

Перевірте себе:

1. Дайте відповіді на запитання:

— Яку державу називають республікою?

— Яку державу називають монархією?

— У чому ви вбачаєте головну особливість унітарної держави?

— У чому відмінність між федерацією та конфедерацією?

2. Поясніть, як ви розумієте поняття «форма держави». Скористайтесь ілюстрацією на С. 29 та «Схемою № 5» у «Додатку».

3. Назвіть ознаки державної влади.

4. Схарактеризуйте за власним алгоритмом поняття «державний лад».

5. Назвіть і опишіть елементи державного ладу.

6. Запишіть нові терміни та поняття, про які дізналися на уроці, у так звану «лінію цінностей»: розташуйте її по вертикалі, щоб угорі опинилися найважливіші поняття теми, а поступово вниз — похідні від них, їх складники чи додаткові поняття, які їх доповнюють.

Завдання для домашньої роботи:

1. Визнач форму держави Україна, обґрунтуй свою думку відповідними статтями Конституції України.

— За формою державного правління Україна є.

— За формою державного устрою Україна є.

— За формою політичного режиму Україна є.

2. «Річ Посполита» дослівно означає «справа суспільна», «республіка». Однак глава держави в ній — король. Поясни цей відомий тобі історичний факт, використовуючи знання, отримані на уроці правознавства.

3. Добери приклади різних за формою держав. Використай знання, отримані на уроках всесвітньої історії та географії.

Що таке тоніка в музиці? І що крім тоніки ще в ладі є?

Що таке тоніка в музиці? Відповідь досить простий: тоніка – Це перший ступінь мажорного або мінорного ладу, найстійкіший його звук, який, як магніт, притягує до себе всі інші щаблі. Треба сказати, що «всі інші щаблі» теж поводяться досить-таки цікаво.

Як відомо, в мажорній і мінорній гамі всього по 7 щаблів, які в ім’я загальної гармонії повинні якось між собою «ладити». Цьому допомагає поділ на: по-перше, стійкі і нестійкі ступені– по-друге, головні і побічні ступені.

Стійкі і нестійкі ступені

Стійкі ступені лада – Це перша, третя і п’ята (I, III, V), а нестійкі – друга, четверта, шоста і сьома (II, IV, VI, VII).

Нестійкі ступені завжди прагнуть вирішитися в стійкі. Наприклад, в першу щабель «хочуть» перейти сьома і другий ступені, в третьому – друга і четверта, а в п’ятому – четвертий і шоста. Для прикладу розглянемо тяжіння неустоев в підвалини в до мажорі:

Головні ступені і побічні ступені

Кожна сходинка в ладу виконує якусь певну функцію (роль) і по-своєму називається. Наприклад, домінанта, субдомінанта, вступний тон і т.д. У зв’язку з цим природно виникають питання: «А що таке домінанта, і що таке Субдомінанта . ».

Домінанта – Це п’ята щабель ладу, Субдомінанта – Четвертий. Тоніка (I), субдомінанта (IV) і домінанта (V) – це головні ступені ладу . Чому саме ці ступені називаються головними? Та тому що саме на цих сходинках будуються тризвуки, які найкраще характеризують даний лад. В мажорі – вони мажорні, в мінорі – мінорні:

Звичайно, є й інша причина, по якій названі ступені виділяються серед всіх інших. Вона пов’язана з деякими акустичними закономірностями. Але ми в подробиці фізики зараз вдаватися не будемо. Достатньо знати, що саме на I, IV і V ступенях будуються тризвуку-ідентифікатори лада (тобто тризвуку обнаруживающие, або визначають лад – мажорний він чи мінорний).

Функції кожної з головних ступенів дуже цікаві, вони тісно пов’язані з логікою музичного розвитку. Так, тоніка в музиці є головним підвалиною, носієм рівноваги, ознакою завершеності, з’являється в моменти спокою, а також, будучи першим ступенем, визначає власне тональність, тобто висотне положення ладу. Субдомінанта – Це завжди догляд, ухилення від тоніки, момент розвитку, рух до більшої нестійкості. Домінанта висловлює крайню ступінь нестійкості і прагне вирішитися в тоніку.

Так, до речі, мало не забув. Тоніка, домінанта і субдомінанта у всяких цифровку позначаються латинськими буквами: T, D і S відповідно. Якщо тональність мажорна, то ці буковки пишуться великими (T, S, D), ну а якщо тональність мінорна, тоді – маленькими ( t, s, d ).

Крім головних ладових ступенів є ще й побічні – це медіант і ввідні тони . Медіант – це проміжні ступені (серединні). Медіантой називається III (третій) щабель, яка є проміжною на шляху від тоніки до домінаті. Є ще й субмедіанта – це VI (шоста) щабель, проміжна ланка на шляху від тоніці до Субдомінанта. Вступні щаблі – це ті, які оточують тоніку, тобто сьома (VII) і друга (II).

Давайте тепер зберемо всі сходинки разом і подивимося, що з цього всього вийде. А виходить красива симетрична картинка-схема, яка просто чудово демонструє функції всіх сходинок у ладі.

Ми бачимо, що в центрі у нас – тоніка, по краях: справа – домінанта, а ліворуч – субдомінанта. Шлях від тоніки до домінант лежить через медіант (середини), ну а ближче всіх до тоніки, що оточують її, ввідні щаблі.

Ну от, інформація, власне кажучи, виключно корисна і актуальна (може бути, звичайно, не для тих, хто прямо перший день в музиці, але тим, хто другий день, такі знання мати вже необхідно). Якщо що незрозуміло – питайте, не соромтеся. Питання можна написати прямо в коментарях.

Нагадую, що сьогодні ви дізналися про те, що таке тоніка, що таке субдомінанта і домінанта, розібрали стійкі і нестійкі ступені. В кінці, мабуть, підкреслю, що головні ступені і стійкі ступені – це не одне і те ж! Головні сходинки – це I (T), IV (S) і V (D), а стійкі – це I, III і V ступеня. Так що, будь ласка, не плутайте!

Сподобався матеріал? Тоді чому не ділишся ним з друзями? Кнопочки внизу тобі на допомогу!