Чому “Талібан” так швидко захопив Афганістан. Коротке пояснення перебігу війни

Ініціатива явно на боці “Талібану”, тоді як афганський уряд відчайдушно намагався утриматися при владі.

Як випливало з доповіді розвідки США, яка потрапила у медіа минулого тижня, наступ на столицю Афганістану Кабул було питанням кількох тижнів. А сталося ще швидше.

Чому це відбувається так швидко?

Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО включно з Британією більшу частину минулих 20 років тренували афганські урядові сили безпеки та оснащували їх усім необхідним.

Безліч американських і британських генералів заявляли, що армія Афганістану нарешті сильна і потужна. Сьогодні ці заяви виглядають порожніми.

Сили уряду і “Талібану“

Попри багаторічну підтримку США, афганська урядова армія має серйозні проблеми з дезертирами і корупцією

Теоретично в афганського уряду зараз мала би бути перевага завдяки силам, які є у його розпорядженні.

На папері національні сили безпеки нараховують понад 300 тис. бійців. Сюди входять армія, поліція та військово-повітряні сили.

Але в реальності у країни завжди були проблеми з необхідною кількістю військових і поліцейських.

Афганська армія та поліція мають непросту історію, наповнену численними втратами, дезертирством і корупцією. Деякі командири, наприклад, вимагали платню для солдатів, яких просто не існує – так званих “солдатів-привидів”.

Спеціальний головний інспектор США з питань відновлення Афганістану у своєму останньому звіті для американського конгресу висловлював “серйозне занепокоєння через руйнівний вплив корупції… та сумнівну точність даних про реальний стан сил”.

Джек Вотлінг з британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) каже, що сама афганська армія ніколи не знала, скільки точно військовослужбовців вона нараховує.

До цього, за його словами, можна додати ще й проблеми з оснащенням та моральним духом.

Солдатів часто відправляли служити в регіони, де в них не було сімейних чи племінних зв’язків. Це одна з причин, чому частина афганських військових так швидко залишала без бою свої позиції.

Силу “Талібану” оцінити ще важче.

Антитерористичний центр США у Вест-Пойнті оцінює ядро талібів у 60 тис. бійців. Разом з іншими угрупованнями та прихильниками “Талібану” ця цифра може зрости до 200 тис.

Але доктор Майк Мартін, колишній британський офіцер, який знає мову пушту та досліджує історію конфлікту в афганській провінції Гільменд у своїй книзі An Intimate War, застерігає від того, щоб сприймати “Талібан” як моноліт.

За його словами, “це скоріше коаліція незалежних власників “франшизи”, які пов’язані одне з одним, найімовірніше, лише тимчасово”.

Майк Мартін додає, що і уряд Афганістану так само розколотий на регіональні фракції.

В афганській історії не раз траплялося, що родини, племена та навіть чиновники переходили на інший бік. Часто вони робили це, щоб вижити.

Доступ до зброї

З точки зору грошей та озброєння афганський уряд, знову ж таки, повинен би мати перевагу.

Він отримував мільярди доларів на зарплати солдатів та їхнє оснащення – переважно від США. У звіті згаданого головного інспектора вказано, що загалом на сферу безпеки Афганістану витратили понад 88 млрд доларів.

Автори звіту зловісно додали: “Відповіддю на питання про те, наскільки ефективно розпорядилися цими коштами, стануть результати бойових дій безпосередньо на місцях”.

Повітряні сили Афганістану мають забезпечити критичну перевагу на полі бою.

Але вони постійно боролися за те, щоб утримувати свої 211 літальних апаратів та екіпажі для них (останнє стало серйозною проблемою, коли таліби почали спеціально полювати на пілотів).

Тож є питання, чи зможуть ці сили виконувати завдання, які їм ставлять командири на землі.

Саме тому в небі над такими містами, як Лашкаргах, під час наступу “Талібану” довелося залучати Повітряні сили США. Зараз незрозуміло, як довго Сполучені Штати будуть допомагати літаками.

“Талібан” отримує багато коштів від торгівлі наркотикам, але є в нього і підтримка з-за меж Афганістану – переважно від Пакистану.

А зараз таліби ще й захопили трофейну зброю та обладнання в урядових сил безпеки (зокрема й те, що свого часу постачали Сполучені Штати): військові машини “Хамві”, прилади нічного бачення, кулемети, міномети та артилерію.

Це при тому, що Афганістан вже був перенасичений зброєю після радянського вторгнення.

Та й “Талібан” продемонстрував, як навіть найбільш грубі методи можуть перемагати більш технологічну силу.

Згадати хоча б про втрати американських і британських сил від СВП – саморобних вибухових пристроїв.

Знання і розуміння місцевості – ще одна перевага талібів.

Фокус на північ і захід

В Афганістані вже багато біженців через наступ талібів

Попри роздрібленість “Талібану” все одно можна побачити чіткий план його просування.

Бен Баррі, у минулому командир бригади у британській армії, а зараз науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, визнає, що досягнення талібів можуть бути досить меркантильними.

Але додає: “Якби ви писали план кампанії, вам було б важко придумати щось краще за це”.

Він радить сфокусуватися на протидії “Талібану” на півночі та заході, а не на півдні, де вони мають свої традиційні фортеці, а центри регіонів один за одним переходять до їхніх рук.

Таліби також захопили ключові пункти перетину кордонів та блокпости, позбавивши уряд такої потрібної готівки від митних надходжень.

Ще “Талібан” перейшов до активної тактики цілеспрямованих убивств ключових посадовців, активістів за права людини та журналістів. Повільно, але впевнено знищуючи ті невеликі досягнення, яких країна досягла за 20 років.

Стратегію афганського уряду зрозуміти складніше.

Обіцянки відбити території, які захопив “Талібан”, дедалі більше виглядають порожніми.

На думку Бена Баррі, виглядає так, що уряд робить ставку на утримання великих міст.

Спеціальних сил в уряду не так і багато – близько 10 тис. бійців. І їх уже розділили на групи.

“Талібан”, як видається, виграє і у сферах пропаганди та інформаційної боротьби.

Бен Баррі каже, що ініціатива на полі бою підіймає їхній бойовий дух та дає відчуття єдності.

Уряд натомість відстає – там йдуть сварки та звільнення генералів.

Чим все завершиться?

Поза сумнівами, ситуація виглядає не найкращим чином для афганського уряду.

Але Джек Вотлінг з RUSI каже, що поки позиції військових погіршуються, “ситуацію ще можуть врятувати політики”.

Якщо уряд зможе схилити на свій бік лідерів племен, то це дасть йому шанс, каже експерт.

Про це ж говорить і Майк Мартін, який звертає увагу на дії колишнього військового діяча Абдула-Рашида Дустума. Він вже укладає угоди.

Літній період боїв невдовзі завершиться – афганська зима ускладнить маневри сухопутних армій.

Не виключено, що до кінця року в країні буде зберігатися патова ситуація, а уряд чіплятиметься за кілька міст.

Ситуація може навіть докорінно змінитися, якщо “Талібан” розколеться.

Але зараз виглядає так, що всі зусилля США і НАТО принести мир і стабільність Афганістану були такими ж марними, як і військова спроба Радянського Союзу перед цим.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Парамедикиня Пташка: Маріуполь повністю показав мені, з ким ми воюємо, що то за нація. Я не маю до них жалю

Українська парамедикиня Пташка (Катерина Поліщук) в інтерв’ю, яке 21 січня вийшло на YouTube-каналі української журналістки Раміни Есхакзай, заявила, що ті росіяни, які вторглися в Україну і ті, які це підтримали, не викликають у неї жодного жалю чи розуміння.

“Маріуполь повністю показав мені, а полон ще й довів, із ким ми воюємо, що це за створіння, що це за нація. У мене немає до них жодних позитивних почуттів, жодної жалості, розуміння, співчуття – зізналася Пташка. – Мені все одно, мотивуючись чим, вони вбили мого нареченого. Мені байдуже, чим керувався оператор БПЛА, який під час режиму тиші вбив нашого медика. Мені байдуже, чим керувалися російські снайпери, які під час режиму тиші вбивали наших хлопців і дівчат. Чим керувалися пілоти авіації, які приїжджали вчитися на нас, від обстрілу яких живцем згоріли сотні військових, а цивільних – десятки тисяч. Мені однаково, хто вони – вагнерівці, строковики або чеченці. Якщо вони стріляють у нас, то вони наші вороги. Вони несуть лише смерть, руйнування, біль і порожнечу. Вони знищують усе, що краще за них. Вони не хочуть збудувати краще, вони хочуть знищити. Це не люди для мене”.

Пташка наголосила, що російські окупанти приречені програти, а українці – перемогти.

Катерина Поліщук – уродженка Тернополя, музикантка за освітою, закінчила Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької. Служить парамедикинею у гарнізоні “Госпітальєри” з 2021 року.

Як парамедикиня з позивним Пташка вона стала відома навесні 2022 року, коли в соцмережах з’явилося відео за її участю, зняте у підвалах “Азовсталі”. Разом з іншими захисниками Маріуполя у травні вона опинилася в полоні в окупантів.

21 вересня Україна та Росія провели масштабний обмін полоненими, в межах якого Пташка повернулася додому.

2 грудня Пташка повідомила про нагородження її орденом “За мужність” ІІІ ступеня.