Ботанічна характеристика картоплі

by admin in Українцям

Картопля: історія, харчова та лікувальна цінність, сорти. Реферат

До Європи картопля потрапила у другій половині 16 ст. Спочатку картопля не набула широкого поширення як харчовий продукт і, навіть, використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі.

Харчова і лікувальна цінність

В бульбах в залежності від місця вирощування і сорту міститься 11 -25% крохмалю, близько 2 – білка, 0,3% – жиру. Білок картоплі найбільш повноцінний із усіх рослинних. Він багатий на амінокислоти і відноситься до повноцінних. Із мінеральних речовин картопля найбільш багата на калій (568 мг на 100 г сирої маси) і фосфор (50 мг). У ній містяться солі кальцію, магнію, заліза, вітаміни С і групи В. У бульбах міститься до 3 мг% соланіну, тому їх не використовують у сирому вигляді – це може викликати отруєння. На світлі вміст соланіну збільшується до 20-40 мг, тому використовувати в їжу позеленілі бульби без чищення не можна.

Відомо, що із картоплі можна приготувати більше 500 смачних страв. Її використовують у вареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із організму людини води та хлористого натрію, тим самим покращує обмін речовин.

Свіжий картопляний сік використовують як лікувальний засіб при виразці шлунка, гастритах, запорах і гіпертонії. Кашкою із бульб картоплі лікують екзему, опіки та інші захворювання шкіри. Нарізані шматочки із свіжої картоплі, прикладені до скронь, знімають головний біль. Водяну баню з вареної картоплі часто використовують для інгаляції носоглотки та горла. Запечену, несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних захворюваннях.

Ботанічна характеристика

Картопля (Solanum tuberosum L) – багаторічна трав’яниста рослина з родини пасльонових (Solanасе L.), яка об’єднує до 150 диких і культурних бульбоплідних видів. У культурі її вирощують як однорічну рослину – щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Можна вирощувати картоплю також з насіння, що застосовується переважно у селекційній практиці. Види, що належать до роду Solatium tuberosum L., утворюють поліплоїдний ряд з основною кількістю хромосом – 2n-12, 2n-24, 3n-36, 4n-48, 5n-60, 6n-72.

Усі сорти картоплі тетраплоїдні (4n-48). Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову – у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система.

Близько 70% коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м. Стебла трав’янисті, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих – у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антодіанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними.

З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та найгіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.

У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони – столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби. Листки складні – переривчасто-непарнопірчасторозсічені. Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними.

У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю.

За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступені його розсіченості: незначну – листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середню – у листку є до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильну – листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками.

Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідко-частковими. У густо-часткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньо-часткових вони лише торкаються краями, у рідко-часткових між частками є проміжки (див. рис. 65). З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими.

Листки розміщені на стеблах спіральне. В своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки. Квітки п’ятичленні: чашечка складається з п’яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок – з п’яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п’ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав’яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.

Віночок білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки з стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.

Квітки на рослинах зібрані у суцвіття – завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4. Плід – багатонасінна двогнізда ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібно-сплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин – 0,5-0,6 г. Морфологія бульб. Бульба – вегетативний орган, який утворюється на кінці підземного стебла – столона.

Про вегетативне походження бульби свідчить наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їх відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібні рубці – брівки, у пазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки разом з бруньками називають вічками. Вони бувають глибокими – при заляганні бруньок у заглибленнях бульби, неглибокими – з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, коли бруньки виступають над поверхнею бульби, утворюючи горбик.

Вічка розміщуються на бульбах спіральне. Кількість їх на бульбах середнього розміру – 6-12, на великих – до 15-20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше – у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища – у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише їх третя-четверта частини, в основному ті, які містяться на верхівці бульби.

Паростки, які утворюються з бруньок бульб, бувають світловими, напіветіольованими та етіольованими. Світлові паростки з’являються на бульбах, які проростають на денному світлі. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими, синьо-фіолетовими або синіми. Етіольовані паростки утворюють бульби, які проростають у темряві. Забарвлення їх біле або жовто-біле. Напіветіольовані паростки бувають у бульб, які проростають при недостатньому денному освітленні. Вони бувають синьо-фіолетовими або червоно-фіолетовими.

На поверхні бульби є багато сочевичок – невеликих світлих отворів, через які здійснюються дихання і транспірація води.

Нижня частина бульби, яка ще називається пуповиною, основою, столонним заглибленням, або впадиною, та якою бульба з’єднується з столоном; протилежна від неї – верхня частина, або верхівка бульби з верхівковою брунькою. За формою бульби бувають округлими, овальними або видовженими. В округлих бульб в усіх напрямах розміри майже однакові, в овальних – один з напрямів перевищує інші в 1,5 рази, у видовжених – у 2 рази і більше. Є сорти з проміжною формою бульб – яйцеподібною, плоско-овальною, бочкоподібною та ін. Вкриті бульби гладенькою, лускуватою або сітчастою шкіркою. Забарвлення м’якуша бульб різне – біле, жовте, світло-рожеве, іноді червоне, синє. Поверхня бульб також має різне забарвлення – біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетове тощо.

Анатомічна будова бульби. На поздовжньому розрізі стиглої бульби під мікроскопом виразно видно такі елементи: шкірку (у молодої бульби епідерміс), кору, камбій, судинні пучки, серцевину.

Шкірка – зовнішній захисний шар бульби, складається з кількох рядів опробковілих клітин вторинної покривної тканини – перидерми. Під шкіркою розміщується кора, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, та провідних елементів лубу – ситоподібних трубок флоеми. За корою знаходиться шар клітин камбію, з якого до центру бульби утворюються елементи ксилеми. Центральна частина бульби заповнена паренхімними клітинами серцевини, яка радіальними променями розходиться до вічок у місцях їх розміщення.

У паренхімних клітинах бульб містяться крохмальні зерна. Найбільша кількість їх знаходиться у внутрішніх клітинах кори і зовнішніх – серцевини, найменша – у складі водянистих клітин центральної серцевини.

Біологічні особливості

Розмножується вегетативно – бульбами, а також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях). Має надземне трав’янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1 -2°С гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20°С, а бульби – при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30°С), то бульби не утворюються.

В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20°С, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння.

Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах.

Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300-600 г води на 1 г сухої речовини. За своїми біологічними особливостями вона потребує хорошої аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації – провести глибоке розпушування.

Картопля – культура “пухких” ґрунтів. Найбільш придатні для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин повинна бути в межах 1-1,2 г/см. куб. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабо-кислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі.

Найбільш значної шкоди картоплярству завдає колорадський жук.

Сорти картоплі

Залежно від використання розрізняють чотири основні групи сортів: столові, технічні, кормові та універсальні.

Найпоширеніші в культурі столові сорти, бульби яких відзначаються найвищими смаковими якостями – мають ніжну м’якоть, не темніють, містять 12-16% крохмалю, багаті вітаміном С. Їх бульби здебільшого округлі або овальні, з поверхневим розміщенням вічок. Бульби технічних сортів характеризуються високим вмістом крохмалю – понад 18%. Кормова картопля переважає інші підвищеним вмістом білків (до 2-3%) та сухих речовин. Універсальні сорти за вмістом крохмалю і білків, смаковими якостями бульб займають проміжне місце між столовими й технічними сортами.

В Україні вирощують такі сорти: столові – Астерікс, Берегиня, Бородянська рожева, Водограй, Гарт, Віра, Карлена, Коруна, Кобза, Либідь, Поран, Молодіжна, Посвіт, Пролісок та ін.; технічно-столові – Воловецька, Древлянка, Зарево, Ласунак, Ікар, Темп та ін.

Виродження картоплі

Головною причиною виродження картоплі є ураження рослин вірусами. Ураження здорових рослин від інфікованих відбувається при механічних пошкодженнях у процесі садіння, догляду за рослинами, збиранні врожаю та передається сисними комахами під час вегетації (попелицями, цикадками тощо). Уражується картопля понад 20 вірусами.

Нагромадження вірусів у бульбах викликає їхнє здрібнення, здерев’яніння, зниження продуктивності. Зовні на рослинах інфекція проявляється у вигляді крапчатості, міжжилкової мозаїки, кучерявості та скручування листків, букетоподібного куща, жовтої карликовості, бронзової плямистості тощо. Найбільшої шкоди явище виродженості завдає в південних районах України з високими літніми температурами. Так, у степових районах України від виродження насіннєвого матеріалу втрачається майже 50%, а в північних – 25-30% врожаю.

З метою оздоровлення насіннєвого матеріалу картоплі використовують метод меристеми, вирощують насіннєву картоплю в степових районах при літніх строках садіння свіжо-зібраними бульбами, використовуючи розчин стимуляторів (тіосечовину, гіберелін, роданистий калій, янтарну кислоту), пересовуючи процеси формування бульб на строки з помірними температурами.

Ефективним заходом є недопущення заселення насаджень шкідниками – переносниками інфекції, вирощування безвірусного насіннєвого матеріалу в теплицях, фітопатологічні прочистки, видалення бульб із ниткоподібними паростками після весняного передсадивного прогрівання тощо.

43 сорти озимих:

  • Адретта,
  • Беллароза,
  • Берегиня,
  • Бородянська рожева,
  • Велокс,
  • Витязь,
  • Вінета,
  • Вітара,
  • Водограй,
  • Воловецька,
  • Гатчинська,
  • Голдіка,
  • Древлянка,
  • Ертіштольц,
  • Житомирянка,
  • Зарево,
  • Зов,
  • Ікар,
  • Кобза,
  • Коле,
  • Ласунак,
  • Луговська,
  • Мавка,
  • Невська,
  • Незабудка,
  • Панда,
  • Петланд Дел,
  • Поліська рожева,
  • Посвіт,
  • Пост-86,
  • Пролісок,
  • Радомишльська,
  • Розалінд,
  • Розара,
  • Сантана,
  • Сатину,
  • Сатурна. Світанок київський,
  • Слава,
  • Солара,
  • Темп,
  • Українська рожева,
  • Фельсина.

Картопля сорту Мавка: ботанічний опис і характеристика, посадка, вирощування і догляд, фото

Середньостиглий картопля Барин — один з перспективних молодих сортів, зареєстрований в Держреєстрі РФ в 2014 році. Роботи з селекції проводилися під керівництвом ВНДІ картопляного господарства ім. Лорха за участю більш, ніж 10 інших компаній. Детальніше про сорт і особливості його вирощування — в даному огляді.

  1. Опис і характеристика
  2. Смакові якості
  3. Термін дозрівання
  4. Врожайність
  5. Стійкість до хвороб
  6. Переваги і недоліки сорту
  7. Посадка та вирощування сорту
  8. Терміни
  9. Правила сівозміни
  10. Вимоги до грунту
  11. Підготовка бульб до посадки
  12. Технологія посадки
  13. Особливості догляду
  14. Добриво
  15. Полив
  16. Прополка і підгортання
  17. Профілактика хвороб і шкідників сорти
  18. Збір і зберігання врожаю

Опис і характеристика

Сорт отриманий порівняно недавно, тому не встиг здобути широку популярність. Районований під 4 зону зимостійкості (USDA) з мінімальною зимовою температурою -35°С, але також добре може вирощуватися в особистому господарстві або в промислових масштабах і в середній смузі Росії.

Можна вважати, що Барин — це дещо модифікована версія сорти Барон, від якого він походить. Відмінність між двома сортами полягає в тому, що Пан дозріває трохи пізніше і не призначений для вирощування в північних регіонах. Серед його переваг: невибагливість і невимогливість до умов зростання.
Чи знаєте ви? Картоплю почали вирощувати корінні народи Америки ще в 8000 р. до н. е. А ось європейці познайомилися з ним лише в епоху Великих географічних відкриттів.

Кущам Пана властива середня сила росту. Висота стебел — близько 50 см. Листки середнього розміру, смарагдово-зелені з хвилястістю по краю листової пластини. Цвіте картопля великими фіолетово-рожевими квітками на верхівці куща.

Сорт відрізняється середніми за розміром бульбами. Їх вага — близько 80-120 р. Така вага бульб зручний для підприємств громадського харчування: він порційний і його легко очищати механізованим шляхом.

Характеристика бульб:

  • колір шкірки: бежевий;
  • текстура: гладка, тонка;
  • м’якоть: світло-жовта, щільна;
  • оченята: дрібні;
  • крахмалістость: 13-15%.

Смакові якості

Пан має відмінні смакові характеристики і товарний вигляд бульб. Ніжний та крахмалистый картопля відмінно поєднується з вершковим маслом, сиром, сметаною. Він — джерело надходження в організм вітамінів C і B6, клітковини, марганцю, фосфору та інших поживних речовин. Солодкуватий смак картофелинам забезпечує високий вміст каротиноїдів.

Термін дозрівання

Оригінатори Пана позиціонують його як середньостиглий столовий сорт. Викопувати молоду картоплю можна вже на 50-й день після появи сходів. А для повного дозрівання врожаю знадобиться 70-75 днів.

Врожайність

Один кущ Пана забезпечить вас 8-12 картоплинами овальної форми. Заявлена врожайність сорту — 280-300 кг/100 м2. На врожайність впливають родючість ґрунту та якість посадкового матеріалу.

Стійкість до хвороб

Оригінатором заявлена стійкість сорту до раку і наявність чутливості до золотистої нематоди. Вирощування картоплі будь-якого сорту на заболоченій вологому грунті, швидше за все, викличе зараження гниллю або бактеріальними захворюваннями, тому на здоров’я врожаю величезний вплив надають умови, в яких вирощується картопля.

Важливо! Сорти картоплі зі світлою шкіркою зберігаються менше, ніж з червоною, тому вживайте в їжу бульби Пана в першу чергу.

Переваги і недоліки сорту

  • Переваги сорту Мавка:
  • невибагливість;
  • стійкість до погодних умов;
  • хороша лежкість;
  • стабільна врожайність;
  • рівномірні, легко очищающиеся бульби;
  • відмінні смакові якості і рівень крохмалистістю;
  • стійкість до раку.
  • Недоліки картоплі:
  • районований тільки для центральних районів Росії, тому немає даних про врожайність в інших регіонах;
  • швидше за все, вірусні або бактеріальні інфекції впливають на нього так само, як і на будь-який інший картопля, оскільки оригінатором не вказана його стійкість до цих хвороб.

Посадка та вирощування сорту

Агротехніка вирощування сорту вважається стандартною. Він не вимагає спеціального догляду або унікальних систем внесення добрив для отримання високого врожаю. Як і інші рослини, які формують бульби, картопля потребує родючому грунті з пухкою структурою, хоча може рости на більшості видів грунтів.

Щоб отримати більш високий урожай, картоплі необхідні:

  • регулярні підгодівлі;
  • щотижневий полив;
  • розпушування;
  • підгортання;
  • видалення бур’янів;
  • заходи по боротьбі з шкідниками та захворюваннями.

Для посадки вибирайте сонячний ділянку, на якій сонце буває мінімум 6 годин в день. Він повинен бути дренованим. Якщо грунт бідна живильними речовинами, то обов’язково вносять добрива.

Терміни

Сорт Мавка добре переносить прохолодну погоду. Він легко перенесе і нетривалі заморозки, тому його посадку можна починати рано навесні при температурі повітря в межах +7…+13°C. Температура грунту повинна бути не нижче 0°С.

Важливо! Вважається, що оптимальний термін посадки, який дає найкращий результат, — за 2–3 тижні до останнього ґрунтового заморожування.

При мінусових температурах картопля не буде розвиватися. Крім того, бульби можуть вражатися грунтовими мікроорганізмами за час перебування у сирому та холодному ґрунті. Продовжувати садіння бульб можна до середини квітня.

Правила сівозміни

Сівозміна обов’язковий із-за того, що одна і та ж культура або схожа з нею по раціону харчування виснажує запаси поживних речовин та сприяє розмноженню шкідників. Для зручності рослини ділять на 4 групи за схожим типом споживання поживних речовин і однаковим шкідників.

  • бобові;
  • коренеплоди, бульбоплоди і цибулинні;
  • листова зелень (шпинат, салат, капуста);
  • плодоносні (помідори, огірки, перці, баклажани, гарбуз, баштанні, солодка кукурудза).

Ось чому більшість схем припускають, що ділянка обов’язково ділять на 4 сектори, в кожному з яких висаджують культури однієї групи. На наступний рік їх міняють, переміщаючись по колу. У цьому випадку попередниками картоплі можуть бути листові культури або бобові.

Заборонено висаджувати картоплю після картоплі або коренеплодів. Небажано проводити посадку та після томатів, баклажанів або перців, але прийнятно після огірків. Власникам присадибних ділянок може не підходити така система поділу на сектори. Тоді картопля рекомендують чергувати з рослинами-сидератами: бобовими, люцерною, зерновими.

Вони висаджуються влітку після того, як з ділянки зібраний урожай основної культури. Їх коріння разрыхлят грунт і накопичують поживні речовини. При осінній перекопуванні ділянки вони будуть занурені в землю і стануть добривами для весняних посівів.

Вимоги до грунту

Глинисті грунти обов’язково переорюють перед посадкою картоплі, щоб забезпечити йому пухкий грунт. При перекопуванні також видаляють камені, гілки та інші тверді предмети, які можуть деформувати зростаючі картоплини.

Основні вимоги до грунту:

  • хороший дренаж;
  • середня щільність (глинистий грунт розбавляють піском, а піщаний, навпаки, збільшують глиною);
  • хороша повітропроникність;
  • рівень кислотності — 5,5–7 pH.

Картопля досить лояльний до типах ґрунтів, але кращими для нього є добре дренування ї суглинок. У щільних грунтах картопля виходить сплющеним і частіше піддається хворобам з-за більш тривалого контакту бульб з вологою.

Чи знаєте ви? Найбільший урожай з одного куща картоплі отримано англійською фермером Еріком Дженкинсоном в 1974 році. Він склав 167 кг.

Підготовка бульб до посадки

Посадка картоплі зазвичай починається з підготовки насіннєвого матеріалу. Для цього відбирають невеликі бульби. На кожному з них повинно бути мінімум 4 очка. Кожен вічко дасть 1 стебло. Чим їх більше, тим потужніше кущ і кращий урожай.

Великі картоплини можна розрізати, підсушити на підвіконні протягом 2-3 днів і обробити місця зрізів чистої золою для запобігання зараження спорами грибків або бактеріями. Готують посадковий матеріал в лютому.

Взимку картоплини знаходяться в стані спокою. Перед посадкою їх обов’язково пророщують. Це дозволяє прискорити вегетацію і скоротити час дозрівання врожаю. Термін пророщування — 2-3 тижні.

Температура повітря в приміщенні для пророщування повинна бути близько +14°с. Якщо вона нижче, просто покладіть картоплю в поліетиленовий пакет. Якщо вище — знайдіть інше приміщення, інакше паростки витягнуться і вийдуть ослаблені стебла.

Технологія посадки

Існує багато методів посадки картоплі.

Розглянемо найбільш популярні з них:

Особливості догляду

Як тільки з’явилися паростки, необхідно підтримувати постійну вологість грунту. Щоб волога не йшла дуже швидко, поверхня посівів покривають мульчирующим матеріалом. Це можуть бути тирса, солома, ялинові гілки, інші матеріали. Товщина шару — не менше 5 див. Проводять також регулярний полив, періодично вносять добрива і проводять інші заходи.

Добриво

В ідеалі, перш ніж вносити добрива, потрібно перевіряти грунт, щоб точно знати, скільки і яких елементів в ній міститься. Хороший тестовий набір дозволить виміряти рівень кислотності, а також основних поживних елементів: азоту, фосфору і калію.

Без аналізу вам варто подивитися на рослини навколо. Велика кількість бур’янів говорить про закисленности грунту. Кволі рослини — свідоцтво нестачі поживних речовин.

Багато фермери застосовують гній восени перед весняним садінням бульб. Це добре, але танучий сніг змиє азот з внесеного таким чином гною, тому буде краще, якщо восени ви внесете вапно для розкислення грунту, а добрива — при посадці картоплі. Вам знадобиться 20 кг перепрілого гною і 250 г деревної золи на 1 м2 грунту.

Деревна зола також здатна раскислять грунт, тому якщо ви не внесли вапно восени, то частково рівень кислотності може змінити зола. При використанні неорганічних добрив застосовуйте склади, збалансовані як 2:2:3 (азот, фосфор і калій). Норму внесення читайте на упаковці. Приблизно вона буде дорівнює 200 г/1 м2. Протягом вегетаційного періоду внесення добрив повторюють кожні 3 тижні.

Чи знаєте ви? В листках картоплі міститься багато каротиноїдів. Саме завдяки їм колорадський жук набуває свою яскраво-оранжеве забарвлення.

Полив

Картоплю поливають 2-3 рази в тиждень. Прив’язуйте полив не до кількості раз, а до того, наскільки просохла грунт: якщо на 5-7 см — то пора поливати. Якщо ви зустрічали нерівномірно розвинені бульби — це результат нерегулярного поливу. Якщо картоплини переживають періоди посухи і рясного поливу, то вони будуть розвиватися нерівномірно.

Правила поливу:

  • не лийте воду на кущ, намагайтеся зрошувати кореневу зону;
  • поливайте вранці, щоб обмежити контакт картоплин з рясною вологою.

Прополка і підгортання

Підгортання — це збільшення кількості ґрунту навколо стебел у формі пагорба. Бульби являють собою потовщення на коренях. Щоб їх було більше, потрібно збільшити площу, на якій вони утворюються, тобто кореневу систему. Для цього і проводять підгортання.

Коли паростки досягнуть висоти 10-15 см, проводять перше підгортання. Друге виконують під час цвітіння. У цей момент бульби інтенсивно розвиваються, і це обов’язково потрібно зробити. Для сорту Мавка достатньо 2 підгортання, а для більш пізніх сортів виконують 2-3 підгортання.

Процес обов’язково поєднують з розпушуванням і видаленням бур’янів. Глибина обробки грунту — 4-5 див. Рихлити грунт зручно після зволоження: поливу або дощу.

Завдання розпушування:

  • аерація кореневої системи;
  • ослаблення ґрунту для того, щоб забезпечити бульби кращими умовами для зростання;
  • боротьба з бур’янами.

Важливо! Вечірній підгортання картоплі зручно тим, що листя на стеблах будуть спрямовані вгору і не випадково засипані землею.

Профілактика хвороб і шкідників сорти

Захворювання картоплі можуть мати грибкову, бактеріальну чи вірусну природу. Проявляються вони плямами, гниллю та новоутвореннями на рослинних тканинах. А заражаються кущі через ушкодження листя або коріння шкідниками.

Серед основних грибкових захворювань — фітофтороз, чорна парша, альтернаріоз, борошниста роса, фузаріозне в’янення. Бактеріальна природа — біля кільцевої гнилі, чорної ніжки, бактеріального в’янення. Вірусні — мозаїка, некроз бульб та ін.

Основні грибкові хвороби та їх лікування:

Хвороби бактеріальної природи не піддаються лікуванню. Хворі рослини викопують і спалюють подалі від ділянки. З бактеріальних хвороб сорт Мавка стійкий тільки до бактеріального раку.

Бактеріальні хвороби картоплі:

Вірусні захворювання розвиваються при контакті хворих та здорових рослин. Переносяться віруси попелиць та іншими шкідниками, тому первинна профілактика вірусів — це боротьба з комахами-шкідниками. А заражені рослини необхідно знищити.

Основні шкідники картоплі:

Для боротьби з комахами застосовують як хімічні способи боротьби, так і екологічно безпечні. Серед них — залучення на ділянку хижих комах і птахів. Так, 1 божа корівка за своє життя може знищити до 5000 попелиць. А залучити її можна пахучими рослинами, посадженими поряд з картоплею, наприклад, гірчицею. Вибір способів боротьби часто залежить від уподобань фермера.

Збір і зберігання врожаю

Молода картопля сорту Мавка збирають на 50-й день після посадки — до цього часу він цілком готовий для вживання. Але для того щоб він повністю дозрів, потрібно почекати ще 20 днів. Основний ознака готовності картоплі — в’янення бадилля. З цього моменту відрахуйте 2 тижні. За цей час шкірка бульб зміцніє, що збільшує лежкість.

Чи знаєте ви? Картоплю і томат — представники одного і того ж сімейства. І це дає можливість створювати їх гібриди. Так, американський селекціонер Л. Бербанк створив гібрид з картоплинами внизу і томатами у верхній частині рослини. Правда, розмножити така рослина не вдалося.

Якщо йдуть дощі і бадилля не засихає, припустимо підняти кущі лопатою, щоб розірвати контакт коренів з грунтом. Бадилля почне в’янути через пару днів. Погода в день викопування повинна бути сухою і сонячною. Копають від краю куща до центру, щоб не пошкодити бульби.

Після того як картопля викопана, його залишають на просушку в приміщенні з температурою +7…+16°С протягом 2 тижнів, а потім укладають в ящики. Зберігати бульби потрібно в сухому приміщенні при температурі не вище +10°С.

Сорт картоплі Пан володіє непоганими характеристиками і чудово підходить для вирощування на присадибних ділянках. До того ж він невибагливий, і якщо застосовувати нескладні правила догляду за ним, то може показати високу врожайність.