Садимо обліпиху! Поради щодо догляду та розмноження

Обліпиха – найцінніша їстівна рослина, яка є до того ж цілющим. Ще в давнину китайські та монгольські лікарі використовували її плоди як лікарський препарат. Це природний антисептик, який широко використовується гінекологами для лікування ерозії. Свічки, виготовлені з обліпихи, позбавлять геморою, а сік із_ягід обліпихи ідеальний для боротьби з інфекціями, сприяє уповільненню росту ракових клітин.

Також обліпиху рекомендують використовувати як профілактику від різних хвороб шкіри, допоможе вона і за таких хвороб як авітаміноз, ревматизм, гіпертонія, тромбофлебіт, безпліддя, пролежні, опіки. Сировина, в основі якої полягає обліпиха, використовують для виготовлення різних продуктів – маски для омолодження, тоніки, креми.

Однак є і протипоказання для прийому свіжих плодів та соку обліпихи. Це наявність панкреатиту, діареї, сечокам’яної хвороби, гіпотонії.

Не лише ягоди рослини використовують у косметології, кулінарії, медицині. Абсолютно всім складовим чагарника знаходять застосування. Ягоди переповнені різними вітамінами, кислотами, дубильними речовинами, макро та мікроелементами. Кора багата серотонін, який сприятливий для центральної нервової системи, а також гальмує розростання злоякісних новоутворень. Листя повні аскорбінової, урсолової та олеанолової кислот. Кісточки лікують від запорів.

Як правильно здійснити посадку та догляд за рослиною, захист її від шкідників, розглянемо далі.

Опис рослини

Обліпиха – рослина, яка може мати вигляд чагарника чи невеликого деревця. Належить до сімейства лохових. Ареал проживання – майже вся Євразія, особливо країни з помірним кліматом.

Росте чагарник найчастіше у проміжному положенні між деревами та кущами інших видів. У висоту може досягати від 1 м до 9 м і більше. Тривалість життя рослини загалом близько 15 років. Завдяки різній тривалості літнього зростання пагонів крона куща постійно оновлюється та складається з гілок різного віку.

Листки в довжину досягають 8-10 см, на кінцях гілок трохи коротші – 2-7 см. З нижнього боку густо ворсисті, тому мають зеленувато-сріблястий колір, зверху – темний сіро-зелений відтінок. Період від цвітіння до дозрівання ягід становить близько 14 тижнів. Дорослі рослини відпускають таке коріння, яке здатне проникнути за межі крони, де відпускають нові відростки. Завдяки цьому діаметр кореневої системи набагато вищий за діаметр крони (більше, ніж у 2 рази). Саме через таку особливість чагарники застосовують для вирощування вітрозахисних смуг, для того, щоб закріпити піски, попередити ерозію ґрунту. Також обліпиха часто вирощується і для озеленення ділянок.

Особливості посадки та догляду

Перш ніж взятися за посадку обліпихи, слід знати, що це дводомна рослина, яка запилюється виключно вітром. Саме через це висаджувати потрібно як жіночу, так і чоловічу рослину на близькій відстані один від одного.

Для обліпихи несприятлива відлига у другій половині зими, оскільки рослина може розпочати вегетацію завчасно. Тому ідеальна для посадки та пересадки чагарника рання весна. Посаджений навесні саджанець матиме в запасі час для нарощування гарної кореневої системи, що сприятиме легшому перенесенню зимових стресів.

Краще місце для посадки обліпихи – садові зони, що не обробляються: межі ділянки, біля газону, вздовж доріжок або поблизу будівель. Це роблять тому, що коріння рослини не залягає глибоко (не більше 30 см у глибину) і тому їх легко пошкодити, обробляючи землю для інших посадок. Слід пам’ятати, що травма коріння сильно послабить і все деревце. Ще одна умова гарного росту та плодоношення – відкрита світла ділянка, тому що обліпиха надзвичайно любить світло, тому не терпить затінені місця.

Розмноження обліпихи

Через свої цілющі властивості обліпиха полюбилася чи не кожному садівникові. Але далеко не всі знають, що виростити її можна не тільки з куплених у розсадниках саджанців, а й власноруч. Розглянемо кілька варіантів розмноження обліпихи.

Поростю

Як посадковий матеріал виступають пагони, які отримують, травмувавши коріння обліпихи лопатою. Як тільки почне пробиватися молодий паросток, йому слід забезпечити потрібний догляд – обов’язкове підгортання, постійне зволоження. І так до весни наступного року. Саме тоді потрібно провести маніпуляції з відділення порослі від провідного кореня. Здійснювати це потрібно дуже обережно. Пересадивши молодняк, варто забезпечити його підживленням регулярним та систематичним поливом.

Живцювання дерев, що здерев’яніли

Гілки для цього виду розмноження починають готувати в листопаді. Для цього потрібно вибрати пагони не тонші, ніж 5 мм завтовшки і сховати під сніг. Вже навесні їх нарізають на живці завдовжки близько 20 см, після чого залишають у воді на 13-14 днів. За цей період нирки розпустяться, з’явиться маленьке коріння.

Готувати ділянку потрібно якомога раніше. Перекопуючи восени ґрунт, рекомендовано внести близько 9 кг перегною на 1 м2. Проводячи весняне перекопування, місце для посадки потрібно добре вирівняти. Коли температура повітря прогріє ґрунт до 5 градусів, зникне загроза заморозків, можна висаджувати живці у відкритий ґрунт. На поверхні потрібно залишити лише кілька бруньок, рясно полити посадку, провести мульчування добривом. Полив саджанців важливо здійснювати не рідше, ніж раз на три-чотири дні, якщо живці довгі, короткі слід живити вологою щодня.

По досягненню корінням довжини 20 см саджанці можуть добре перенести висадку на постійне місце. При цьому надземна частина має досягати 50 см, а шийка – 8 мм.

Живцювання зелених пагонів

Найкращий час для здійснення цього виду розмноження обліпихи – червень-липень. Живці слід нарізати довжиною в 10 см. Зрізи потрібно робити з обох боків. Щоб досягти стовідсоткового вкорінення, необхідна обробка живців розчином, що стимулює зростання. Через 16 годин їх споліскують чистою водою і висаджують у ґрунт, накривши плівкою або банкою. Найбільш підходящий грунт для пророщування визначають торф. Живці висаджують на глибину 4 см. Важливо: земля під саджанцями має бути завжди мокрою. Плівку знімають лише після того, як вони прижилися. Пересадку на постійне місце зростання варто здійснювати через рік після живцювання.

Поділ куща

Цей вид розмноження придатний під час пересадки обліпихи на інше місце. Найбільш вдалий час – весна, але тільки після обігу загрози заморозків. Пізня осінь теж сприятливий період цієї процедури. Викопані кущі обрізають, видаляючи старі гілки. Секатором кущі поділяють на необхідну кількість елементів. Варто звернути увагу на те, чи здорова коренева система саджанців. Старі коріння обрізають повністю, а решту підрівнюють, після чого висаджують у траншею.

Посів насіння

Найпростіший спосіб розмноження, доступний навіть садівникам-початківцям. Однак не варто розраховувати на те, що властивості сорту перейдуть на вирощені таким чином рослини. Крім того, більшість саджанців будуть чоловічими.

Збирати насіння потрібно лише зі здорових екземплярів. Для цього потрібно подрібнити плоди, відокремити сік, м’якоть, ретельно промити через сито. Висушити у тіні. Зберігати отриманий посівний матеріал потрібно в теплому сухому місці. Протягом 3 років після отримання насіння їх можна висаджувати. Весняний та осінній періоди найбільш сприятливі для посадки.

Переважний все ж таки пізньоосінній посів, тому що в цьому випадку можна очікувати дружні сходи, які припадуть на квітень, а вже до настання спеки коренева система буде сформована.

Хвороби обліпихи

Обліпиха надзвичайно стійка до різних хвороб. Однак чагарники можуть вражати грибкові інфекції. Зараження відбувається двома шляхами: надземно (спори грибка потрапляють на зрізи або пошкодження на корі) або через кореневу систему (у цьому випадку спостерігається найменша виживання рослин).

При цьому захворюванні на ураження піддаються саме плоди обліпихи. Перші ознаки проявляється у липні. При хворобі на недозрілих плодах з’являються опіки, білі плями. Згодом уражені ягоди розтріскуються і заражають здорові гілки. Таким чином, приблизно через 18-20 днів після появи перших ознак хвороби всі кисті на дереві становитимуть спорожнілі оболонки, в яких до наступного року залишаються жити суперечки грибка.

Щоб уникнути ендомікозу, варто обприскати кущ відразу після цвітіння бордоською рідиною (1%). Другу обробку доцільно проводити під час наливання плодів – до другої третини липня. Уражену зав’язь слід негайно видаляти, можна навіть із гілкою.

Прояв захворювання припадає на літній період. Визначити його допоможуть чорні плями та виразки, якими всипане листя, кора молодих пагонів та плоди. Відразу після зараження гине половина врожаю, після зими усихають гілки. За відсутності правильного лікування рослина буде знищена протягом кількох вегетаційних сезонів. Ефективним методом боротьби з паршею є осіннє обрізання хворих гілок, спалювання опалого листя. Навесні, не чекаючи, коли розпустяться нирки, чагарник потрібно обприскати розчином нейтрофену (3%).

Вертицильне в’янення

Головною причиною цього захворювання є інфекція, викликана грибком, що вражає все дерево, що порушує надходження вологи та поживних речовин до рослини. Симптоми: на початку серпня різко жовтіє листя, опадає. Гілки починають засихати, напівзелені, несформовані плоди дозрівають раніше, зморщуються, зеленіє тільки верхня частина втечі. Дерево можна врятувати лише за умови, що грибок потрапив через тріщини у корі чи зрізи. Тоді треба видалити сухі гілки. У разі ураження кореневої системи дерево лікування не продається. Проіснувати обліпиха у зараженому стані може не більше двох сезонів. Деревину хворої рослини потрібно спалювати, щоб не допустити зараження інших дерев.

Шкідники обліпихи

Комах, які шкодять обліпихі, теж не так багато. В основному це смокчучі. Залежно від зони зростання, шкідники у обліпихи різні.

Обліпихова муха

Цей шкідник найнебезпечніший для чагарника з кінця червня до середини серпня, що потрапляє на період формування зав’язі. Яйця комахи відкладають під шкірку ягоди. Личинки після вилуплення висмоктують соки та м’якоть плодів. Їхня зимівля відбувається в корінні рослини, завдаючи великої шкоди врожаю. Для запобігання нападу мухи використовують інсектициди, якими обприскують рослини. Для знищення личинок, що зимують, біля стовбура слід розпушити грунт, так як на поверхні вони замерзають.

Павутинний кліщ

Перші ознаки наявності цього шкідника – поява павутиння на обліпиху. Ця комаха досягає в розмірах менше міліметра і висмоктує сік із нирок та молодого листя, послаблюючи захисні функції рослини. Яйця відкладає на листовій пластині, там і живе, обплітаючи листи дуже тонким павутинням. Щоб знищити кліща, використовує акарициди, але в одноразовому застосуванні вони є дієвими тільки для дорослих комах. Для знищення личинок необхідно провести щонайменше 3 обробок.

Це один із найпоширеніших шкідників обліпихи. Улюблені місця для відкладання яєць – біля бруньок рослини. З появою потепління личинки пробираються всередину, де висмоктують сік. Через два-три тижні настає продуктивний вік комахи, через це можлива поява кількох поколінь за сезон. Найбільш ефективно позбавляє від попелиці тютюновий пил, в які додають лушпиння цибулі і господарське мило. Також дієві хімічні препарати – інсектициди.

Обліпихова моль

Найчастіше цей шкідник нападає на однорічні пагони. Поселення гусениць розміщено на листі верхівок молодих гілок. Тут вони вибудовують павутинні гнізда, послаблюючи точку зростання, через що зупиняється розвиток гілок. Вони є основою плодоношення наступного року.

Відбувається перетворення личинок на лялечки у липні, у серпні – років молодого покоління молі. Дуже важливою є своєчасна боротьба з павутинними гніздами, для цього їх збирають і спалюють. Важливим є обприскування дерева для профілактики препаратами біологічного походження, яке потрібно здійснювати під час розпускання нирок.

Обліпиха: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 травня 2016 🕒 23 хвилини 👀 52072 рази 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за обліпихою
• Кущі обліпихи – опис
• Посадка обліпихи
  • Коли садити обліпиху
  • Посадка обліпихи навесні
  • Посадка обліпихи восени
  • Догляд за обліпихою навесні
  • Догляд за обліпихою влітку
  • Догляд за обліпихою восени
  • Обробка обліпихи
  • Полив обліпихи
  • Підживлення обліпихи
  • Когда обрезать облепиху
  • Обрізування обліпихи навесні
  • Обрізування обліпихи восени
  • Як розмножувати обліпиху
  • Насіннєве розмноження обліпихи
  • Розмноження обліпихи живцями
  • Розмноження обліпихи відсадками
  • Розмноження обліпихи паростю
  • Розмноження обліпихи поділом куща
  • Розмноження обліпихи щепленням
  • Обліпиха верболиста
  • Обліпиху крушиновидну
  • Ранні сорти
  • Сорти обліпихи середнього терміну дозрівання
  • Пізні сорти обліпихи
  • Корисні властивості обліпихи
  • Обліпиха – протипокази
  • Коментарі

  Обліпиха (лат. Hippophae), або плоховник, належить до роду рослин родини Маслинкові, що ростуть по берегах річок і озер переважно на піску або гальці. Обліпиху можна зустріти в горах на висоті 2100 м над рівнем моря. У народній медицині обліпиху ще в Стародавній Греції використовували для лікування і людей, і коней, і хоча з часом про неї чомусь забули, останніми десятиліттями її знову стали застосовувати досить широко.

  До речі, наукова назва обліпихи з грецької дослівно перекладається як «блиск для коней» – у тварин, що харчувалися листям цієї рослини, шкура набувала атласного вилиску. В Україні обліпиха росте у природному стані в гирлі Дунаю (на Одещині), створюючи густі зарості на піщаних кучугурах. По всій Україні обліпиху культивують у полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках.

  Посадка й догляд за обліпихою

  • Посадка: напровесні, до розпускання бруньок.
  • Цвітіння: у квітні або травні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: чорноземні, суглинні, супіщані, з pH 6,5-7,0. Категорично не підходять глинисті й кислі ґрунти, а також ділянки з високим заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: у міру необхідності. Молоді рослини поливають 3-4 відрами води, зрілі – 6-8 відрами, намагаючись промочити весь коренезаселений шар ґрунту. До осені витрату води збільшують у півтора рази, а в жовтні проводять рясний вологозарядковий полив.
  • Підживлення: регулярні, починаючи з третього сезону після посадки. Із п’ятого року життя – тільки калійні й фосфорні, але до цього віку по пристовбурних колах молодих рослин напровесні розсипають і закладають у ґрунт аміачну селітру з розрахунку 20 г/м². Дорослі плодоносні рослини вимагають також позакореневих підживлень відразу після цвітіння і через ще три тижні. Восени пристовбурні кола заправляють суперфосфатом, калійною сіллю й золою.
  • Обрізування: у будь-яку пору року, але найзручніше напровесні, до початку сокоруху. Восени зазвичай проводять санітарне прочищення.
  • Розмноження: насінням, живцями, поділом куща, щепленням, паростю і відсадками.
  • Шкідники: обліпихові мухи, обліпихові молі, попелиці, галові й павутинні кліщі.
  • Хвороби: ендомікоз, чорний рак, чорна ніжка, пархи (стегміна), сіра і бура гнилі, фузаріоз, вертицильоз, альтернаріоз, фомоз, махровість обліпихи, кільцевий некроз гілок і корінеумовий некроз, змішана та серцевидна гнилі стовбура.

  Кущі обліпихи – опис

  Обліпиха може бути чагарником або невеликим деревцем заввишки від 10 см до 6 і більше метрів. Коренева система рослини поверхнева, розташована на глибині приблизно 40 см, але розростається в ширину на відстань, що перевищує діаметр крони в 2-2,5 рази. Листя обліпихи чергове, довге і вузьке, зелене в цятку зверху пластини і сріблясто-біле або рудувато-золотисте від зірчастих лусочок знизу. Дрібні непоказні одностатеві квітки розкриваються на обліписі майже водночас із листям. Починається цвітіння обліпихи в кінці квітня або на початку травня. Обліпиха рослина дводомна: чоловічі сріблясто-бурі квітки утворюють короткі колосовидні суцвіття в основах молодих пагонів, а жовтуваті жіночі з’являються по одній або кілька штук у пазухах покривних лусочок. Плоди обліпихи – несправжні кістянки кулястої або витягнутої форми, що складаються з горішка і соковитого розрослого помаранчевого або червоного квітколожа, дозрівають через 90-100 днів. Гілка обліпихи густо обліплена плодами, що і відбилося в назві рослини.

  З ягід обліпихи роблять варення, вичавлюють і сік, але основна цінність рослини – цілюща олія, що вважається в народі чудодійною. Обліпиха – рослина зимостійка, витримує морози до -50 ºC, а коріння в землі може пережити зниження температури до -20 ºC. Набагато більше за морози обліпиха боїться зимових відлиг – в умовах, коли земля не промерзає, її коріння може зопрівати.

  Вирощена в гордій самоті обліпиха не плодоносить, оскільки її жіночі та чоловічі квітки зазвичай розташовані на різних кущах. Щоправда, украй рідко все ж можна зустріти форми з двостатевими квітками. Зазвичай же плоди утворюються на жіночих рослинах, а чоловічі потрібні для їх запилення: одного чоловічого куща досить для запилення 3-5 жіночих рослин. У молодої рослини визначити стать неможливо, ясність настає лише тоді, коли на кущі утворюються квіткові бруньки – на чоловічих екземплярах їх більше і вони помітно більші, ніж на жіночих. Плодоношення настає на 4-6 рік із початку росту.

  Утішно, що обліпиха поступово відновлює втрачені багато століть тому позиції, і хоча поки її можна зустріти в наших садах не так часто, як виноград, малину, полуницю, аґрус або смородину, але вже частіше, ніж іргу, суницю, ожину, лохину, чорниці або актинідію. Обліпиху ми цінуємо не тільки за її смакові якості, а й за безперечну користь для здоров’я. У нашій статті йдеться про обліпиху крушиновидну, що росте практично по всій Європі, зокрема й місцевих садах. Ми розповімо, як здійснюється посадка та догляд за обліпихою: коли і як посадити обліпиху на присадибній ділянці чи на дачі, як доглядати за обліпихою упродовж усього вегетаційного періоду, чим підживити обліпиху, щоб домогтися стабільно високих урожаїв, чим обприскувати обліпиху від хвороб і шкідників, коли і як обрізати обліпиху та як розмножувати обліпиху насіннєвим і вегетативними способами.

  Посадка обліпихи

  Коли садити обліпиху

  Обліпиху заведено садити напровесні, до розпускання бруньок на деревах, оскільки вона дуже важко зносить цю процедуру восени. Як правило, для обліпихи виділяють сонячну ділянку на периферії саду, де знайдеться достатньо місця для одного чоловічого екземпляра і 3-4 жіночих рослини. На кислих ґрунтах, як і на глинистих, обліпиха добре рости не буде, оптимальний водневий показник ґрунту pH 6,5-7,0. Кислі ґрунти перед посадкою обліпихи вапнують, додаючи в них під перекопування мелений вапняк або вапняний туф у розрахунку 250-400 г на м² – такої кількості розкислювачів вистачить на 8-10 років. Ґрунтові води на ділянці мають залягати не вище, ніж на глибині 2 м. Не висаджуйте обліпиху там, де до неї росла суниця, оскільки вони схильні до однакових хвороб.

  Посадка обліпихи навесні

  Для посадки радимо купувати однорічні чи дворічні саджанці обліпихи, коріння яких попередньо слід занурити у глиняну бовтанку. Якщо ви виявили, що коренева система у саджанців підсохла, помістіть коріння спочатку на добу, а то й дві у відро з водою, щоб воно відновило свою пружність.

  Ділянку під обліпиху готують з осені: перекопують ґрунт на глибину штиха лопати з одночасним внесенням на кожен м² 20 г сульфату калію, 200 г суперфосфату і 4-5 відер перегною. Навесні викопують ями розміром 65х65х65 см на відстані 2 м одна від одної, у центр кожної ями забивають кілочок заввишки 1-1,2 м і насипають горбик родючої землі, на який поміщають саджанець. Коріння саджанця розправляють, після чого яму засипають землею, змішаною з рінню, перегноєм або торфом у рівних пропорціях таким чином, щоб коренева шийка деревця заглибилася у ґрунт не більше ніж на 3 см. Навколо саджанця залишають невелику кругову ямку для поливу, деревце прив’язують до кілочка і вливають у поливну ямку 2-3 відра води. Коли вода вбереться, ямку мульчують перегноєм або сухою землею, зрівнявши її з поверхнею ділянки. Попервах, щоб саджанець прижився на новому місці, його упродовж місяця поливають щодня.

  Посадка обліпихи восени

  Як ми вже писали, восени обліпиху садити небажано, але якщо виникла така необхідність, намагайтеся посадити обліпиху до середини жовтня, щоб вона встигла вкоренитися до морозів. Робити це можна тільки в тих районах, де зима настає пізно, і тільки якщо саджанець обліпихи відповідає таким вимогам: у готового до посадки саджанця має бути не менше 3 скелетних коренів завдовжки до 20 см і багато мичкуватих корінців; показана висота стовбура – від 35 до 50 см, а його діаметр – не менше 6 см; на стовбурі має бути кілька пагонів. У здорової рослини кора еластична, без пошкоджень і зморшок. Вона не повинна відшаровуватися від деревини, а деревина не повинна мати бурий відтінок, оскільки це свідчить про те, що саджанець обморожений.

  Викопайте яму зазначених у попередньому розділі розмірів, вбийте в її центр кілочок, насипте на дно гіркою землю з-під дорослої обліпихи, змішану з відром перегною, жменею подвійного суперфосфату і склянкою деревної золи. Щодо іншого дотримуйтеся зазначеної вище інструкції.

  Догляд за обліпихою

  Догляд за обліпихою навесні

  Посадка і догляд за обліпихою не передбачають особливих складнощів, однак вимагають певних знань і навичок. У кінці березня, щойно потеплішає, здійснюють санітарну обробку обліпихи, видаляючи всі поламані, хворі, всохлі та пониклі гілки. У квітні потрібно проборонувати або розпушити ґрунт у пристовбурних колах обліпихи і в міжряддях.

  У травні проводять полив обліпихи. Особливо він необхідний, якщо взимку не було снігу, а навесні дощів. Якщо ж у зимові місяці снігу було досить, а весна була дощовою, з поливанням обліпихи можна не квапитися.

  Якщо під час цвітіння обліпихи буде безвітряна погода, здійсніть ручне запилення: зріжте гілочку з чоловічого дерева і потрясіть нею по кроні жіночої рослини.

  Догляд за обліпихою влітку

  Догляд за обліпихою в літній період зумовлений інтенсивним зростанням пагонів і плодів. Улітку рослина особливо потребує вологи, тому пересихання ґрунту в пристовбурних колах неприпустиме. Однак майте на увазі, що перезволоження таке саме шкідливе, як і нестача вологи: в занадто вологому ґрунті погіршується повітрообмін, а отже, сповільнюється життєдіяльність коренів. Підтримуйте водний баланс ґрунту, а через добу після поливань здійснюйте розпушування ґрунту в міжряддях і пристовбурних колах. Видаляйте бур’ян і прикореневу парость. Уважно стежте за станом листя та пагонів обліпихи, щоби вчасно виявити симптоми хвороби.

  У серпні-вересні починається дозрівання плодів обліпихи. Щоб перевантажені ягодами гілки не ламалися, за необхідності підпирайте їх. Збирати ягоди починають тоді, коли вони набувають властивих сорту забарвлення і розміру.

  Догляд за обліпихою восени

  Обліпиха після збору врожаю потребує санітарного обрізування, а зрілі кущі восени омолоджують по черзі – щороку по одному кущеві. У суху осінь обліпиху на зиму необхідно рясно полити. Крім того, восени в ґрунт вносять органічні і фосфорні добрива, закладаючи їх під перекопування ділянки на глибину 10 см.

  Обробка обліпихи

  Усім відомо, що проблемі легше запобігти, ніж боротися з нею. Щоб убезпечити вашу обліпиху від шкідників і небезпечних хвороботворних мікроорганізмів, необхідні профілактичні обробки. Напровесні слід зібрати опале листя, зняти з дерев залишки квітів і плодів, почистити рани на стовбурах і гілках, обробити їх трипроцентним розчином мідного купоросу, після чого побілити штамб і скелетні гілки обліпихи вапном, щоб захистити кору дерева від шкідників. Добре зарекомендував себе в якості профілактики від грибкових хвороб і навали шкідників такий захід, як обробка обліпихи семипроцентним розчином сечовини або однопроцентним розчином бордоської рідини двічі за сезон – напровесні та пізньої осені. Упродовж сезону, якщо на обліписі з’являться шкідники, раз на тиждень обробляйте кущ або дерево розчином деревної золи.

  Полив обліпихи

  Полив обліпихи здійснюють у міру необхідності, намагаючись промочити весь коренезаселений шар ґрунту. Для цього молодій рослині досить 3-4 відер води, вилитих у пристовбурні кола, а зрілим деревам потрібно від 6 до 8 відер. Ближче до осені витрата води на одне дерево збільшується в півтора рази. Дуже важливий для обліпихи вологозарядковий підзимній полив – він підсилює її зимостійкість.

  Після поливання або дощу обов’язково проводьте розпушування ґрунту на ділянці: на коренях обліпихи утворюються бульби, в яких живуть бактерії, що засвоюють із повітря азот і збагачують кореневмісний шар ґрунту азотистими сполуками, життєво необхідними рослині. Саме тому ґрунт на ділянці весь час має бути пухким. Однак будьте обережні: коренева система в обліпихи вертикальна, і її дуже легко пошкодити, тому найкраще замульчувати пристовбурні кола перегноєм або компостом із картоплиння чи листя берези або яблуні, тоді розпушувати ґрунт доведеться нечасто.

  Підживлення обліпихи

  Вирощування обліпихи передбачає регулярні підживлення рослини, починаючи з третього року зростання. Оскільки коренева система сама постачає себе азотом, під зрілу рослину обов’язково вносити тільки калійні і фосфорні добрива, але до п’яти років, поки розвинеться коренева система, по пристовбурному колу обліпихи щовесни розсипають аміачну селітру з розрахунку 20 г на м², після чого прикривають її шаром ґрунту.

  Дорослу рослину, що вже вступила в пору плодоношення, відразу після цвітіння, а потім ще один раз через три тижні обробляють по листю розчином однієї ложки рідкого гумату калію або Еффектона в 10 л води. У період зростання зав’язей обліпиху, що готується до плодоношення, підживлюють розчином двох столових ложок подвійного суперфосфату в гранулах, такої ж кількості поживної суміші Універсал-мікро і столової ложки сірчанокислого калію в 10 л води.

  Під час осіннього перекопування по ділянці розсипають на кожен м² по 30 г суперфосфату, 100 г деревної золи і 25 г калійної солі. Якщо ґрунт на ділянці кислий, замість суперфосфату використовуйте в якості добрива фосфоритне борошно з розрахунку 50 г на м².

  Обрізування обліпихи

  Когда обрезать облепиху

  В принципі, обрізати обліпиху можна в будь-яку пору року, крім зими. Але найчастіше кущі обліпихи піддають обрізуванню навесні, в період спокою, поки ще не потеплішало. Восени, як правило, обліпиху готують до зимівлі і проводять її санітарне обрізування.

  Обрізування обліпихи навесні

  Навесні обліпиху упорядковують після зими – обрізають зламані під вагою снігу, хворі і всохлі пагони та гілки. Молоді дерева піддають формуючому обрізуванню, і тут важливо визначитися якомога раніше, що саме ви вирощуватимете: дерево чи кущ. Якщо ви хочете, щоб обліпиха росла кущем, обріжте щойно посаджений саджанець на висоті 10-20 см, а наступного року з пророслої від кореня парості, що з’явилася на пеньку, залиште не більше 4 пагонів, а решту відростків видаліть повністю. Однак майте на увазі, що розраховувати на пагони від кореня можна, тільки якщо саджанець обліпихи кореневласний.

  Якщо ви вирішили, що ваша обліпиха буде деревом, формуйте його зі штамбом заввишки 30 см і 2-4 скелетними гілками. Саджанець з уже сформованими гілками обрізувати не потрібно, але якщо на ньому нема розгалужень, укоротіть його до 30 см, а в наступному році сформуйте з пагонів, що з’явилися, 3-4 скелетні гілки та провідник і вирівняйте їх по висоті. Якщо через рік гілки занадто сильно підуть у ріст, укоротіть їх на третину або чверть довжини. Коли дерева дозріють до плодоношення, не обрізайте верхівки пагонів, оскільки саме на них і утворюються квіткові бруньки.

  Надалі формування як куща, так і дерева полягає у видаленні зайвих і зростаючих у неправильному напрямку пагонів і непотрібної парості, щоб не допустити загущення. До речі, щоб видалити кореневі відростки, потрібно їх розкопати і дуже обережно, намагаючись не пошкодити кореневу систему материнської рослини, зрізати на кільце в тому місці, звідки вони проросли.

  Коли вашій обліписі виповниться шість років, настане час для омолодження обрізуванням, яке теж краще проводити навесні. Гілки, що перестали плодоносити, вирізають і замінюють молодшими з найсильніших, хоч би й вовчуганами. Робити це потрібно поступово – замінювати щорічно від 1 до 3 гілок, не більше.

  Не впадайте у відчай, якщо дерево загине від морозів. Якщо корінь живий, просто спиляєте мертве дерево або кущ до кореневої шийки і починайте формувати нову рослину.

  Обрізування обліпихи восени

  Пізньої осені, коли обліпиха увійде в період спокою, обріжте всі непотрібні, занадто старі, поламані, засохлі, неправильно зростаючі і хворі гілки та пагони, щоб рослина даремно не годувала їх усю зиму. Використовуйте для обрізування тільки гостро наточені стерильні інструменти, щоб вони не розмочалювали кору і рану.

  Розмноження обліпихи

  Як розмножувати обліпиху

  Обліпиха розмножується легко і різними способами: насіннєвим і вегетативним – живцюванням, щепленням, поділом куща, паростками і відсадками. Всі ці способи прості у виконанні.

  Насіннєве розмноження обліпихи

  Якщо ви хочете отримати сортовий саджанець, то краще скористатися вегетативними способами розмноження культури, тому що сіянці, як правило, не повторюють сортові ознаки батьківської рослини. Насіннєвим розмноженням зазвичай виводять нові сорти рослини. Крім того, вирощені з насіння сіянці використовують як підщепи при розмноженні обліпихи щепленням.

  Насіння обліпихи не втрачає прорісності більше двох років. У кінці квітня, після попередньої стратифікації упродовж приблизно 45 днів у нижньому ящику холодильника, насіння висівають на невелику глибину і пророщують, як зазвичай: на світлі, в теплому місці, накривши склом. Сходи можуть з’явитися за тиждень-два, і їх попервах притіняють від прямих сонячних променів. У середині червня сіянці пересаджують на постійне місце, попередньо скоротивши довгий стрижневий корінь, щоб стимулювати розвиток кореневої системи.

  Розмноження обліпихи живцями

  Цей спосіб передбачає як зелене живцювання обліпихи, так і вкорінення здерев’янілих живців. Заготовляють здерев’янілі живці у кінці листопада або навіть на початку грудня, але краще нарізати їх у кінці березня або на початку квітня. Для цього вибирають дворічні прирости завтовшки не менше 6 см і ріжуть із них відрізки завдовжки 15-20 см. Зрізані восени живці обліпихи зв’язують у пучок, загортають у тканину, кладуть у поліетиленовий пакет, закопують у ямку і закидають снігом, а якщо снігу немає, то засипають ялиновим гіллям або сухим листям.

  Збережені з осені або нарізані в березні живці навесні перед посадкою 3 доби витримують у воді, міняючи її час від часу. Непогано буде, якщо ви додасте у воду стимулятор коренеутворення. Після цього живці висаджують у ґрунт під нахилом так, щоб над поверхнею залишалося не менше 2-3 бруньок, але більша частина перебувала під землею. До осені живець може витягнутися в висоту до 60 см. Плодоносити обліпиха з живця починає на третій рік.

  Зелені живці укорінюються складніше. Їм потрібні особливі умови: стерильна пухка ґрунтосуміш, укрита шаром промитого піску, стимулятори коренеутворення, регулярне розпилювання вологи для створення підвищеної вологості повітря тощо.

  Розмноження обліпихи відсадками

  Цей спосіб годиться, якщо у вас на ділянці є молоде деревце або кущ із гілками, що добре гнуться. Навесні виберіть гілку з гарним приростом, пригніть її, покладіть у неглибоку канавку, закріпіть і засипте землею. Поливайте протягом усього сезону, підживлюйте, розпушуйте ґрунт навколо і видаляйте бур’яни. Наступної весни, коли відсадок укорениться, його відокремлюють від материнської рослини, розкопавши разом із корінням, і висаджують на постійне місце.

  Розмноження обліпихи паростю

  Для цього виду розмноження потрібно брати відростки кореневласної обліпихи, що ростуть не ближче 1,5 м від материнського дерева – зазвичай у них уже утворена коренева система. Упродовж сезону відросток високо підгортають, поливають, підживлюють, а навесні обережно відокремлюють і відсаджують на нове місце.

  Розмноження обліпихи поділом куща

  При розмноженні цим способом викопують увесь кущ обліпихи, обрізають на ньому старі гілки, за допомогою секатора ділять кущ на кілька частин, кожна з яких повинна мати розвинені пагони і коріння, обробляють зрізи товченим вугіллям, після чого висаджують діленки в заздалегідь підготовлені ями і доглядають, як за саджанцем.

  Розмноження обліпихи щепленням

  Цей спосіб найбільш клопіткий з усіх вегетативних. Чи варто займатися щепленням, коли є стільки більш простих і не менш результативних можливостей розмножити обліпиху? Виявляється, варто: у такий спосіб можна, щоб не висаджувати нову рослину, прищепити до жіночої рослини чоловічий живець. Або виростити потрібний вам сорт на життєстійкій підщепі.

  Найкращий час для щеплення – кінець квітня або початок травня. Стовбурець дворічного сіянця, який буде використано в якості підщепи, обрізають на зворотний ріст на 1,5-2 см вище кореневої шийки, на підщепі залишають найміцніший пагін заввишки 10 см, інші видаляють або виламують. Пагін, що залишився, все літо відрощують, прищипуючи його, щоб він не ріс у висоту, а потовщувався. Його нижню частину заввишки до 13-15 см очищають від приростів, щоб до наступної весни з пагона утворився гладкий і рівний штамб. На третю весну, коли сіянець зросте до 50-60 см, а його діаметр досягне 5-9 мм, здійснюють поліпшене копулірування до нього живців потрібного вам сорту на висоті 8-10 см від кореневої шийки. Приживаються живці до штучно утвореного штамбу набагато легше, ніж якби ви прищеплювали їх до кореневої шийки. Характерно, що живці, взяті з жіночих дерев, приживаються краще, ніж чоловічі.

  Хвороби обліпихи

  Чомусь завжди вважалося, що обліпиха мало уражується хворобами, однак разом із поширенням цієї культури в наших садах виявилося, що таке твердження безпідставне. Обліпиху, як і інші плодові дерева, уражають грибкові, вірусні та бактеріальні хвороби. Найчастіше обліпиха потерпає від таких захворювань:

  Ендомікоз – грибкова хвороба осередкового характеру, що виявляється на початку серпня на плодах обліпихи, які стають в’ялими, м’якими і наповнюються сірим слизом без запаху. Оболонка уражених ягід проривається, а вміст витікає на сусідні ягоди, заражаючи їх. Сприяють розвитку хвороби дощі і роса.

  Заходи боротьби. Лікування обліпихи полягає в двоетапній обробці одновідсотковою бордоською рідиною або хлорокисом міді. Першу обробку проводять після закінчення цвітіння, а другу в середині липня;

  Чорний рак проявляється темними круглими плямами на великих гілках. Із розвитком хвороби в місцях цих плям кора чорніє, вкривається тріщинами і відвалюється, деревина темніє і гниє. Збудник захворювання проникає через місця обморожень або рани при обрізуванні.

  Заходи боротьби. Уражені місця очищають від хворої кори і деревини до здорової тканини, обробляють мідним купоросом, а потім сумішшю глини з коров’яком;

  Чорна ніжка, що збуджується ґрунтовими грибками, стоншує стебло сіянця в місці зіткнення підсім’ядольного коліна сіянця з ґрунтом. Захворювання вражає молоденькі сіянці.

  Заходи боротьби. Вирощують сіянці на субстраті з промитого піску, змішаного з дерновою землею. З метою профілактики поливайте сіянці блідо-рожевим розчином марганцівки один раз на кілька днів, але якщо хвороба все-таки проявилася, то обробляйте їх розчином перманганату калію щодня:

  Парх (парша), або стегміна – це грибкове захворювання, що вражає молоді пагони, листя і плоди, часто призводить до всихання пагонів, а то й усієї рослини. В середині літа на ягодах утворюються чорні, круглі, блискучі плями, що поступово збільшуються в розмірах. Потім через розриви плодів виникають рожеві або жовті слизові утворення. Плоди сохнуть і чорніють. На пагонах поточного року з’являються чорні здуття, на листках – чорні оксамитові плями і виразки. Кущ виглядає так, немов його заляпали чорною тушшю.

  Заходи боротьби. Профілактично щоосені проводьте санітарне обрізування обліпихи, після чого спалюйте всі рослинні залишки, а обліпиху обробляйте одновідсотковою бордоською рідиною не пізніше, ніж за 20 днів до збору врожаю;

  Сіра і бура гнилі – ці хвороби проявляються в липні, а сприяє їхньому розвитку дощова погода. Від сірої гнилі плоди обліпихи зморщуються і в’януть, а від бурої на ягодах з’являються темні плями.

  Заходи боротьби. Рослини з ознаками захворювань вирізають і спалюють. Як превентивний захід – неухильно дотримуються правил догляду за обліпихою: поливання, розпушування ґрунту, підживлення.

  Окрім описаних захворювань, обліпиху можуть вразити фузаріоз, вертицильоз, альтернаріоз, фомоз, махровість обліпихи, кільцевий некроз гілок і корінеумовий некроз, змішана і серцевидна гнилі стовбура, однак при дотриманні агротехніки обліпихи ви можете ніколи не дізнатися, як виглядають симптоми цих захворювань.

  Шкідники обліпихи

  Найнебезпечнішими для обліпихи шкідниками є:

  Обліпихова міль – її гусінь проникає в бруньки під час набубнявіння і виїдає їх ізсередини;

  Заходи боротьби. Найкращий спосіб позбавлення від молі – обробка обліпихи розчином Карбофоса в період набрякання бруньок;

  Обліпихова муха – найнебезпечніший для рослини шкідник, здатний знищити весь урожай. Вилітають мухи в другій половині червня. Їхні личинки в’їдаються в ягоди і знищують м’якоть плодів, від чого ті зморщуються, темніють і опадають.

  Заходи боротьби. Позбутися обліпихової мухи можна, обробивши обліпиху в середині липня розчином хлорофосу;

  Обліпихова попелиця (тля) – сисна комаха, що харчується соком листя і молодих пагонів, оселившись на споді листової пластини, через що жовтіє обліпиха, її листя скручується і передчасно опадає.

  Заходи боротьби. Якщо попелиця розплодиться, народні способи боротьби на кшталт обробки настоями цибулиння або часнику, листя тютюну з господарським милом можуть результатів не дати, і доведеться вдаватися до інсектицидів – обробки обліпихи десятивідсотковим розчином Карбофоса в період розпускання листя;

  Обліпиховий галовий кліщ – дуже дрібний шкідник, який висмоктує соки з молодого листя рослини, від чого воно здувається, деформується й опадає.

  Заходи боротьби. З галовими кліщами ефективні ті самі способи боротьби, що і з попелицями.

  Окрім описаних шкідників, при недостатньому догляді за обліпихою ви можете зіткнутися і з іншими, але якщо дотримуватиметесь агротехніки культури, то хвороби і шкідники обліпихи обійдуть ваш сад стороною.

  Види і сорти обліпихи

  Видів обліпихи відомо тільки два – обліпиха крушиновидна, яка росте по всій території Європи, і обліпиха верболиста, що зростає на півдні округу Сіньцзян у Китаї, в гірських районах Індії, Бутані і Непалі.

  Обліпиха верболиста

  є деревом заввишки до 15 м з діаметром стовбура близько 30 см. Листові пластинки у дерев цього виду гострі, ланцетні, завдовжки до 8 і завширшки до 1,5 см, білуваті з червоно-коричневим жилкуванням. Плід – кругла жовта кістянка завдовжки до 7 мм.

  Обліпиху крушиновидну

  ми описали на самому початку статті. У наших широтах вирощують сорти саме цього виду рослини. Сорти обліпихи крушиновидної поділяються на сибірські і європейські, великоплідні і дрібноплідні, шпичакуваті і безколючкові, ранні, середнього терміну дозрівання і пізні. Сибірські сорти не пристосовані до вирощування в європейських країнах, оскільки погано зносять м’які зими з відлигами. А європейські сорти недостатньо холодостійкі для вирощування в Сибіру.

  Пропонуємо вам опис найкращих із відомих на сьогодні сортів обліпихи.

  Ранні сорти

  • Перлівниця – надранній урожайний та морозостійкий сорт, погано зносить спеку і посуху, з яйцевидної форми запашними ягодами апельсинового кольору ;
  • Червоноплідна – сильнорослий розлогий урожайний сорт середньої холодостійкості, стійкий до хвороб, із колючками, розташованими по всьому стеблу, і запашними, кислими, червоними яйцевидно-конічними ягідками вагою до 1 г;
  • Іня – не дуже високий морозостійкий кущ із розлогою, але негустою кроною. Ягоди цього сорту запашні і солодкі, трубчасто-округлі, червоно-апельсинового кольору вагою до 1 г;
  • Ажурна – безколючковий, морозостійкий, посухостійкий, жаротривкий і високоврожайний сорт із видовжено-циліндровими кислими ягодами жовто-апельсинового кольору вагою до 1 г;
  • Золотий каскад – безколючковий, не особливо врожайний сорт, стійкий до хвороб і шкідників з яйцевидними запашними кисло-солодкими ягодами апельсинового кольору вагою 1 г.

  Сорти обліпихи середнього терміну дозрівання

  • Заграва – врожайний та морозостійкий сорт, майже не уражується хворобами і шкідниками, з невеликою кількістю дрібних колючок на зовнішній частині пагонів і кислуватими ягідками червоно-апельсинового кольору;
  • Улюблена – дерево середнього розміру або колючий чагарник із великими ягодами яскраво-морквяного кольору вагою понад 1 г. Сорт вирізняється високою морозостійкістю та стійкістю до шкідників і захворювань;
  • Лисичка – не стійкий до морозів, шкідників і хвороб високоврожайний слабко розлогий, не надто високий кущ із великими і середніми ягодами темно-рудого кольору, чудовими на смак;
  • Ботанічна – зимостійкий, стійкий до хвороб і шкідників швидкоплідний сорт промислового напрямку, помірною колючкуватий, з великими, запашними продовгуватими шафрано-помаранчевими ягодами приємного кислуватого смаку;
  • Перчик – невисокий урожайний колючий кущ із парасольковидною формою крони й апельсиновими овальними кислими ягодами з ананасовим ароматом.

  Пізні сорти обліпихи

  Ці сорти обліпихи відрізняються тим, що від морозу вони солодшають і міцно утримуються на гілках навіть після заморозків. Найпопулярніші сорти пізнього строку дозрівання:

  • Єлизавета – один із найкращих високоврожайних сортів російської селекції з кущами невисокого зросту і з мініатюрною кроною. Ягоди великі, золотисто-помаранчеві, бочковидної форми, з ніжною і запашною кислувато-солодкою м’якоттю;
  • Чуйська – напрочуд морозостійкий, швидкоплідний, стабільно урожайний сорт, на жаль, не дуже стійкий до грибкових інфекцій. Ягоди у нього середнього розміру, апельсинового кольору, кисло-солодкі на смак;
  • Злата – стабільно врожайний сорт із колючками і великими ягодами яєчно-солом’яного відтінку, округло-яйцевидної форми і кислуватого смаку;
  • Ялинка – дефіцитний морозостійкий і стійкий до хвороб сорт із вузькою конусоподібною кроною, що нагадує за формою молоду ялину. Ягоди маленькі, кислі, лимонно-зеленого кольору;
  • Велетень – безколючковий зимостійкий, стабільно врожайний сорт із великими яйцевидними апельсинового кольору ягодами, чудовими на смак.

  Властивості обліпихи – вред и польза

  Корисні властивості обліпихи

  Лікувальні властивості мають не тільки плоди обліпихи, а й також її листя і гілки. Обліпиха містить щавлеву, винну і яблучну органічні кислоти, вітаміни C, B1, B2, PP, K, E, каротин і каротиноїди, флавоноїди, марганець, бор і залізо, дубильні речовини, фітонциди, олеїнову і лінолеву жирні кислоти.

  Плоди обліпихи містять серотонін, який має велике значення для нормальної діяльності нервової системи людини, а також бета-ситостерин, що чинить антисклеротичну дію. Відвар ягід обліпихи показаний при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Прикладанням свіжих ягід лікують обмороження, опіки і гнійники. Чоловікам старшим сорока років ягоди обліпихи показані як засіб, що підвищує потенцію.

  Листя і плоди обліпихи виводять з організму щавлеву і сечову кислоту, настій із листя рослини використовують при лікуванні подагри, ревматизму і цукрового діабету. Відвар листя і гілок обліпихи призначають при розладах шлунково-кишкового тракту. Сухе листя заварюють як чай при цинготних симптомах.

  Але, мабуть, найціннішим продуктом є олія обліпихи, що характеризується сильною бактерицидною дією. До її складу входить вітамін E, вітамін F, який регулює обмін речовин у шкірних покривах, стерини, мікроелементи і мінеральні речовини кремній, срібло, мідь, ванадій, нікель, марганець і кобальт. Застосовують олію як зовнішньо, так і всередину. Її дія збільшує кількість білка в печінці, покращує ліпідний обмін, стимулює в пошкоджених тканинах відновлювальні процеси. Олію обліпихи використовують для інгаляцій, при хронічному фарингіті і ларингіті нею змащують слизову оболонку ротової порожнини. Дерматологи рекомендують застосовувати олію обліпихи для посилення росту волосся, що випало в результаті деяких шкірних захворювань.

  Препарати, створені на основі обліпихової олії, здатні багаторазово поліпшити зносність організмом протипухлинних ліків, а іноді навіть посилювати їхню лікувальну дію. Матерям-годувальницям для зміцнення імунітету дитини рекомендують із місячного віку додавати в молоко для немовляти кілька крапель обліпихової олії.

  Обліпиха – протипокази

  Чи може бути шкода від обліпихи? Оскільки в її ягодах багато каротину, обліпиха може викликати у людей зі зниженим імунітетом алергічну реакцію. Через наявність у ягоді великої кількості кислот не рекомендується вживати обліпиху людям, що страждають хворобами печінки, панкреатитом, холециститом, і запаленням дванадцятипалої кишки, особливо якщо захворювання перебуває в гострій стадії. Протипоказим є також схильність до рідкої дефекації. Оскільки ягоди підвищують кислотність сечі, вживання обліпихи не рекомендується хворим на сечокам’яну хворобу. Небезпечна обліпиха також для тих, хто страждає її індивідуальною незносністю.