Місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій.
Вир, нурт, коловорот (круговерть), розм. водове́рть — місце в річці, морі та ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій.
вірити
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
|---|---|---|
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вірмо | |
| 2 особа | вір | вірте |
Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -вість-.
Іменник середнього роду, відмінювання 1с. Корінь: -міст-; закінчення: -о.
Ві́ра — психічний (ментальний) стан впевненості в істинності будь-чого, який виникає як наслідок пізнавальної діяльності суб'єкта; хоча деякі схильні трактувати віру як ефективний метод пізнання, що неодноразово критикувалося.
Вир, який вимиває на дні якого-небудь водоймища яму. Обстановка, що робить людину нерішучим або байдужим. Це переносне значення. Коли виникає вир?