На якому півострові виникла релігія іслам

§ 6. Виникнення ісламу та арабський халіфат

Араби — семітський народ, який тисячі років тому оселився на Аравійському півострові. За легендами, біблійний Авраам мав сина Іцхака, від якого походять євреї, та Ісмаїла й Кахтана, від яких свій рід ведуть араби (слово «араби» означає сухий, посушливий, пустельний). У наш час чисельність арабів становить понад 430 млн осіб. З них 90 % сповідують релігію іслам.

Аравійський півострів — давній регіон міжнародної торгівлі. Його в усі часи перетинали важливі торговельні шляхи. Каравани перевозили пахощі та тканини з Південної Аравії; рабів, золотий пісок і слонову кістку — з Африки; зброю, зерно і рослинні олії — із Сирії; шовк — із Китаю; перли — з узбережжя Перської затоки.

Кожне плем’я арабів поклонялося своїм божествам. Існувало уявлення і про верховного бога, якого називали Аллахом.

Торгівля арабів із сусідніми країнами сприяла проникненню в Аравію юдаїзму та християнства. Під впливом цих релігій серед арабів зародилися вчення, які визнавали єдиного Бога.

Прибуття каравану для торгівлі (картина художника Едвіна Лорд Вікса, 1882 р.)

Нова монотеїстична релігія — іслам — сприяла об’єднанню арабських племен.

Варто запам’ятати!

Іслам (з араб. — покірність Богу) — назва монотеїстичної релігії, заснованої Мухаммадом. Послідовники ісламу — мусульмани. Нині загальна кількість послідовників цієї релігії у світі коливається в межах від 1,1-1,8 млрд, що робить іслам другою за чисельністю релігією після християнства.

Коран (від араб. — те, що читають, вимовляють) — священна книга мусульман. Зміст Корану становлять пророцтва Мухаммада.

Засновник ісламської релігії Мухаммад почав проповідувати її у 610 р. Мухаммад стверджував, що немає інших богів, крім всемогутнього єдиного Бога — Аллаха, а себе називав посланцем Бога — його Пророком. У ранніх проповідях Мухаммад засуджував тих, хто неправедно наживав багатство. Він закликав допомагати бідним, сиротам і вдовам, а також викуповувати і звільняти рабів.

Араби не нав’язували іншим своєї віри, терпимо ставилися до іновірців, особливо до юдеїв і християн, яких називали «народами Писання».

Довідка «Провідні ідеї ісламу»

https://cutt.ly/FoI4Ksf

2. ОБ’ЄДНАННЯ АРАБІВ

У місті Мекка спочатку було небагато прихильників ісламу — місцева знать не хотіла втрачати свою релігію (язичництво), що зміцнювала торговельні зв’язки Мекки з арабськими племенами. Тому послідовників ісламу переслідували. У 622 р. Мухаммад зі своїми прихильниками переселився в сусідню оазу, що пізніше була названа на його честь Мединою — містом Пророка. Тут було зведено першу мечеть (мусульманський храм), розроблено основи віровчення. Цю подію араби назвали Гіджрою (від араб. — міграція). Від року Гіджри ведеться мусульманське літочислення.

У 630 р. мекканська знать визнала Мухаммада. Більшість арабських племен прийняла іслам. Опір непокірних придушили військові загони. Мекка, як і Медина, стала «священним містом усіх мусульман». У Мецці розташовується головне святилище мусульман — храм Кааба (у перекладі з арабської означає «куб»).

Храм Кааба — головна святиня ісламу (зовнішній вигляд, сучасне фото)

Так відбулося об’єднання арабів. Мухаммад став главою Арабської держави і лідером всіх мусульман. На час смерті Мухаммада під владою мусульман перебувала вже велика частина території Аравії.

Відео «Що є всередині Кааби» (тривалість 01 хв 05 с)

https://cutt.ly/stmTcQF

3. АРАБСЬКІ ЗАВОЮВАННЯ І ХАЛІФАТИ

Діємо: практичні завдання

Опрацюйте текст підручника та визначте основні етапи історії Арабського халіфату. У ході роботи укладіть у зошиті хронологічно-змістову таблицю.

Назва періоду/Подія

Характерні риси періоду

Метою Мухаммада і його послідовників було поширення ісламу та влади арабів у світі. Тому невдовзі розпочалася епоха арабських завоювань. Після смерті пророка в 632 р. перші тридцять років арабською державою послідовно правили чотири найближчі соратники Мухаммада — праведні халіфи (намісники пророка) Абу Бакр, Омар, Осман і Алі.

Варто запам’ятати!

Халіфат — теократична (у якій світська влада належить духовенству) арабо-мусульманська держава, що виникла внаслідок арабських завоювань VII—IX ст. й очолювалася халіфами (намісниками пророка Мухаммада).

Воєнним успіхам першої правлячої династії халіфату — Омейядів (правила 661-750 рр.) — сприяла, зокрема, пасивна позиція підкорених країн щодо завойовників. У Візантії місцеві жителі казали: «Бог помсти послав арабів, щоб звільнити нас від жорстокості ромеїв». Поширенню ісламу серед підкорених народів сприяла і податкова політика халіфату: усі неараби повинні були сплачувати податок за землю від 1/3 до 2/3 врожаю — продуктами і грошима. Мусульмани ж платили менші податки, ніж немусульмани. Це змушувало багатьох жителів завойованих країн приймати іслам.

Наступна правляча династія, яка вела свій початок від дядька Аббаса (дядько пророка), — Аббасиди (правили 750-945, 1124-1258 рр.) — опиралася на знать підкорених країн. Правління Аббасидів було часом могутності держави та «золотої доби» арабської культури. З кінця IX ст. вони поступово втрачають території. На початку XIII ст. Аббасиди контролювали лише невеликий регіон довкола Багдада, та й ця держава була знищена внаслідок монгольської навали в 1258 р.

Арабські завоювання. Халіфат Омейядів

  • 1. Визначте хронологічні межі арабських завоювань.
  • 2. Назвіть країни, які арабам вдалося завоювати.
  • 3. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, від кого араби зазнали поразок, позначених на карті.

4. ЗНАННЯ І КУЛЬТУРА АРАБСЬКОГО СВІТУ

На основі поєднання впливу настанов ісламу на життя суспільства й арабської мови сформувалася унікальна арабська культура.

Фотозагадка

Історія арабської культури пов’язана з розвитком української культури. Дізнайтеся, яка пам’ятка арабської культури, що корінням сягає доби Аббасидів, поєднує героїню картини та видатного українського вченого.

Агатангел Кримський (1871-1942 рр.)

Султан вибачає Шахерезаду (картина художника Артура Гоутона, ХІХ ст.)

Араби відіграли значну роль у поєднанні досягнень давньоримської культури, здобутків греків та інших народів. Десяткову систему числення араби перейняли в Індії (тому індійські цифри ми називаємо «арабськими»).

Саме вони ввели поняття «алгебра», вжите вперше середньоазійським математиком аль-Хорезмі (780-847 рр.).

Одним із найвидатніших медиків світу був Ібн Сіна Абу Алі (980-1037 рр.), твір якого «Канон лікарської науки» був настільною книгою лікарів Європи та Сходу доби Середньовіччя.

Араби досягли великої майстерності в мистецтві орнаменту.

ЗНАЮ МИНУЛЕОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. За матеріалом параграфа створіть хронологічну шкалу історії арабів.

2. Якими були передумови виникнення ісламу?

3. Назвіть обов’язки мусульманина за вченням Мухаммада.

4. Які країни були завойовані арабами?

5. Перевірте, як ви засвоїли матеріал, розгадавши онлайн-кросворд:

https://cutt.ly/ItmPFx3

Обговорюємо в групі

  • 1. Поясніть причини воєнних успіхів арабів.
  • 2. Визначте, чим відрізнялася влада халіфа від влади варварських королів і візантійських імператорів. Назвіть спільні риси.

Мислю творчо

  • 1. Зіставте християнське та мусульманське віровчення: визначте спільні й відмінні риси. За потреби скористайтеся запропонованим у тексті QR-кодом.
  • 2. Підготуйте презентацію «Араби — основоположники картографії в середні віки».
  • 3. Виконайте творчий проєкт (презентація, фотовиставка тощо) «Культурні надбання арабської цивілізації доби Середньовіччя».

Ці дати допоможуть вам орієнтуватися в подіях. Запам’ятайте їх:

610 р. початок проповіді ісламу

622 р. Гіджра — переселення Мухаммада з послідовниками до Медини

661-750 рр. халіфат Омейядів

750-945, 1124-1258 рр. халіфат Аббасидів

Іслам

“Кожен пророк міг передавати знамення не інакше, як із дозволу Бога. На кожен період часу було своє писання”.

Загальна характеристика ісламу

Іслам (араб. – покірність) є однією з найпоширеніших релігій світу. Прибічники ісламу – мусульмани (покірні Богу). Цю релігію сповідують переважно у країнах Близького та Середнього Сходу, Азії, Африки. За даними Всесвітньої ісламської Ліги іслам присутній більш, ніж у 120 країнах світу, де нараховується близько 1 млрд. 200 млн. послідовників ісламу. У 35 країнах світу мусульмани становлять більшість населення, у 28 країнах іслам визнано державною або офіційною релігією. Можна виокремити наступні регіони поширення ісламу.

Перший регіон – Близький та Середній Схід; він включає всі країни – від Марокко та Мавританії вздовж берега Атлантичного океану до Арабських Еміратів у зоні Персидської затоки, а також Туреччину, Іран, Афганістан, Пакистан та інші країни. Тут зосереджено майже 60 відсотків мусульманського населення планети.

Другий регіон охоплює частину Південно-Східної Азії – Бангладеш, Малайзію, Індонезію, південну частину Філіппінського архіпелагу. Тут мешкає приблизно третина мусульман. За межами цих регіонів досить значні групи мусульман зустрічаються в країнах Африки (Сенегал, Малі, Нігерія та ін.), на Балканах (Албанія, Боснія, Герцеговина, Болгарія), у Китаї – серед національних меншин.

На території СНД іслам поширений в Азербайджані, автономних республіках гірського Кавказу, Башкортостані, Татарстані, республіках Середньої Азії та Казахстані, а останнім часом – в Автономній Республіці Крим.

Іслам – поєднання основних елементів учення іудаїзму та християнства, в якому відображено релігійні почуття представників світу, де воно виникло. Ісламська теологія стверджує, що і Мойсей, і Ісус отримали від Бога Заповіт кожен в свій час. Людство не прислухалось до пророків і Мухаммаду призначалось стати останнім із них – печаткою пророків, та розповсюдити остаточно Слово Боже, переконати народ в невідворотності Божого Суду. Це була остання спроба настановити людей на істинний шлях, останнє попередження, після якого настане кінець світу та суд, коли всі отримають відплату за свої вчинки, а відтак потраплять до раю чи до пекла.

Коран проголошує, що мусульманство повертається до чистоти релігії патріарха Авраама. Мухаммад передає волю Аллаха: “Сьогодні Я заради вас удосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас та схвалив для вас як релігію іслам” (5: 4). Ісламське віровчення завершує монотеїстичну місію аврамічного циклу – розпочату першим халіфом (той, хто сповідує єдинобожжя) Ібрахімом (Авраамом), продовжену посланцями та пророками Мусою (Мойсеєм), Ісою (Ісусом) та завершену Мухаммадом.

Іслам виник у Аравії у VII ст. Це був період переходу арабів від патріархально-родового ладу до класового суспільства. В IV ст. основна частина Аравійського півострова складалась з чисельних племен бедуїнів-кочівників. В пошуках води та їжі вони переходили з місця на місце з отарами верблюдів та овець. Основне ядро племені становила сім’я з великою кількістю синів; вони примушували інші сім’ї визнавати авторитет її голови (шейха). Часто здійснювались набіги на сусідні племена: при цьому забирали худобу, а іноді – жінок та дітей, за яких вимагали викупи.

Найзначнішим містом Аравійського півострова було місто Мекка, територія навколо якого вважалась священною та недоторканною для набігів. Це пояснюється давніми віруваннями арабів. Арабські племена були язичниками. Вони поклонялись місяцю, сонцю, явищам природи, покровителями яких були різні боги, а також духам пращурів. Богам відводилась священна територія, де знаходились скеля, дерево чи просто камінь, навколо яких іноді зводилась будівля кубічної форми – кааба (куб). Так, в місті Мекка знаходився чорний камінь Кааби, оточений багатьма камінцями, що символізували інших племінних божеств та духів – їх налічувалось до 360. Чорний камінь сприймався всіма арабами як вищий божественний символ.

Поява Мекки пов’язана з прадавнім джерелом Земзем, яке чудом виникло в спекотній долині в оточенні гір. За арабськими переказами в ній жили пророки Адам, Авраам, Ізмаїл. Тож саме до Мекки на велике річне свято – хадж приходили прочани, бедуїни; в цей час відбувалось примирення арабських племен.

Родова знать наймогутнішого племені курейшитів під керівництвом шейха Кусая (потомка Ізмаїла) до середини V ст. повністю заволоділа містом-святилищем; посівши провідні позиції, вона, зокрема, здійснювала організацію паломництва до Кааби. Зміцнюючи свій вплив та посилюючи роль святилища як релігійного центру Аравії, курейшити заохочували сповідання і інших культів у Мецці. Варто зазначити, що в VII ст. деякі арабські племена прийняли християнство, яке сюди принесли завойовники із Абіссінії. З іншого боку – внаслідок переселення на Аравійський півострів євреїв після зруйнування Першого та Другого Єрусалимського храму, поширився іудаїзм. Багато арабів, особливо в північній частині півострова, почули біблійні історії про Авраама, Агарі та Ізмаїла, як про своїх історичних попередників. Ще до VI ст. іудаїзм проник в Південну Аравію, де якийсь час був державною релігією в Йєменському царстві. З VI ст., внаслідок завоювання Іраном Йемену, тут з’являється зороастризм. Але все ж міцні позиції посідало язичництво, що було пов’язано з кочовим способом життя арабів та віддаленістю від міст.

З часом Мекка, яка знаходилась на перетині караванних шляхів, що пролягали з півночі на південь та з Ірану до Червоного моря, стала центром торговельно-економічного життя півострова. У другій половині VI ст. навколо цього міста йшла жорстока боротьба між різними племенами за володіння вигідними торговельно-економічними позиціями. Саме за таких складних соціально-політичних обставин на Аравійському півострові – загострення внутрішніх міжусобиць, зростання загрози завоювання півострова сусідніми країнами – Візантією чи Іраном, а також наявності кількох віросповідань з домінуванням язичництва, з’являється людина, яка, утвердивши нову релігію, зуміла за її допомогою об’єднати не лише арабів, але й інші (афро-азійські) народи. Це була релігія іслам, засновником якої був Мухаммад.