4.2.4. Статус і сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Марракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною відповідно до норм міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду та Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою та прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто створює міжнародний форум з робочими органами. У його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сферу регулювання СОТ може бути розширено за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

4.2.5. Завдання та цілі СОТ

Основним завданням даної організації є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості й передбачуваності, сприяння економічному росту та підвищенню добробуту людей.

Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведенням торговельних переговорів, урегулюванням торговельних суперечок, проведенням огляду національної економічної політики держав-членів та наданням допомоги країнам, що розвиваються.

Основні цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської угоди про утворення, до них належать: постійне зростання доходів і попиту; розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі з ними; оптимальне використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку; захист і збереження навколишнього середовища; підвищення рівня життя; забезпечення повної зайнятості тощо. Більш загально базові принципи, цілі та функції Світової організації торгівлі представлено на рис. 4.2. *www.uceps.org/additional/analytical report NSD30_ukr.pdf

4.2.6. Принципи COT

Весь механізм функціонування Світової організації торгівлі побудовано на таких принципах діяльності:

— принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга мусить обов’язково поширитися на торгівлю з рештою країн-членів СОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дискримінацію інших партнерів;

— принцип національного режиму. Його суть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку;

— принцип захисту національної промисловості. Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так, у 60-х роках, у розпал «автомобільних війн» між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стандарти щодо вихлопу шкідливих речовин з авто, завчасно перебудувавши технологію виготовлення своїх автомобілів. США та країни Західної Європи до цього готові не були, і поставки їхніх машин до Японії практично припинилися на деякий час;

— принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає, що тарифні рівні, узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку;

— принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Ці заходи засуджуються. Якщо ж якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу;

— принцип дій у надзвичайних ситуаціях. Якщо країна потерпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні заворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням із СОТ;

— принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угруповань може

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має стати стрижневим принципом у міжнародному торговельному механізмі, у практичному застосуванні викликає значні суперечності між країнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів ставлять їх у неоднакові умови у процесі усунення тарифних і нетарифних перепон. Слабша країна, в якій промисловість тільки-но проростає, виявляється беззахисною перед натиском товарів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни, що розвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти формальної рівності всіх членів організації. У 1965 році (в рамках так званого Кеннеді-раунду) їм удалося відстояти резолюцію, за якою для них було проголошено «принцип невзаємності»: якщо багата країна надає бідному членові організації якісь пільги, то вона не повинна очікувати від нього відповідного еквівалентного надходження. Тобто якщо розвинуті країни мусять знімати торговельні бар’єри, то країни, що розвиваються, мають право їх зберігати деякою мірою й на деякий час.

Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті «принципу градації», за яким бідна країна позбавляється пільгового режиму «невзаємності», якщо її індустріальний рівень підвищився.

Попри те, що COT є спадкоємицею ГАТТ, між цими організаціями є певні відмінності. По-перше, ГАТТ вважалася тимчасовим закладом, а СОТ — постійна організація; ГАТТ не мала статусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товарами, а Світова організація торгівлі займається також торгівлею послугами й торговельними аспектами інтелектуальної власності.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове врегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та інше.

встановлюватись особливий режим, виключення з узгоджених правил. Наприклад, у ЄС країни-члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим, без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по COT, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Подолання цієї суперечності вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, де всі торговельні бар’єри буде усунено. Наприклад, ЄС і ЄАВТ створили в 1994 р. Європейський економічний простір (по суті зону вільної торгівлі).

Найактуальнішою проблемою залишається вдосконалення торговельних правил, які б задовольнили всіх учасників СОТ. У першу чергу це стосується ліквідації тарифних і нетарифних обмежень, а також встановлення єдиних технічних стандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій передбачається поширити на зарубіжні інвестиції такий самий режим найбільшого сприяння, що існує в міжнародній торгівлі.

Зберігається політика надання пільг країнам, що розвиваються: їхні товари мають доступ на ринки розвинутих країн без тарифних обмежень і квотування. На першій Конференції COT (Сінгапур, 1996) одним із найважливіших завдань проголошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменш розвинених країн і країн із перехідною економікою в «багатосторонню систему регулювання світової торгівлі».

4.2.4. Статус і сфера діяльності

4.2.5. Завдання та цілі СОТ

4.2.6. Принципи COT

Весь механізм функціонування Світової організації торгівлі побудовано на таких принципах діяльності:

Світова організація торгівлі (СОТ)

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

ПРИНЦИПИ СОТ

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації. У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов’язань України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.