Питання розгляду звернень громадян у сфері судової експертизи

Провідний спеціаліст
управління експертного
забезпечення правосуддя
Міністерства юстиції України
О.В. Березіна
%d% Питання розгляду звернень громадян у сфері судової експертизи %/d% На Міністерство юстиції України згідно із Законом України “Про судову експертизу” покладено функцію експертного забезпечення правосуддя. Відповідно до цього Закону Міністерство юстиції України є провідним органом центральної виконавчої влади у забезпеченні судовою експертизою правоохоронних органів та суддів.

На Міністерство юстиції України згідно із Законом України “Про судову експертизу” покладено функцію експертного забезпечення правосуддя.

Відповідно до цього Закону Міністерство юстиції України є провідним органом центральної виконавчої влади у забезпеченні судовою експертизою правоохоронних органів та суддів.

Призначення та проведення судової експертизи регулюються чинним процесуальним законодавством України, Законом України “Про судову експертизу” та іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності, а саме: Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710.

Згідно із підпунктом 19 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 30.12.1997 року № 1396, Міністерство юстиції України є організуючим та координуючим органом підпорядкованих науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Одним із головних завдань відповідно до вищезгаданого Положення є розгляд звернень громадян, підприємств, установ і організацій з питань, що відносяться до його компетенції.

Як свідчить практика розгляду звернень громадян з питань судової експертизи, у більшості випадків громадяни звертаються до Міністерства юстиції України (далі Міністерство) за наданням роз’яснень норм і положень чинного законодавства, з питань незгоди з висновком судового експерта, призначення повторної експертизи та її проведення, а також надання оцінки висновку судового експерта та інформації з Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, тощо.

Перш ніж розглядати вищезазначені питання, слід зупинитися на понятті судової експертизи та її процесуальному аспекті.

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду (стаття 1 Закону України “Про судову експертизу”).

Перелік державних спеціалізованих установ, які здійснюють судово-експертну діяльність, визначено статтею 7 Закону України “Про судову експертизу”. Одними із них є науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства.

Відносно питань призначення та проведення судової експертизи, а також оцінки висновку судового експерта слід зазначити, що це є компетенцією слідчих органів та суду згідно із статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) та статтею 75 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) .

При необхідності проведення експертизи компетентний орган складає мотивовану постанову, в якій вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об’єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред’являються експертові для ознайомлення.

Висновок експерта, який надається суду експертом, є процесуальним документом і згідно зі статтями 65 КПК України та 27 ЦПК України може слугувати доказом у справі. Слід зазначити, що висновок експерта не є обов’язковим для суду і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами (статті 60, 62 ЦПК України та стаття 75 КПК України).

Слід підкреслити, що експерт несе особисту відповідальність за наданий висновок, і ніхто не має права втручатися в проведення судової експертизи (абзац 2 статті 4 Закону України “Про судову експертизу”, стаття 384 Кримінального кодексу України).

Оцінку доказам, зокрема проведеній експертизі, дає суд, прокурор та слідчий відповідно до статті 67 КПК України та статті 62 ЦПК України. У випадку, коли результати проведеної експертизи викликають сумнів, громадянин має право подати клопотання слідчому (судді), в провадженні якого знаходиться справа, про призначення повторної експертизи іншим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз або іншим експертам, що внесені до Реєстру, згідно із статтею 61 ЦПК України та статтею 75 КПК України

Якщо при розгляді справи судом буде виявлено порушення законності з боку експерта і на це буде звернуто увагу окремою ухвалою, Міністерством вживаються відповідні заходи щодо відповідальності експерта (статті 340 КПК України, 235 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз строки проведення експертиз встановлюються керівником експертної установи в межах:

• 10 днів – щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не складних за характером досліджень експертиз;
• 1-го місяця – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень.

Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший строк встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не повинно перевищувати п’яти днів.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призначили експертизу.

Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертизи, контроль за своєчасним її проведенням та дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи (пункт 6 зазначеної вище Інструкції).

Необхідно також звернути увагу на те, що експертні установи Міністерства мають право надавати організаціям і громадянам послуги в галузі судової експертизи відповідно до пункту 7 Переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1999 року № 1432.

Результати досліджень, які виконуються за дорученням органів нотаріату, митниці, а також на прохання підприємств, установ, організацій і громадян, викладаються в письмових висновках спеціалістів, згідно із пунктами 3, 42 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз. На відміну від висновку експерта, який має статус процесуальної дії (тобто судова експертиза проводиться на підставі передбаченого законом процесуального документа), висновок спеціаліста не є процесуальним документом і носить консультаційний (інформаційний) характер, крім того, спеціаліст при наданні висновку не попереджається про кримінальну відповідальність.

Зазначаємо, що особа, яка приймає участь у справі, може звернутись до суду з клопотанням про виклик спеціаліста в судове засідання для надання пояснень та залучення висновку спеціаліста до справи на підставі статей 46 ЦПК України та 66 КПК України .

Звертаємо увагу і на те, що експертні установи мають право організовувати проведення комплексних експертиз, сутність яких полягає як у поєднанні різних видів експертиз, зазначених Інструкцією, так і в поєднанні з іншими видами судових експертиз, з метою задоволення слідчої та судової практики відповідно до пункту 2 Інструкції.

Слід підкреслити, що експертом може бути будь-яка особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію і досвід роботи у відповідній галузі знань відповідно до статті 10 Закону України “Про судову експертизу”, статті 75 КПК України, статті 57 ЦПК України та статті 41 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 7 зазначеного вище Закону передбачено, що судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах, а також за разовими договорами. Однак органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру, згідно із статтею 9 Закону України “Про судову експертизу”.

Підкреслюємо, що проведення експертизи за разовими договорами може мати місце лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо (нетрадиційні види дослідження), відповідно до абзацу 4 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року № 8.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про судову експертизу” на Міністерство покладена функція ведення Державного реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян (далі Реєстр), до якого внесено як судових експертів державних спеціалізованих установ (Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Міністерства оборони України), так і фізичних осіб, які відповідно до своїх статутних повноважень професійно і систематично займаються судово-експертною діяльністю та згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів пройшли стажування в науково-дослідних інститутах судових експертиз, склали кваліфікаційні іспити з передбачених вказаним Положенням видів експертних спеціальностей та отримали кваліфікацію судового експерта.

Підсумовуючи наведене, зазначаємо, що Міністерство в галузі судової експертизи є організуючим та координуючим органом підпорядкованих науково-дослідних інститутів судових експертиз, до компетенції якого не належать призначення та проведення судових експертиз, а також надання правової оцінки діям судових експертів. Оцінку доказам, зокрема проведеній експертизі, відповідно до чинного законодавства дає суд, прокурор та слідчий. Саме на це звертаємо увагу громадян, які, на жаль, як свідчить практика, не досить повно розуміють діяльність Міністерства та покладені на нього обов’язкі.

Також необхідно звернути увагу на порядок оформлення звернення громадян відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, а саме:

• у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
• письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (стаття 5 Закону).

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, коли звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Також розгляду не підлягають повторні звернення одним і тим же органом від одного ж і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Статтею 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Провідний спеціаліст
управління експертного
забезпечення правосуддя
Міністерства юстиції України
О.В. Березіна

Список використаної літератури

1. Закон України “Про судову експертизу” від 24.02.1994 року;

2. Положення про Міністерство юстиції України від 30.12.1997 року № 1396;

3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз від 08.10.1998 року № 53/5;

4. Кримінально-процесуальний кодекс України;

5. Цивільний процесуальний кодекс України;

6. Господарський процесуальний кодекс України;

7. Закон України “Про звернення громадян” із змінами і доповненнями від 13.05.1999 року.

Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві

В ході розгляду цивільної або господарської справи в окремих випадках не обійтись без призначення та проведення судової експертизи. Трапляються випадки, коли в судовому процесі без спеціальних знань експерта важко довести сторонам свою правоту, а судді – прийняти законне та обґрунтоване рішення. Так, при поділі будинку подружжя, визначення причин затоплення приміщення неможливо обійтися без будівельно-технічної експертизи, у випадку встановлення батьківства чи материнства необхідно провести судово-біологічну експертизу. При розгляді цивільних позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортними пригодами і несправностями транспортних засобів важливими стануть висновки, зроблені за результатами автотехнічної експертизи.

Який порядок призначення та проведення судової експертизи?

Законом чітко визначено, що експертиза може бути призначена судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, тобто сторін, третіх осіб, а також представниками сторін та третіх осіб.

Таким чином, щоб у справі була призначена експертиза, необхідно подати в судовому процесі відповідну заяву (клопотання). У такій заяві доцільно викласти питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, остаточно визначається судом.

Як правило, судова експертиза призначається за бажанням осіб, які беруть участь у справі. Проте, закон встановлює випадки, коли її призначення є обов’язковим.

Обов’язкові випадки призначення та проведення експертизи в суді

1. У разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
2. У разі заявлення клопотання про її призначення хоча б однією стороною у справах про встановлення:

• характеру та ступеню ушкодження здоров’я;
• психічного стану особи;
• віку особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Процесуальною підставою залучення в процес експерта є ухвала суду про призначення експертизи. Вона повинна бути складена як окремий процесуальний документ з наведенням у ній мотивів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким викладенням питань, що стосуються предмета останньої. В ухвалі має бути зазначено, які питання подані учасниками судового розгляду і з яких мотивів їх відхилено.

Хто може бути експертом?

Експертом може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів (http://rase.minjust.gov.ua).

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Експерт – носій спеціальних знань, належить до так званих «обізнаних осіб». Має самостійний, нормативно-відокремлений процесуальний статус, окремі, лише для нього визначені функції.

Експерт не повинен мати юридичної зацікавленості у справі. Наділений широким колом процесуальних прав і обов’язків, приводиться до присяги, попереджається про кримінальну відповідальність.

Висновок експерта як доказ

Згідно з нормами ст.ст. 57, 66, 212 Цивільного процесуального кодексу України, а також положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Проте, на практиці судді дуже рідко приймають рішення всупереч висновку експерта. Його оцінка часто представляє собою чималу складність. Існує досить поширена надмірна довіра до положень, викладених у ньому, завищена оцінка його доказового значення. Вважається, що раз він грунтується на точних наукових розрахунках, то не може бути і будь-яких сумнівів у його достовірності. Хоча прямо така думка у судових рішеннях і не висловлюється, але тенденція до цього все ж таки є.

Не слід відкидати і той факт, що висновок експерта, як і будь-який інший доказ, може виявитися сумнівним або навіть неправильним з різних причин. Експертові можуть бути представлені невірні початкові дані або недійсні об’єкти. Може виявитися недостатньо надійною застосована ним методика і, нарешті, експерт, як і всі люди, теж не застрахований від помилок, які, хоч і рідко, але все ж таки зустрічаються в експертній практиці. Тому експертний висновок, як і будь-який інший доказ, має підлягати ретельній всебічній перевірці та критичній оцінці.

Як бути, якщо висновок експерта неясний або суперечливий?

У випадку, коли висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (ст. 150 ЦПК України).

Коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, призначається повторна експертиза. ЇЇ проведення може бути доручено тільки іншому експертові.

В ухвалі про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об’єктивності експертного дослідження.

Таким чином, висновок експерта – беззаперечно, вагомий доказ у справі, проте, його зміст має перевірятися, а оцінка здійснюватися у сукупності з усіма обставинами справи.