✅Чим відрізняється відчуття від сприйняття

З народження ми пізнаємо світ на всіх рівнях: сприймаючи його через органи чуття, вдихаючи, оглядаючи, пробуючи, усвідомлюючи, осмислюючи тощо.

Психологи визнають, що ці природні процеси дуже багатопланові і навіть підрозділяють їх на поняття «відчуття» і «сприйняття». Виявляється, дані терміни наука не вважає ідентичними. Чим же відрізняється відчуття від сприйняття? Спробуємо розібратися.

Що таке відчуття і сприйняття

Відчуття – один з найпростіших фізичних процесів, що припускає відображення деяких окремих властивостей навколишніх об’єктів під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Сприйняття – складний процес, що з відображення предметів, подій або різноманітних ситуацій в їх цілісності.

У чому ж різниця між відчуттям і сприйняттям?

Відчуття – це первинна, базова ланка ланцюжка пізнання, початкове, сутнісне джерело абсолютно всіх наших знань про навколишній світ і наш власний організм.

П’ять основних видів даних нам від природи відчуттів – смак, нюх, дотик, слух і зір – дозволяють швидко отримати інформацію про прояви зовнішнього середовища. Без цього ніяке активне, свідоме життя не було б можливим, і суб’єкт, найімовірніше, занурився б в сонний стан.

Відчуття виникає, коли нервова система реагує на той чи інший подразник, тобто це явище рефлекторне. Варто відзначити, що відчуття при цьому – не пасивний процес: воно пов’язане з руховими реакціями.

Інакше кажучи, у відповідь на який-небудь подразник зовнішнього світу у нас, наприклад, звужуються судини, напружуються м’язи, рухаються очі – таким чином ми активно реагуємо на події навколо. Це своєрідний чуттєвий досвід, завдяки якому ми отримуємо знання про навколишній світ.

Сприйняття – процес складний і складніший, ніж відчуття.

Воно охоплює зазвичай відразу кілька відчуттів, що дають в конкретний момент найбільш об’ємне уявлення про досліджуваний об’єкт. Якщо ми, наприклад, тримаємо в руці квітку і милуємося нею, вдихаючи її аромат, то таке цілісне враження від рослини називатиметься сприйняттям.

А відчуттями в цьому випадку будуть враження від зовнішнього вигляду квітки, її запах, дотикове відчуття пальців, що тримаються за стебло.

Здатність відчувати дається нам, як і всяким живим істотам, які мають розвинену нервову систему, від народження. А от здатність сприймати навколишнє у вигляді образів є тільки у людини і вищих тварин, причому вона здатна удосконалюватися з плином часу, в процесі життєвого досвіду.

Відчуття знаходяться лише в нас самих, це тільки наше переживання. Сприйняття ж тісно пов’язане з процесом об’єктивації, коли якісь внутрішні відчуття проектуються зовні.

Результатом виникнення відчуття стає якесь почуття, наприклад відчуття:

• рівноваги;
• яскравості;
• гучності;
• смакоти.

Сприйняття ж формує певний образ, що складається з комплексу різних відчуттів, тісно переплетених між собою. Причому щоб цей образ склався в повному ключі, потрібна взаємодія з ним, його вивчення, дослідження.

Сприйняття пов’язане з осмисленням, обдумуванням, усвідомленням, синтезом і аналізом ознак матеріального об’єкта, що знаходиться перед нами. У результаті ми комбінуємо окремі деталі в одне ціле, що в підсумку служить джерелом нашого особистого життєвого досвіду.

Беручи участь в сприйнятті, наша свідомість на основі пам’яті і мислення приписує якомусь образу цілий комплекс відчуттів.

Таблиця з поясненнями на тему “Чим відрізняється відчуття від сприйняття”

• Відчуття – пряма реакція на стимул;
• сприйняття – обробка та інтерпретація цих відчуттів.

• Відчуття – елементарний процес;
• сприйняття – складний та інтегрований.

• Відчуття – сенсорні імпульси;
• сприйняття – розпізнавання та інтерпретація.

• Відчуття – сенсорна інформація;
• сприйняття – когнітивна обробка.

Висновок

Відчуття та сприйняття є важливими психологічними процесами, але вони суттєво відрізняються. Відчуття є початковим етапом, де органи чуттів реагують на стимули, тоді як сприйняття включає інтерпретацію та об’єднання цих сенсорних відчуттів у єдине ціле.

Сприйняття дозволяє нам формувати зрозуміле уявлення про світ, що оточує нас, на основі відчуттів, які ми отримуємо через наші органи чуття.

Відмінність відчуття від сприйняття полягає в наступному:

• Відчуття – складова частина сприйняття, тоді як сприйняття завжди являє собою комплекс відчуттів. Сприйняття – складніший процес, ніж відчуття;
• Здатність відчувати дана з народження всім живим істотам, які мають розвинену нервову систему. Здатність сприймати властива тільки людині і вищим тваринам, причому вона трансформується в процесі життєвого досвіду;
• Відчуття провокує виникнення почуття, сприйняття формує образ. Відчуття – виключно внутрішній процес, сприйняття тісно пов’язане з процесом об’єктивації, коли особисті переживання ми проєктуємо на об’єкт;
• Відчуття – процес відображення окремого властивості об’єкта. Сприйняття засноване на комплексі відчуттів і формується внаслідок мислення, усвідомлення, синтезу та аналізу.

✅Чим відрізняється народ від нації

Між поняттями «народ» і «нація» нерідко ставлять знак рівності. Деякі словники вважають їх синонімами. Але народ і нація – зовсім не одне і те ж: це явища, які відносяться до різних соціальних сфер. Чим же вони відрізняються? Спробуємо розібратися в цьому заплутаному питанні.

Що таке народ і нація

Народ – сукупність людей з загальним походженням, єдиними традиціями, мовою, культурою.

Нація – пов’язана політичними, економічними інтересами спільність людей, яка вже входить в державу або ж прагне до її створення.

Порівняння народу і нації

У чому ж різниця між народом і нацією?

Народ виникає при переході від первісного суспільства до класового. Нація формується з приходом капіталізму в Західній Європі.

Поняття «народ» з’явилося в Україні набагато раніше поняття «нація» і вживалося в основному стосовно до мешканців нашої країни.

Слово «нація» було запозичене імовірно з Польщі в петровську епоху і служило для обговорення відносин із зарубіжними державами.

Явний відтінок чужорідністі, «іноземністі» був притаманний йому аж до кінця XIX століття. Нація тоді позначала дворянський стан, потім – суверенну державу, імперію.

Сутність поняття “народ” криється в стихійних етнічних процесах, які не завжди залежать від свідомості і волі людей.

Нація ж тісно пов’язана з національними рухами, що мають певну програму, з діяльністю групи індивідуумів, спрямованої до досягнення якихось цілей (найчастіше політичних). Нація в цьому випадку виступає як громадська (політична) сила, з якою необхідно рахуватися.

Народ – це сукупність людей, спільність яких ґрунтується на єдиному, кровному походженні, особливих традиціях і звичаях, життєвому укладі. Нація заснована на загальних ринкових, економічних зв’язках, слідує одним цивільним законам.

Спільна мова, загальна культура – надбання народу, а загальна територія і єдність економічного життя ближче до поняття “нація”. Нація проявляється через систему суспільних інститутів, зокрема через державу.

Виходить, що народ створює державу, а потім держава, зміцнившись й розширившись, штучним чином формує націю (аналог народу).

В основі нації – принцип громадянства.

Народ – органічне ціле, нація – вибудуваний штучно раціоналістичний механізм. Нація зводить нанівець все початкове, етнічне, традиційне. Народ, що будує державу і що є ядром нації, втрачає свою етнічність, тому що живі процеси мовної еволюції, традицій, звичаїв в державі набувають одну фіксовану форму.

У складі нації можуть перебувати далеко не всі представники того самого народу, який послужив основою для створення національної держави. Часта плата за освіту нації – розкол і протистояння всередині народу.

Відмінність народу від нації полягає в наступному:

• Поняття “народ” виникло набагато раніше поняття “нація”. Слово “нація” в Україні вживалося спочатку тільки стосовно до іноземців;
• Народ – первинне, природне, реальне утворення. Нація – вторинне, раціональне, штучне, абстрактне;
• Слово “нація” тісно пов’язане з державним механізмом, з громадськими (в основному політичними) рухами, що мають якусь програму і йдуть до своїх цілей. Народ – поняття більш стихійне, неконтрольоване. Нація – явище політичне, народ – соціокультурне;
• Нація – аналог народу, який штучно сформований державою;
• Нація потребує школи, університети, літературну мову і, нарешті, власну державу. Народ може існувати і без всього цього;
• Народ – це люди, нація – принцип, чільний над людьми, правляча ідея;
• Створення нації часто пов’язано з розколом, протистоянням всередині суспільства.

Чим чавун відрізняється від сталі: основні властивості і відмінні характеристики

Продукція чорної металургії широко використовується в багатьох галузях народного господарства, а чорний метал завжди затребуваний в будівництві та машинобудуванні. Металургія вже давно успішно розвивається, завдяки своєму високому технічному потенціалу. Найбільш часто застосовуються у виробництві і в побуті чавунні і сталеві вироби.

Чавун і сталь обидва відносяться до групи чорних металів, ці матеріали являють собою унікальні за своїми властивостями сплави заліза з вуглецем. У чому відмінності стали і чавуну, їх основні характеристики і характеристики?

Сталь і її основні характеристики

Сталь є деформований сплав заліза з вуглецем, якого завжди максимум до 2%, а також інші елементи. Вуглець є важливим компонентом, оскільки надає міцності сплавів заліза, а також твердість, за рахунок цього знижується м’якість і пластичність. У сплав часто додаються легуючі елементи, що в підсумку дає легированную і високолеговану сталь, коли в складі не менше 45% заліза і не більше 2% вуглецю, інші 53% складають добавки.

Сталь є найважливішим матеріалом у багатьох галузях, її застосовують в будівництві і в міру зростання техніко-економічного рівня країни, ростуть і масштаби виробництва сталі. У давні часи майстри для отримання литої сталі застосовували тигельну плавку і такий процес був малопродуктивним і трудомістким, але сталь відрізнялася високими якостями.

Згодом процеси отримання стали змінювалися, на зміну тигельному прийшли бесемерівський і мартенівський метод отримання сталі, що дало можливість налагодити масове виробництво литої сталі. Потім стали виплавляти сталь в електричних печах, після чого був впроваджений киснево-конверторний процес, він дозволив отримувати особливо чистий метал. Від кількості і видів сполучних компонентів сталь може бути:

• низьколегованої
• середньолеговану
• високолегованої

Залежно від вмісту вуглецю вона буває:

• низьковуглецевої
• середньовуглецевої
• Високовуглецевого.

До складу металу часто входять неметалеві сполуки — оксиди, Фосфіди, сульфіди, їх зміст відрізняється на якість сталі, існує певна класифікація якості.

Щільність стали становить 7700-7900 кг / м3, а загальні характеристики стали складаються з таких показників, як — міцність, твердість, зносостійкість і придатність для обробки різного виду. У порівнянні з чавуном сталь має більшу пластичністю, міцністю і твердістю. Завдяки пластичності вона легко піддається обробці, сталь відрізняється більш високою теплопровідністю, а її якість підвищується за рахунок загартовування.

Такі елементи, як нікель, хром і молібден є легуючими компонентами, кожен з них додає сталі свої характеристики. Завдяки хрому сталь стає більш міцною і твердою, підвищується її зносостійкість. Нікель також надає міцності, а також в’язкості і твердості, підвищує її антикорозійні властивості і прокаліваемость. Кремній знижує в’язкість, а марганець покращує якості зварюваності і прожарювання.

Всі існуючі види стали мають температуру плавлення від 1450 до 1520оС і являють собою міцні зносостійкі і стійкі до деформації сплави металу.

Чавун і його основні характеристики

Основу виробництва чавуну також становить залізо та вуглець, але на відміну від стали вуглецю в ньому більше, а також інших домішок у вигляді легуючих металів. Він відрізняється крихкістю і руйнується без видимої деформації. Вуглець тут виступає графітом або цементитом і за рахунок вмісту інших елементів чавун ділиться на такі різновиди:

• Білий — де лідирує в більшості цементит, цей матеріал на зламі має білий колір. Даний компонент відрізняється крихкістю і одночасно твердістю. Він легкий в обробці, що надає гнучкість чавуну.
• Сірий — в цьому різновиді велику частку становить графіт, за рахунок чого чавун виходить пластичним. Готовий чавун має невелику температуру плавлення, відрізняється м’якістю, його легше різати.
• Ковкий — досягається методом випалювання білого чавуну, його млоять в спеціальних нагрівальних печах при температурі в 950-1000оС. Властива білому чавуну твердість і крихкість знижуються, він не кується, а тільки стає більш пластичним.
• Високоміцний сплав чавуну — в ньому міститься кулястий графіт, який утворюється в ході кристалізації.

Температура плавлення чавуну залежить від вмісту в ньому вуглецю, ніж його більше в складі сплаву, тим менше температура, а також підвищується його плинність при нагріванні. Це робить метал непластичними жидкотекучим, а також крихким і важко піддається обробці. Його температура плавлення становить від 1160 до 1250оС.

Антикорозійні властивості у чавуну вище, оскільки він піддається сухий іржі в процесі використання, це називається хімічна корозія. Волога корозія також впливає на чавун повільніше, ніж на сталь. Ці якості привели до того, що було скоєно відкриття в металургії — почали виплавляти сталь з високим вмістом хрому. Звідси і з’явилася нержавіюча сталь.

робимо висновок

Виходячи їх численних характеристик, можна сказати наступне про чавуні і сталі, в чому їхня відмінність:

• Сталь є більш міцною і твердою, ніж чавун.
• Сталь має більш високу температуру плавлення, вона важче.
• Більш низький відсоток вмісту вуглецю в стали робить її легкою в обробці, її простіше різати, кувати і варити.
• З цієї причини вироби з чавуну можна відлити, а сталеві зварити або зробити кованими.
• Сталеві вироби менш пористі, ніж чавунні, тому вони мають більшу теплопровідність.
• За кольором вони також відрізняються, сталь світла і блищить, а чавун темніший з матовою поверхнею.
• Вартість на сталь завжди вище чавунних матеріалів.

Можна зробити висновок, що сталь і чавун об’єднує зміст в них вуглецю і заліза, але їх характеристики відрізняються і кожен із сплавів має свої особливості.