§ 7. Масонство і декабристи в Україні. Польський визвольний рух. Соціальні протести

ЗГАДАЙТЕ 1. Коли в Україні почали селитися росіяни й поляки? У яких районах їх було найбільше? 2. Яких рис набуло соціально-економічне становище українців у Російській імперії на початок XIX ст.?

Суспільно-політичний рух в Україні не обмежувався виявами національного пробудження. Певного поширення набуло масонство, що прийшло з Європи. Але особливо помітними були російська й польська течії суспільного руху, які виражали інтереси російського та польського населення Російської імперії. Соціально-економічне становище в Україні породжувало й соціальні рухи різної інтенсивності.

1. Масонство. В Україну через Росію і Польщу в кінці XVIII ст. прийшов ще один різновид суспільного руху — масонство. Воно мало багатовікову історію. Члени Ордену масонів, чи «вільних каменярів» (від англ. Mason – каменяр, муляр; франц. francmasonerie – вільномулярство), сповідували ідею Бога – Великого Майстра Всесвіту, про єдину людську спільноту: «Весь світ – це одна велика республіка, де всі народи – одна сім’я». Основне масонське гасло – «Свобода, Рівність, Братерство». Наприкінці XVIII ст. ложі (гуртки) масонів діяли в Житомирі, Одесі, Харкові, Полтаві, Львові, Самборі та інших містах. Центром масонського руху в Україні останньої чверті XVIII ст. став Київ. Після наполеонівських воєн рух значно активізувався.

Членами лож стали лікарі, архітектори, літератори, купці тощо. Серед масонів України було багато представників старшинсько-шляхетських родин. Зрозуміло, що гасла масонства приваблювали в його ряди незадоволених кріпацтвом. Хоча масонство заперечувало національні кордони, але дух вільнодумства в умовах України не міг не формувати протесту проти національного гніту. Тому серед українських масонів поширювались й ідеї слов’янської федерації, у якій українці були б рівними серед рівних, і навіть державності України.

Знак полтавської масонської ложі «Любов до істини». Місяць у верхньому куті знака – символ Христа та істини; всевидяче око символізує розумовий і духовний розвиток. Циркуль біля основи знака – символ вищого розуму і нагадування про зобов’язання перед ложею вести обдумане життя відповідно до принципу істинної любові (сердечко)

Основний наголос на національні проблеми України робила полтавська ложа «Любов до істини» (1818-1819). До цієї ложі належало 20 осіб, у тому числі І. Котляревський. Чутки про цю організацію дійшли до Петербурга, і цар закрив її особистим указом. Поступово деякі масони переходили від пасивної до дієвої опозиції царизму. Так, зокрема, зробила частина членів Полтавської ложі. На її базі в 1821 р. утворилося таємне «Малоросійське товариство», душею якого був предводитель дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василь Лукашевич (бл. 1783-1866). Товариство діяло в умовах посиленої активності поліцейських властей після виходу царського указу 1822 р. про закриття всіх масонських організацій на території Російської імперії. В. Лукашевич і його однодумці відстоювали ідеї державної незалежності України як головної передумови вільного розвитку національної культури, скасування кріпацтва й запровадження європейської форми державного устрою. Малоросійське товариство справило помітний вплив на пробудження національної свідомості української інтелігенції.

2. Діяльність декабристів. Важлива сторінка суспільно-політичного руху в Наддніпрянській Україні пов’язана зі спробою офіцерів російської армії збройною силою встановити в Росії конституційний лад.

У 1816 р. в Петербурзі виникла офіцерська таємна організація «Союз порятунку» (з 1818 р. «Союз благоденства»). Її очолювала Корінна управа, якій підпорядковувалися місцеві управи в гарнізонних містах. В Україні вони були в Тульчині і Полтаві. Особливо активно діяла Тульчинська управа, яку очолював полковник Павло Пестель.

У 1821 р. «Союз благоденства» розпався. Члени Тульчинської управи проголосили створення Південного товариства. Провідна роль у товаристві належала П. Пестелю. Утворилося й Північне товариство із центром у Петербурзі. Обидва товариства мали спільну мету — шляхом військового перевороту повалити самодержавний лад і ліквідувати кріпосне право. Але щодо майбутнього устрою держави погляди революціонерів розділилися. Це чітко виявилося в їх програмних документах.

Учасники Київського з’їзду Південного товариства схвалили написану П. Пестелем програму – «Руську правду», яка передбачала скасування кріпацтва, перетворення всіх селян на рівноправних громадян, недоторканність приватної власності.

Росія мала стати республікою. Однак програма містила дискримінаційні щодо українців положення. Вона визнавала право на самовизначення лише для поляків і відмовляла в ньому українському та іншим народам Російської імперії. Проголошувалася провідна роль росіян у співжитті з іншими народами в межах однієї держави.

Дещо інший підхід до розв’язання національних проблем мала таємна організація Товариство об’єднаних слов’ян, утворена в 1823 р. у Новограді-Волинському братами-офіцерами Андрієм і Петром Борисовими (1798-1854; 1800-1854). У документах Товариства ставилася мета боротися проти самодержавства і кріпацтва. Передбачалося визволення слов’янських народів і створення їх федеративного союзу. Проте Україна в планах товариства не фігурувала як член федерації народів. Із часом Товариство об’єднаних слов’ян злилося з Південним.

1. Павло Пестель – керівник Південного товариства. 2. Кіндрат Рилєєв – співкерівник Північного товариства, поет, який оспівував Гетьманщину й був одним з небагатьох російських прихильників ідеї національного самовизначення України.

Микита Муравйов-Апостол – командир Чернігівського полку. Важко пораненого в бою його ув’язнили в Петропавловській фортеці, а згодом стратили.

За програмними документами Південного товариства щодо майбутнього Російської імперії передбачалось встановлення конституційної монархії і федеративного устрою майбутньої держави.

У проект Конституції Північного товариства (автор Микита Муравйов) було включено положення, які передбачали часткове відновлення прав українського народу на власну державу. Планувалося утворити Українську, Чорноморську й Бузьку держави із центрами у Харкові, Одесі й Києві. Однак ці положення не задовольняли членів товариства, і проект Конституції не затвердили.

Місцем державного перевороту обрали Україну. Члени Південного товариства планували заарештувати Олександра І влітку 1826 р. під час військових маневрів в Україні. Але царю не судилося дожити до того часу. У листопаді 1825 р. він несподівано помер у Таганрозі. Довелося спішно міняти плани й виступати негайно. Повстання відбулося 14 грудня 1825 р. у Петербурзі й закінчилося поразкою. Незважаючи на це, 29 грудня все ж піднявся Чернігівський полк, що розташовувався на Київщині, але і його виступ 3 січня 1826 р. придушили.

Рух за переворот отримав назву «декабристський», від російської назви місяця — «декабрь».

3. Пропаганда волелюбних ідей у навчальних закладах. Хоча декабристів і розгромили, опозиційний самодержавству рух не зник. Серед освічених верств населення продовжувалося поширення антикріпосницьких ідей, не припинялися спроби організуватися для протистояння політиці царизму. Не маючи конкретної програми дій і чіткої політичної мети, члени таємних гуртків і груп уважали себе продовжувачами справи декабристів, обговорювали уроки грудневого повстання й намагалися намітити шляхи оновлення Росії.

Такий характер мав гурток у Харківському університеті, що виник на початку 1826 р. На таємних зібраннях обговорювали політичну обстановку в імперії, сперечалися з приводу шляхів можливої зміни суспільно-політичного ладу Російської держави. Члени гуртка переписували твори антицарського спрямування й поширювали їх серед знайомих. Діяльність гуртка тривала до початку 1827 р., поки поліція не розгромила його.

1. Іван Орлай – директор Ніжинської гімназії вищих наук. Під його керівництвом гімназія стала одним із центрів суспільного руху проти деспотизму в Україні. 2. Ніжинська гімназія вищих наук. Вільнодумство серед професорів і студентів цього навчального закладу продовжило визвольні традиції декабристів.

Волелюбні настрої охопили й Гімназію вищих наук у Ніжині. Важливу роль у цьому зіграв її директор Іван Орлай (1770-1829), людина демократична й високоосвічена. Перебуваючи в масонських ложах Києва, він познайомився з прогресивними викладачами й після переїзду до Ніжина запросив їх до себе. Чимало гімназистів сприйняло світогляд своїх наставників. Серед них був і майбутній геніальний письменник Микола Гоголь (1809-1852).

Вільнодумство Гімназії виходило далеко за межі Ніжина. Влада, отримавши доноси, провела слідство і в 1830 р. звільнила з посад вільнодумних професорів. П’ятьох з них було заслано.

Однак спинити поширення волелюбних ідей не вдавалося. Надто сильно укорінилися вони у свідомості інтелігенції, живлячись як західноєвропейською, так і українською дійсністю.

4. Польське повстання 1830-1831 рр. та Україна. У листопаді 1830 р. у Варшаві почалося повстання, яке очолювали польські офіцери, що ставили за мету відродити державність Польщі. Росіяни змушені були залишити Польщу. Щоб залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло: «За нашу і вашу свободу». Створений повстанцями національний уряд виробив програму відновлення Польщі в кордонах 1772 р. і звернувся по допомогу до населення Литви, Білорусії та України. У лютому 1831 р. польські повстанці спрямували на Правобережну Україну кавалерійський корпус, який повинен був підняти антиросійський виступ.

Марцін Залевський. Взяття арсеналу. Польське повстання 1830-1831 рр.

Польська шляхта українських земель висловлювала готовність до повстання й сподівалася залучити до своїх дій українське селянство. Однак керівники повстання не захотіли дати кріпакам волю, і ті відмовилися їх підтримати. Лише кілька десятків офіцерів – нащадків козацької старшини – приєдналися до виступу. Повстанців розгромили, і російські війська в кінці серпня 1831 р. зайняли Варшаву.

Після цих подій царизм почав рішуче викорінювати польський вплив на Правобережній Україні. Закривались польські школи (українських не було). Навчання переводилося на російську мову. У Кременці закрили відомий польський ліцей. Натомість у Києві заснували Університет Св. Володимира. Завданням нового університету міністр освіти Сергій Уваров визначив: «Поширювати російську освіту і російську національність на спольщених землях Західної Росії». 60 тис. польських шляхтичів в Україні було позбавлено дворянства. Багатьох заслали у глиб Росії.

Документ про відкриття Університету Св. Володимира. Університет у Наддніпрянській Україні виховав сотні патріотів, які залишили слід у науці, освіті й культурі.

При цьому, всупереч намірам влади, деякі заходи принесли українцям несподівані вигоди. Так, Київський університет із часом перетворився в центр, якому належала надзвичайно важлива роль у відродженні української культури. Намагаючись здобути прихильність селян Правобережжя, щоб мати їх за союзників у боротьбі проти польської шляхти, царизм дещо поліпшив їх становище.

5. Соціальна боротьба. Відомо, що занепад кріпосницьких відносин виявив себе перш за все у кризі поміщицького господарства. Замість того, щоб перебудувати господарство на рейки ринкової економіки, поміщики посилювали експлуатацію кріпаків. Це змушувало селян захищати свої права. Уся перша половина XIX ст. була сповнена постійними зіткненнями з поміщиками.

Соціальні виступи селянства

Десятки осередків заворушень породило насадження військових поселень. Першими повстали в липні 1817 р. бузькі козаки на Херсонщині. Лише у вересні 10-тисячне військо придушило бунт. Найбільше повстання проти режиму військових поселень вибухнуло 1819 р. в Чугуєві. Уряд вислав туди два піхотні полки і дві гарматні сотні. Для керування розправою над ними прибув сам начальник військових поселень О. Аракчеев. Повстанці трималися більше місяця. Після того як їх примусили капітулювати, почалася розправа, жертвами якої стало майже 80 осіб.

Селяни в першій половині XIX ст. також досить часто вдавалися до відкритих збройних виступів. їх за цей період відбулося декілька сотень. Значний селянський рух охопив у 1818-1820 рр. ряд повітів Катеринославської губернії. Проти повсталих уряд кинув великі військові сили. Кріпосники, розправляючись з повстанцями, влаштовували масові екзекуції, після яких відправляли покалічених селян на поселення до Сибіру або на каторжні роботи на Луганський ливарний завод.

У 1832-1833 рр. селянські виступи охопили Харківщину, Чернігівщину й Херсонщину. Якраз на ці роки припав неврожай і голод, під час якого влада залишила селянство сам на сам зі стихією. Для придушення виступів було застосовано військову силу.

Значного розмаху й гостроти набрав селянський рух, пов’язаний з іменем Устима Кармалюка (1787-1835), на Поділлі. Устим народився в сім’ї кріпаків. У 25-річному віці поміщик віддав його в солдати, хоча як батько двох дітей У. Кармалюк мав законне звільнення від рекрутчини. Новобранець утік з армії і в 1813 р. повернувся в рідні місця. Організувавши групу невдоволених, він почав боротьбу, що тривала майже чверть століття, вчинив більше як сто нападів на поміщиків, купців, шинкарів. У загоні, яким керував Кармалюк, в окремі періоди налічувалося кілька тисяч осіб.

Упродовж 1814-1830 рр. владі вдавалося кілька разів заарештувати У. Кармалюка. Він витримав жорстокі тортури, заслання до Сибіру. Кожного разу він утікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанський рух. Урешті його вбили із засідки.

Устим Кармалюк – героїчна і водночас трагічна особистість. Його жертвами іноді були й невинні люди. Такі постаті найчастіше з’являються в умовах загострення соціальних суперечностей, коли суспільство ще не встигло виробити цивілізованих форм розв’язання конфліктів.

В. Тропінін. Портрет літнього українського селянина. 1820 р. Частина мистецтвознавців вважає, що художник зобразив У. Кармалюка.

ВИСНОВКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

Суспільно-політичний рух в Україні на початку XIX ст. розгортався під впливом європейських революційних ідей. Західна Європа, де процеси модернізації розвивалися інтенсивніше, ніж у Російській імперії, була прискорювачем як національного, так і загальнодемократичного рухів. Проявом останнього стала діяльність в Україні масонських лож. У 20-30-х роках XIX ст. Україна стала ареною російського і польського суспільно-політичних рухів. Російські революціонери-декабристи прагнули до оновлення Російської держави, знищення самодержавства і кріпацтва. Поляки ставили перед собою завдання національного визволення й відновлення незалежності Польщі. Українських патріотів насторожувало те, що ні російські, ні польські революціонери не погоджувалися на відродження Української держави. Вони вважали, що інтереси українців цілком можуть бути задоволені в оновленій демократичній Росії чи у відродженій Польській державі. Ця помилкова точка зору послаблювала й російський декабристський, і польський національний рухи, хоча серед декабристів і польських повстанців були також й українці.

Перша половина XIX ст. була сповнена й селянськими протестами, які набували різних форм: від письмових скарг на поміщиків до збройної боротьби. Усе свідчило про те, що кріпосництво віджило свій вік.

Перевірте себе

1. Яку роль відіграла діяльність масонських лож в Україні?

2. Які поділ пов’язані з назвами: а) Південне товариство; б) Північне товариство; в) Товариство об’єднаних слов’ян? У яких роках вони існували і на що спрямовували свою діяльність?

3. Яке майбутнє відводилось Україні в проекті Конституції М. Муравйова та «Руській правді» П. Пестеля?

4. Які поділ відбувалися в Україні під час повстання декабристів у Петербурзі? Яку роль відповідно до планів повстанців мав відіграти Чернігівський полк у разі успіху його виступу?

5. Якими причинами можна пояснити наявність в Україні російської та польської течій у суспільно-політичному русі?

6. Які наслідки для України мало польське повстання 1830-1831 рр.?

7. Яких форм набував протест проти посилення соціального гніту?

8. Де і коли відбулися найбільші антикріпосницькі виступи селян, козаків та військових поселенців?

9. Чи справедливо стверджувати, що соціальні протести були даремними й не мали жодних позитивних наслідків?

Документи та матеріали

З «Руської правди» Павла Пестеля

. Володіти іншими людьми як власністю своєю, продавати, закладати, дарувати в спадщину людей, подібно до речей, використовувати їх по власній своїй сваволі без попередньої з ними угоди і єдино тільки для власного свого прибутку, вигоди, а іноді і примхи є справа ганебна, супротивна людству, супротивна законам природним, противна святій вірі християнській, суперечить, нарешті, заповідній волі Всевишнього, який гласить у Святому письмі, що люди перед ним усі рівні і що одні лише діяння їх і доброчинності різницю між ними роблять. І тому не може далі в Росії існувати дозвіл одній людині мати і називати іншу своїм кріпаком. Рабство повинне бути рішуче знищено і дворянство повинно неодмінно відмовитися від мерзенної переваги володіти іншими людьми.

Увесь російський народ складає один стан – громадянський; всі сучасні стани знищуються і зливаються в один стан – громадянський. Всі різні племена, з яких складається Російська держава, визнаються російськими і, складаючи різні свої назви, становлять один народ російський.

. Постановляється корінним законом Російської держави, що будь-яка думка про федеративний устрій відкидається цілком, як найзгубніший злочин і найбільше зло. Уникати належить усього того, що безпосередньо чи опосередковано, прямо чи непрямо, відкрито чи таємно до такого устрою держави вести б могло.

Джерело: Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в. – М., 1991. – С. 87, 90.

Запитання і завдання

1. Порівняйте положення «Руської правди», у яких ідеться про ліквідацію кріпосного права та принципи організації міжнаціонального співжиття в майбутній демократичній державі. Чи згодні ви з пропозицією П. Пестеля саме таки.м чином розв’язати національне питання?

2. Порівняйте пункти «Руської правди» і зміст Конституції М. Муравйова щодо розв’язання національного питання.

Запам’ятайте дати

• 1813—1835 — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка.

• 1816—1825 — діяльність декабристських організацій.

• 1817-1818 — повстання бузьких козаків на Херсонщині. 1818—1819 — діяльність масонської ложі «Любов до істини».

• 1819 — повстання військових поселенців у Чугуєві.

• 29 грудня 1825 – 3 січня 1826 – повстання Чернігівського полку.

• 20-ті роки XIX ст. – пропаганда волелюбних ідей у Харківському університеті та Гімназії вищих наук у Ніжині.

• 1830—1831 – польське повстання.

Словник термінів

• Федерація (від лат. foederatio – союз, об’єднання) – 1) форма державного устрою, за якої територіальні одиниці – члени федерації – мають власні органи влади і поряд із цим утворюють спільні для них державні органи; 2) союз, об’єднання громадських організацій.

Декабрист: догляд у домашніх умовах, розмноження

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 вересня 2014 🕒 7 хвилин 👀 62428 разів 💬 21 коментар

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за декабристом
• Квітка декабрист – особливості
• Догляд за декабристом в домашніх умовах
  • Як доглядати за декабристом
  • Як обрізати декабрист
  • Як пересадити декабрист
  • Вороги декабриста
  • Чому декабрист в’яне
  • Чому декабрист не цвіте
  • Чому декабрист опадає

  Декабрист – це кактус, але. «неправильний». Посудіть самі: колючок немає, любить вологість та не терпить прямих сонячних променів, під час посухи відмовляється цвісти. Досвідчені квітникарі говорять, що догляд за різдвяником більше схожий на доглядом за його екзотичною землячкою – орхідеєю, ніж за колючими побратимами-кактусами.

  У наших широтах шлюмбергера зазвичай цвіте взимку, за що і отримала свої «зимові» назви: різдвяник, декабрист. Але при правильному догляді декабрист може квітнути два, а то й три рази на рік.

  • Як домогтися такого рясного цвітіння різдвяника?
  • Чому декабрист раптом починає в’янути?
  • Що робити, якщо декабрист скидає листя?

  Відповіді на ці та багато інших питань по догляду за шлюмбергерою знають наші фахівці.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за декабристом

  • Цвітіння: узимку, в грудні-січні.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло або легкий притінок (східні чи західні вікна, південне вікно потрібно в післяполуденні години затінювати).
  • Температура: можливий діапазон від 18 до 40 ˚C, проте в літній час рослині комфортно при 18-22 ˚C, а взимку – при 14-16 ˚C.
  • Полив: помірний, після просихання субстрату на глибину 1-3 см.
  • Вологість повітря: підвищена. Рекомендується регулярне обприскування до декількох разів на тиждень улітку й 1-2 рази на місяць узимку.
  • Підживлення: з березня по вересень 1 раз на два тижні комплексним мінеральним добривом для кактусів.
  • Період спокою: жовтень-листопад.
  • Пересадка: молоді рослини пересаджують кожні 3 роки, дорослі – один раз на 5-6 років.
  • Обрізування: кроні надають форму, відщипуючи зайві сегменти руками.
  • Розмноження: вегетативне (щепленням або живцюванням).
  • Шкідники: щитівки, павутинні кліщі, борошнисті червці.
  • Хвороби: фітофтора, фітіум, фузаріоз, ураження бактеріями групи Erwinia.

  Важко повірити, але в природі існують кактуси, які люблять воду, бояться сонця і не мають колючок, і називаються вони декабристами (лат. Schlumbergera) (або шлумбергерами чи зигокактусами). Належать вони до роду південноамериканських епіфітних кактусів, що ростуть у тропічних лісах на гілках дерев. Чому їх називають декабристами? Та тому, що цвісти вони починають у розпал тропічного літа – в листопаді-грудні, а закінчують у кінці січня. У наші широти зигокактуси було завезено колекціонером Алланом Каннінгемом у 1816 році.

  Квітка декабрист – особливості

  У всіх рослин є особливості. Головна особливість декабриста в тому, що він цвіте тоді, коли інші квіти відпочивають. Але є у нього й інші якості, що відрізняють його від решти мешканців вашого підвіконня.

  По-перше, декабристові незатишно на південних і західних підвіконнях, оскільки інтенсивне освітлення може спричинити відмирання кінцевих сегментів пагонів рослини.

  По-друге, в літній час декабрист, як жодна інша кімнатна рослина, потребує свіжого повітря: підійде притінок на балконі, лоджії, терасі.

  По-третє, в літній час декабрист любить прийняти душ, але якщо такої можливості немає, то хоча б обприскуйте його час від часу.

  По-четверте, при гарному догляді довгожитель декабрист може вітати вас із Новим роком своїм букетом років зо 15-20.

  По-п’яте, квітка декабрист належить саме до тих примхливих рослин, які не можна тривожити в момент бутонізації – переставляти з місця на місце і навіть повертати горщик з рослиною.

  По-шосте, декабрист можна вирощувати як звичайну рослину, а можна як ампельну.

  Догляд за декабристом в домашніх умовах

  Як доглядати за декабристом

  Агротехніка зигокактуса-декабриста прямо протилежна агротехніці власне кактусів – його вимоги здебільшого збігаються з умовами вирощування звичайних, листяних кімнатних рослин. Якщо кактус можна забути полити і він від цього не дуже постраждає, то декабрист потребує регулярного поливання відстояною нехолодною водою і підвищеної вологості повітря, яка досягається періодичним обприскуванням або розташунням горщика з декабристом на піддоні з мокрою галькою. Кактуси прекрасно ставляться до сонця, а декабрист страждає від прямих сонячних променів і вимагає притінення. Щодо температури повітря, то декабрист у цьому питанні не вередує. З березня декабрист потребує щомісячного підживлення комплексним добривом для квітів, але дозу потрібно брати вдвічі меншу, ніж пропонують виробники. Влітку, коли починається інтенсивний ріст стебел, підживлювати рослину потрібно двічі на місяць, а з вересня підживлення припинити. Не завадить рослині і профілактична обробка фунгіцидами.

  Як обрізати декабрист

  Обрізання декабриста проводять у червні, причому зайву частину пагона не зрізають, а відкручують вручну – надають рослині красивої форми, скорочуючи пагони, що ростуть неправильно. Сформовані таким чином рослини мають привабливий вигляд і рясно цвітуть.

  Як пересадити декабрист

  Пересадка декабриста проводиться після цвітіння, у самому кінці лютого. Молоді рослини пересаджують щорічно, дорослі – 1 раз на 4-5 років. Горщик для рослини вибирайте широкий і невисокий, оскільки коренева система у декабриста поверхнева. Дренажний шар повинен заповнювати горщик на третину. ґрунт Що ж до ґрунту, то підійде магазинний (для кактусів), але можна зробити ґрунт і самостійно: змішайте по одній частині дернової землі і піску та дві частини листової землі, для дезінфекції додайте товченого вугілля, а для кращої водопроникності – биту цеглу або керамзит. Ґрунт для декабриста має бути слабкокислим.

  Розмноження декабриста

  Відповідь на запитання «як розмножити декабрист?» дуже проста: вегетативно, шляхом живцювання. Від пагона відкручують 2-3 крайні «ланки», підсушують їх кілька днів, потім висаджують у вологий ґрунт і накривають скляною банкою або пластиковою пляшкою, щоб створити парниковий ефект. Ємність розміщують у затінку і регулярно провітрюють. Оптимальна температура для укорінення живців декабриста – 15-20ºC. Часто розмноження декабриста йде за його обрізанням, оскільки в результаті формування куща залишається готовий матеріал для живцювання.

  Шкідники та хвороби декабриста

  Вороги декабриста

  Докучають декабристу грибкові захворювання і комахи. Фузаріоз, фітіум і фітофтора – грибкові хвороби, збудники яких проникають у рослину із зараженого ґрунту, і в першу чергу потерпає від них коренева шийка рослини. В результаті квітка стає блідою, сірою, втрачає сегменти і в’яне у вологому ґрунті. Фузаріоз лікується фунгіцидами, а фітіум і фітофтора – препаратами «Максим», «Топаз», «Вітарос».

  Якщо рослина вкрилася іржавим нальотом, то, найпевніше, її вразив павутинний кліщ – дрібні точкові комахи коричневого, жовтого або червонуватого кольору, які з’являються на рослині в умовах недостатньої вологості повітря. Позбутися кліща допоможуть препарати «Актеллік», «Фітоверм» або «Неорон». Білуваті грудочки, схожі на вату, що раптово з’явилися між пагонами, – сліди життєдіяльності борошнистих червців, знешкодити яких можна за допомогою «Актари».

  Чому декабрист в’яне

  Декабрист в’яне, як ми вже з’ясували, якщо він захворів на фітофтору або фітіум. Іншою причиною в’ялості листя може бути захворювання коренів. Якщо рослина втратила стійкість і її стовбур хитається, то цілком можливо, що коріння рослини загинуло від переохолодження в результаті поливання холодною водою в прохолодному приміщенні або, навпаки, від того, що вазон перегрівався на сонці. Могла спалити корені декабриста і занадто міцна концентрація добрив. У такому разі рослину потрібно негайно пересадити в інший субстрат, бо старий просякнутий концентрованим добривом, яке продовжує знищення коренів.

  Чому декабрист не цвіте

  Декабрист має відчути, коли пора цвісти. Для цього йому потрібно забезпечити повноцінний період спокою: з кінця вересня до кінця листопада скоротіть поливання і припиніть підживлення рослини, помістивши її в неопалюване приміщення. Тепер запам’ятовуйте, як змусити декабрист цвісти: перенесіть квітку в світле тепле місце і починайте поливати, допомагаючи тим самим декабристу прокинутися. Повертайте рослину навколо осі, щоб досягти рівномірного освітлення всіх сторін квітки. Як тільки почнуть утворюватися бутони, стежте за тим, щоб субстрат у горщику не пересихав і щоб ніхто з домашніх більше не переставляв і не повертав вашу квітку, інакше рослина може запанікувати і скинути бутони. Якщо ви будете дотримуватися цих правил, ваш декабрист обов’язково зацвіте.

  Чому декабрист опадає

  Іноді, здавалося б, абсолютно без причини, обсипається листя у декабриста. Але просто так нічого не трапляється. Спробуємо розібратися. Відомо, що причиною «листопада» може бути павутинний кліщ, і ви вже знаєте, як його позбутися. Якщо ж шкідника вами не виявлено, то ймовірною причиною може бути нестача поживних речовин (нерегулярне підживлення, виснажений субстрат). Спробуйте раз-два обприскати декабрист розчином добрив для епіфітних кактусів або внесіть їх під корінь – і ви побачите, як швидко рослина відновить свої сили. Якщо не допоможе, міняйте ґрунт. Причиною опадання кінцевих сегментів може стати занадто сухе повітря або пережитий рослиною стрес – різкий перепад температур, зміна середовища, протяг або невчасно зроблена пересадка.

  Кімнатний декабрист після цвітіння

  Коли декабрист відцвіте, починайте поступово скорочувати поливання, поставивши рослину в прохолодне місце, де вона простоїть до кінця березня, відпочиваючи від цвітіння. Наприкінці березня у декабриста починається вегетативний період, тому перенесіть квітку на її звичайне місце, поступово збільште поливання і починайте підживлювати рослину.

  Квітка «декабрист»(40 фото): опис видів та важливі правила агротехніки

  У багатьох кімнатних квітів є дві назви: одна «від народу», а інша — «від біологів». Зазвичай любителям рослин відомі обидва варіанти. Але у випадку з декабристом наукова назва відома мало, у побуті вона практично не використовується. Та й хто запам’ятовуватиме, тим більше вимовлятиме, це «вчене ім’я»: Шлюмбергера?

  1. Декабрист – лісовий кактус: біологічний опис
  2. Чому декабрист іноді перетворюється на пасхальник?
  3. Видове розмаїття різдвяних, їх короткі описи
  4. Популярні гібриди та сорти шлюмбергери
  5. Як правильно доглядати за декабристами
  6. Освітлення
  7. Вологість повітря
  8. Температура повітря
  9. Правила поливу та підживлення декабристів та вимоги до ґрунту
  10. Період спокою декабристів
  11. Пересадка декабристів
  12. Особливості розмноження
  13. Формування шлюмбергери
  14. Як змусити декабрист зацвісти до Нового року (Різдво)?
  15. Хвороби декабристів та їх шкідники
  16. Прикмети, пов’язані з декабристом

  Декабрист – лісовий кактус: біологічний опис

  Декабристи — дуже поширені кімнатні квіти, які, напевно, входять до десятки найбільш звичних, популярних і затребуваних. Вважається, і небезпідставно, що з ними справиться навіть квітникар з невеликим практичним досвідом. У той же час вони дуже ефектні, довго цвітуть, можуть стати прикрасою як скромного «бабусиного підвіконня», так і великої колекції маститого професіонала.

  Отже, Шлюмбергер (Schlumbergera) – це невеликий за чисельністю рід у трибі Ріпсалісових.

  Уточнимо, що триба — це такий біологічний ранг, який трохи вищий за род, але «не дотягує» до сімейства.

  У свою чергу, всі Ріпсалісові входять до підродини епіфітних кактусів. Значить, і наш декабрист теж кактус! Цей факт збентежує багатьох необізнаних людей. Адже в нашій свідомості кактуси — рослини жарких кам’янистих пустель, такі собі «бочки-колючки», без стволів і листя. Декабрист (чи різдвяний — його інша поширена народна назва) зовсім не вписується у цей класичний образ.

  Причина збентеження — у неправильному, спрощеному розумінні кактусів. Зовні вони вкрай різноманітні, і крім класичного образу, можуть бути навіть ліанами, не кажучи вже про чагарники та дерева. І ростуть вони не лише у посушливих пустелях. Ось наш декабрист – епіфітний лісовий кактус. Його батьківщина – вологі тропічні ліси Бразилії.

  Відомо, що епіфіти – рослини, які ростуть на пнях та деревах. До них належить чимало кімнатних квітів, у тому числі, наприклад, майже всі орхідеї. Шлюмбергер чіпляється невеликим корінням за ущелини кори в стовбурі дерев, іноді поселяється на розвилках великих гілок, або використовує як «горщик» великі дупла, заглиблення в пеньках. Зрозуміло, що для коренів у таких умовах мало місця та харчування. Тому коріння декабриста маленьке, а левову частку харчування кущик отримує не за допомогою коренів, а безпосередньо з повітря, під час тропічних дощів.

  Ще недавно рід Шлюмбергера носив іншу назву – Зигокактуси . Воно, по-перше, милозвучніше, а по-друге, відразу орієнтувало квітникара, з чим він має справу. І досі шанувальники кімнатних квітів старої школи користуються цією «скасованою» назвою. А нинішнє ім’я він отримав на честь видатного французького колекціонера кактусів Фредеріка Шлюмбергера.

  Як відомо, класичні кактуси теж часто харчуються за допомогою своїх стволів, а коріння використовують більше для утримання у ґрунті. Тож тут уже простежуємо явну схожість.

  Інша подібність ще суттєвіша. У «стандартних» кактусів немає листя. Їхні округлі «бочки» — це змінені стовбури, або стебла. Замість листя вони вкриті колючками – зміненим листям.

  У декабристів теж немає листя. Так, кущ шлюмбергери зелений, з великою кількістю пагонів. В побуті їх називають члениками, хоча солідніше звучить — плоскі сегменти. На перший погляд здається, що це такі товсті листочки. Але членики-сегменти – це змінені стебла. Листя у декабриста теж немає. Ці стебла-пагони, що складаються з багатьох члеників, можуть рости досить довгими, до 60-80 см, і звисати вниз. Тому різдвяний часто вирощують у підвісному кашпо, як ампельну рослину .

  Кожен сегмент у втечі має по краях невеликі гостренькі (хоч і м’які навпомацки) зазубринки.

  У кімнатних умовах багато популярних шлюмбергерів цвітуть на початку та в середині зими. Звідси, до речі, назви (декабрист, різдвяний). Але біологічна причина в тому, що для цвітіння рослині потрібний короткий світловий день. А у нас таке буває у грудні-січні.

  Квітки великі, ефектні, зигоморфні (неправильні), видовжені. Найбільш поширене забарвлення – рожеве або червоне. Але бувають інші: білі, помаранчеві, фіолетові. Палітра природних видів бідніша, але серед культурних сортів вона багатша: селекціонери постаралися!

  У всіх декабристів квітки розташовані тільки на кінчиках пагонів . Цей факт, до речі, досить важливий, він навіть змушує нас відкрити невеликий додатковий розділ даної теми.

  Чому декабрист іноді перетворюється на пасхальник?

  Колись довелося підслухати діалог двох жінок: мабуть, любительок кімнатних квітів. Суть діалогу полягала у тому, що вони обговорювали своїх декабристи. І одна співрозмовниця нарікала: мовляв, твій цвіте правильно, приблизно на Різдво, а мій вічно запізнюється, і розпускається тільки навесні, нерідко до Великодня.

  Ймовірно, ця жінка не знала, що в неї в квартирі росте не різдвяний, а так званий «великодній кактус», або, по-науковому, Ріпсалідопсис. Ці квіти теж лісові кактуси-епіфіти, і відносяться до вже відомого нам трипу Ріпсалісових. Раніше вони були не менш популярними, ніж шлюмбергери. Зараз, щоправда, попит на них чомусь упав: «шлюмки» стали моднішими. Оскільки рослини ці близькі, то зовні вони дуже схожі: на перший погляд і не відрізниш! Видавало їх лише різний час цвітіння. Та й те, що окремі шлюмбергери можуть також зацвісти вдруге, приблизно до Великодня. Як тут не заплутатися?

  А ось тут і порівняйте їхнє цвітіння! На відміну від декабристів, у пасхальників квіти розвиваються не тільки на верхівках пагонів, але по всій їхній довжині. Через це цвітіння виглядає більш пишним. Крім того, плоскі сегменти-членики у них більші, і закруглені по краях, а не гостренькі. Є й інші відмінності, але ці дві найочевидніші.

  Ми виявили вже дві прикмети, які говорять про схожість шлюмбергерів з кактусами: харчування переважно через пагони та відсутність листя. Але якщо комусь вони здаються спірними, то третій, найбільш вагомий доказ.

  Придивіться до цих двох знімків. На першому з них — декабрист, щеплений на пейрескію (незвичайний кактус із листям). На іншому теж декабрист, але щеплений вже на знайомий багатьом кактус опунцію. А якщо ви хоч трохи розумієтеся на біології рослин, то напевно знаєте: прищеплювати між собою можна лише близькі споріднені види. Шлюмбергера добре прищеплюється деякі види кактусів, і це — безсумнівний доказ близької біологічної спорідненості цих рослин.

  Найчастіше прищеплюють різдвяне саме на пейрескію. Подивіться, які шикарні штамбові рослини при цьому виходять! Пейрескія як підщепи надає шлюмці додаткову енергію зростання, адже її коріння розвинене незрівнянно сильніше!

  Видове розмаїття різдвяних, їх короткі описи

  У роді шлюмбергер міститься всього 6 природних видів . Але у багатьох джерелах їх описано більше, оскільки квіткарі, не розібравшись, включають до переліку старі гібриди, створені європейцями вже на початку 19-го століття, і які зараз розглядаються поряд з «справжніми» видами.

  Ш. усічена (Schlumbergera truncat а). Трунката, можливо, найпоширеніший кімнатний вигляд. Щоправда, на його базі створено багато сортів, і знайти «прямий», природний екземпляр, не так просто. Характерно для вигляду те, що спочатку, від кореня, виростають товсті пагони, що одеревіли, коричневі у дорослих рослин, а вже потім, приблизно з середини довжини, вони розгалужуються на зелені, м’які пагони, що звисають в різні боки.

  Краї кожного членика ніби обрубані перпендикулярно до його центральної осі, і закінчуються невеликими тугими колючками, хоча їхня твердість недостатня, щоб уколоти палець людини. У природі забарвлення квіток рожеве, червонувато-рожеве, але сорти демонструють куди більшу різноманітність.

  Трунката, а також її сорти, цвітуть раніше за інших шлюмбергер, і, власне, саме завдяки їм створилася у всього роду репутація різдвяних квітів.

  Ш. Каутського (Schlumbergera Kautskyi) . Відрізняється дрібними члениками, не більше 4-х см. в довжину, і шириною в два рази меншою. Форма члеників така сама, як у попереднього виду. Бутони фіолетових квіток навіть більші за членики (близько 5 см.) Пелюстки незвичайно вузькі, із загостреними кінчиками.

  Ш. Орсіч (Schlumbergera Оrssichiana) . Листові сегменти великі, до 7 см., із зазубринками. Краї сегментів обрізані плавніше, ніж попередніх видів. Квітки великі, широко відкриті, до 9 см. у довжину та в діаметрі, ніжно-рожевого забарвлення. Колір пелюсток насичується в міру наближення до кінця, і на кінчиках може бути майже червоним. Кожна квітка розташована майже перпендикулярно до площини сегмента, на якому виріс.

  Загалом наявність певного кута між сегментами і квітками — характерна особливість усіх декабристів. Але у цього виду вона виражена найяскравіше.

  Орсіч славиться своїм цвітінням: воно може повторюватися до 3-х разів на рік, причому не в «різдвяні» терміни, а в кінці літа, осені, і на початку весни. Тому в США його звуть «кактус Подяки», оскільки велике національне свято – день Подяки – припадає у цій країні на 23 листопада.

  Як і попередні види, «правильна» орсічіана рідко зустрічається у квартирах. В основному культивують її гібриди, у тому числі зі Ш. усіченою.

  Ш. опунцієподібна (Schlumbergera opuntioides) . Дуже незвичайний, рідкісний вигляд, що різко відрізняється від решти, і знаходиться в списку зникаючих. Пагони цього чагарника можуть зростати до 120 см. довжиною, і складаються з сегментів, що зовні більше нагадують сегменти опунції. Як і у «справжніх» кактусів, сегменти вкриті міцними колючками.

  Молоді члени досить тонкі, але довгі. Згодом вони округляються та деревні. Квітки великі, близько 6 см, переважно рожевих або світло-фіолетових відтінків. Цвітіння настає у першій половині весни, так що в цьому відношенні вигляд теж незвичайний, що не виправдовує назву роду.

  Ш. Рассела (Schlumbergera russelianа) . У природі ця рослина невелика, максимум 30 см заввишки. Сегменти плоскі, дрібні, в середньому 4 на 2 см. У них закруглені краї, що нагадують краї рипсалідопсисів. Квітки трохи більші, за формою симетричні, що складаються з пелюсток, забарвлених у рожевий колір різного ступеня насиченості.

  Ш. мікроциліндрична ( Schlumbergera microsphaerica). Її сегментики також незвичайної форми: сильно витягнуті, вузькоциліндричні. Зрідка вони досягають 4 см. у довжину, але найчастіше – не більше 2-х – 3-х. Квітки дрібні, близько 1,5 см., формою, і особливо за кольором, що нагадують фуксію. На кожному членику може зрости кілька квіточок, розташованих по спіралі. Цвіте у березні-квітні.

  Популярні гібриди та сорти шлюмбергери

  Ми багато разів наголошували, що в колекціях звичайних квітникарів тотально переважають не природні види, а їхні гібриди чи сорти. Ці культивари завдяки зусиллям колекціонерів значно краще пристосовані до умов звичайної квартири, і переважно невибагливі у догляді.

  На даний момент їх існує багато десятків, навіть сотні: всіх не опишеш, та й сенсу немає. Але почнемо, мабуть, із найвідомішого культивара.

  Ш. Баклі (Schlumbergera buckleyi) . Це старий гібрид, створений близько двох століть тому шляхом схрещування Ш. усіченої та Ш. Рассела. Навіть солідні довідники часом розглядають цей гібрид поряд із основною «природною шісткою».

  За два століття на базі гібрида створено цілу серію сортів, відому під назвою група Баклі . Це найневибагливіші у догляді шлюмбергери, що відрізняються, як і Ш. Рассела, більш округлими зазубринками по краях сегментів. Вони зливаються між собою, створюючи картину хвилястого краю. Пагони довгі: ці сорти ідеальні як ампельні рослини. Квітки великі, пофарбовані в гарячі кольори: червоний, рожевий, яскраво-рожевий. При належному догляді цвітіння настає приблизно в період новорічних свят, але воно може повторюватися навесні.

  Яскравий представник цієї групи – сорт Ш. Ліберті Джасма Джей . Його головний “козир” – здатність змінювати забарвлення квіток протягом цвітіння. Спочатку вони червоні, але поступово стають ніжно-рожевими. До закінчення цвітіння на рожевих пелюстках проявляються зелені крапки.

  Ш. екзотична ( Schlumbergera × exotica) . Старий гібрид, створений на базі Ш. опунцієподібної, шляхом багаторазового схрещування зі Ш. усіченою. Точніше кажучи, зараз використовується вже не сам гібрид, а група сортів на його основі, під назвою « група Екзотика ».

  Ш. Регіна ( S.×reginae). Гібрид, створений шляхом схрещування Ш. Орсіч із Ш. усіченою. У нього також, як у попередніх, є своя група сортів.

  Ш. бриджпорт (Bridgeport) . Популярний сорт із групи Ш. усіченої. Відрізняється білим забарвленням квіток, хоча рідко, в залежності від освітленості, вони можуть бути трохи рожевими. Також незвичайна форма квіток: вони порівняно мало витягнуті, іноді майже округлі. Пелюстки із зазубринками, що не загинаються назад, як у більшості декабристів. Сегменти великі, теж округлі, на зразок барил.

  Ш. Аспен (Schlumbergera Aspen). Високодекоративний сорт із великими білими квітками. Краї пелюсток бахромчасті, в центрі кожної квітки – великий рожевий маточка, як у фуксії. Належить до групи Екзотика. Є також варіант із червоними квітками – Аспен Ред.

  Ш. Челсія (Schlumbergera Chealsea ). Сорт із групи truncatа. Квітки великі, до 9 см, пофарбовані в ніжний жовтий колір. Пелюстки повітряні, з гофрованими краями.

  Ш. Санта Крус. У цього сорту забарвлення квіток помаранчеве – одне з найбільш рідкісних у сімействі шлюмбергер. Схожий на нього також сорт Голден Крем (Golden Cream), із золотаво-кремовими, майже жовтими, великими бутонами.

  Цей список можна було б продовжувати та продовжувати! Щорічно селекціонери виводять все нові сорти та гібриди в той час, як багато старих теж не йдуть у минуле. Загалом варто вказати, що забарвлення різдвяних діляться на сім груп:

  • червоні (найпоширеніші);
  • рожеві;
  • жовті чи золотисті;
  • білі (біло-рожеві);
  • помаранчеві;
  • бузкові;
  • фіолетові.

  Три останні групи зустрічаються значно рідше, оскільки в природі шлюмбергери зовсім не мають таких забарвлень.

  Селекційна робота ведеться також у напрямку створення рослин, що відрізняються своїми розмірами, формою бутонів, термінами та частотою цвітіння.

  Як правильно доглядати за декабристами

  У цілому нині, крім окремих сортів, агротехніка цих рослин щодо проста. Не дарма ж вони входять до найпопулярніших кімнатних квітів!

  Освітлення

  Кращим місцем для декабриста будуть підвіконня світлі, але без прямих сонячних променів. Адже згадайте! — у природі ці квіти зростають у нижніх ярусах лісів, під покровом дерев. А там панує розсіяне світло. Вікна східної та західної, південно-західної орієнтації – ось місце для них! Можна залишати і на південних підвіконнях, але тоді влітку доведеться притіняти легкою фіранкою.

  У зимові місяці, після закінчення цвітіння, лісові кактуси не потребують додаткового освітлення. В цей час у них настає період спокою, і тоді їх можна помістити навіть на північному підвіконні або в глибині кімнати.

  Але пізній покровом, коли шлюмбергер закладає бутони, її категорично не можна переносити з місця на місце, і навіть повертати щодо вікна.

  Важливою особливістю декабристів є те, що багато хто з них реагує не тільки на інтенсивність освітлення, але також на тривалість світлового дня. Саме тоді, коли він короткий (листопад-січень), у них відбувається бутонізація, а потім і цвітіння.

  Вологість повітря

  Ці «діти тропічних лісів» люблять вологість. У природі вони навіть харчуються переважно з допомогою дощів, які потрапляють на сегменти пагонів. Звичайно, сучасні сорти не такі вологолюбні, і все ж, чим частіше ви підвищуватимете вологість навколо них, тим буде краще.

  Особливо це важливо під час бутонізації та цвітіння. Адже воно, як відомо, найчастіше припадає на зиму. У цей час року в наших квартирах працює опалення, яке сильно висушує повітря.

  Температура повітря

  У весняно-літній час ідеальною буде від 22 до 27 °. Хоча декабристи з тропіків, але довгий спекотний період із спекотним повітрям вони не люблять. У такому разі можуть погано закладатися квіткові бруньки.

  Взимку, під час цвітіння, краще, щоб було холодніше: від 16 до 20 °. У жаркому, до того ж сухому повітрі, бутони почнуть обсипатися, а то й не зав’яжуться. Після закінчення цвітіння, під час відпочинку, можна, і навіть корисно, опустити температуру до 10-12°.

  З середини літа до середини осені корисно утримувати різдвяні на свіжому повітрі. Але при цьому стежити, щоб вони не перебували на протягах і були захищені від полуденного сонця.

  Правила поливу та підживлення декабристів та вимоги до ґрунту

  Полив – чи не найважливіший елемент догляду за цими рослинами, де квіткарі роблять найбільше помилок. Враховуючи, що лісові кактуси люблять вологу, їх нерідко намагаються рясно поливати, з надлишком. Це призводить часом до плачевних результатів.

  Справа в тому, що володіючи маленьким корінням, шлюмбергер не переносить заболочування грунту, а також застою вологи біля коріння. Субстрат має бути вологим, але не насиченим водою. При цьому вологи має бути більшим під час цвітіння, і значно меншим — в інші періоди, а особливо тоді, коли йде закладання бутонів, або рослина відпочиває, і всі процеси в його тканинах уповільнюються.

  Таким чином, найчастіше поливайте різдвяний навесні та влітку, до середини осені. У другій половині осені поливи слід зменшити і різко збільшити, коли почнуть розкриватися перші квітки. А після закінчення цвітіння знову різко зменшити.

  Ця схема справедлива для сортів «класичних», що цвітуть у першій половині зими. Як ми переконалися, у багатьох видів та гібридів цвітіння відбувається в інший час, причому неодноразово. Але головне правило тут просте: менше поливу в період бутонізації та спокою, більше – під час активного росту та цвітіння.

  Враховуючи сказане, слідкуйте за складом ґрунту в горщику. Вона повинна бути легкою, повітропроникною, поживною, але в той же час добре утримувати в собі вологу і повільно висихати.

  Підгодовують різдвяні обережно, комплексними мінеральними сумішами для кактусів. Причому бажано зменшувати концентрацію суміші в 2 рази в порівнянні з інструкцією на упаковці. Час для підгодівлі – весна і літо, коли активно ростуть пагони. Вносити добрива потрібно один раз на 2-3 тижні. Якщо навесні рослину пересаджували, годувати до літа не варто. До осені підживлення припиняють.

  Період спокою декабристів

  Ми вже кілька разів мимохіть про нього згадували. Справа в тому, що для лісових кактусів у природі він важливий, хоча кімнатні сорти та гібриди не так від нього залежать. Багато квітникарів взагалі не дотримуються періоду спокою, а їхні улюбленці-декабристи як би про нього і «не знають».

  Тим не менш, дотримання періоду спокою позитивно позначається на загальному стані квітки, особливо на її цвітінні. Протягом року різдвяний чоловік змінює кілька фаз розвитку.

  1. У весняно-літні місяці, і аж до середини осені, він активно зростає та розвивається.
  2. З середини осені в нього настає період спокою. У цей час кущик готується до цвітіння, закладаючи бутони майбутніх квіток.
  3. У листопаді-січні під час коротких сонячних днів відбувається цвітіння.
  4. Після закінчення, і приблизно до березня, настає другий період спокою.

  У періоди спокою, а особливо в другій, поливи зменшують, даючи ґрунту просихати приблизно до середини земляної грудки. У цей час важливо знизити навколишню температуру, взимку — до 10°. Висвітлення у цей час також можна суттєво зменшити.

  Звичайно, це ідеальна схема, не всім сортам вона личить. У багатьох з них, наприклад, цвітіння слідує двома хвилями, з лагідною перервою всього на 10-15 днів. Але знати про таку особливість шлюмбергери — треба й корисно.

  Пересадка декабристів

  Пересадкою найкраще займатися наприкінці зими або на початку весни, коли закінчується другий період відпочинку. На той час рослина відцвіла, набралася сил, і ось-ось піде в зріст. Так як коріння у шлюмок невелике, то і пересаджувати дорослі рослини потрібно рідко, раз на 3-4 роки, а то й рідше. Дуже молоді екземпляри – щорічно.

  Горщик беріть неглибокий, широкий, але загалом невеликий за розмірами. Дуже важливо не забути влаштувати на дні товстий дренажний шар з нейтрального, що не гниє матеріалу. Субстрат використовуйте або покупний, для кактусів і сукулентів, або зробіть самі. Орієнтуйтеся приблизно на наступний склад:

  • легкий листяний грунт – 2 частини;
  • великий та чистий річковий пісок – 1 частина;
  • низовий торф – 1 частина;
  • якісний перегній або покупний бігумус – 1 частина.

  В отриману суміш корисно додати трохи дрібного деревного вугілля (він запобігатиме розвитку кореневих гнилей), а також подрібнену дубову кору (приблизно 2 ст. ложки на літр готового субстрату). Цю кору можна замінити на кору для орхідей, куплену в магазині.

  Особливості розмноження

  У домашніх умовах використовують головним чином живцювання. Найкращий час для нього – рання весна, початок активного зростання. Хоча можна живити і пізніше, аж до вересня.

  Живці декабристи легко. На міцній, здоровій пагоні візьміть 2-4 крайні сегменти. Обов’язково їх викручуйте, а не зрізайте – так уникайте виникнення ранки!

  Залишіть відокремлені сегменти на кілька годин на повітрі, щоб місце викручування підсохло, а самі члени трохи прив’яли. Після цього поглибіть нижній членик у заздалегідь підготовлену склянку з чистим, пропареним, злегка зволоженим піском. Поглиблювати потрібно приблизно на 1 – 1, 5 см.

  При необхідності, зміцніть додатково паличкою, щоб сегменти не завалилися, і прикрийте склянку банкою, а то й просто поліетиленовим пакетиком, щоб вийшла міні-тепличка. В одній склянці можна вкорінювати відразу кілька таких відірваних паростків. Тепличку регулярно провітрюйте. Вона повинна бути в напівтемряві, при температурі від 18 до 22°.

  Зазвичай приблизно за місяць на крайньому членику починає зростати новий сегмент. Це показник того, що укорінення пройшло успішно. Зачекайте ще кілька тижнів і починайте пересадку в окремі ємності, наповнені субстратом. Якщо в стаканчику укорінялася одна гілочка, можна дати їй рости довше, не пересаджуючи відразу. Але в цьому випадку нижня частина піску має бути спочатку змішана з ґрунтом, щоб у коренів було харчування!

  Нерідко для розмноження беруть лише один сегмент. Він також укорінюється, але не так успішно, ніж ділянка з 2-4-х. Такий сегмент має бути визрілим, не зовсім молодим. Крім того, багато невибагливих сортів і зовсім можна вкорінювати в склянці з водою.

  Формування шлюмбергери

  Декабристи, звичайно, можуть обходитися без формування крони: його відсутність не завадить рослинам розвиватись. Але якщо трохи попрацювати над формою крони, кущики стануть доглянутішими, декоративнішими, до того ж їх цвітіння виграє в якості.

  Формувати краще навесні, після закінчення періоду спокою. До речі, тоді ж завдяки видаленню зайвих сегментів у вас з’явиться матеріал для розмноження. Видаляючи сегменти або навіть цілі ділянки пагонів, викручуйте їх, як було зазначено раніше, а не зрізайте. В іншому випадку ранки на пагонах можуть довго гоїтися, і навіть гнити.

  Видаляючи окремі сегменти, вкорочуючи довжину пагонів, ви стимулюєте появу нових бічних пагонів. Це зробить кущ більш пишним. І не забувайте – саме на кінцях пагонів формуються бутони! Чим пагонів більше, тим відповідно і квіток буде більше.

  Старим кущам потрібна також санітарна обрізка. Адже шлюмбергер може рости в квартирі довгі роки. Згодом її старі пагони сильно деревніють знизу, оголюються, стають неохайними. Їх треба видаляти, звільняючи місце молодим.

  Як змусити декабрист зацвісти до Нового року (Різдво)?

  Це питання квітникарі задають нерідко. Насправді якщо ви уважно читали попередні розділи, відповісти на нього зможете самі. Потрібно виконати лише кілька пунктів.

  1. Приблизно на початок листопада помітно знизити температуру навколо куща, рівня в 16-18°. Для цього його можна навіть перенести в нове місце: наприклад, на холодну лоджію.
  2. Істотно скоротити поливи.
  3. Вже листопаді штучно скоротити рослині тривалість дня, накриваючи його, наприклад, картонним ковпаком. Світловий день має бути в межах 8-10 годин. У грудні можна не накривати: у цей час року день уже буде коротким і так.
  4. Якщо виявиться, що на початок грудня на кущику не з’явилися крихітні зачатки бутонів, накрийте його днів на 5 чимось щільним, щоб взагалі припинити доступ світла.
  5. Після того, як бутони з’явилися, рослину вже не можна переставляти та повертати – пам’ятаєте?
  6. У міру розвитку бутонів та розпускання перших квіток, полив злегка підсилюйте.

  Залишається додати, що шлюмбергери цвітуть довго, іноді до 2-х місяців, тому націлюйтеся на цвітіння раніше. Краще нехай воно почнеться заздалегідь, ніж запізниться.

  Хвороби декабристів та їх шкідники

  Декабристи вважаються міцними рослинами, не особливо схильними до різних захворювань. Найчастіше їхні проблеми спричинені неправильним доглядом. Насамперед це виникнення грибкових кореневих гнилей. Вони з’являються, якщо ґрунт занадто щільний, перезволожений, з частими застоями вологи.

  Знаючи цю слабкість шлюмбергери, досвідчені квіткарі під час підживлення зрідка додають у розчин фунгіциди: наприклад, фітоспорин або фітоверм.

  Заражений кореневою гниллю екземпляр потрібно якнайшвидше пересадити в новий субстрат, попередньо знезаразивши і сам горщик.

  При кореневій гнилі пагони швидко стають млявими. Але така ж картина виникає, наприклад, взимку, коли коріння перемерзло, а грунт вологий. А буває, млявість настає через надмірну концентрацію добрив, або коли в квартирі спекотно, а грунт сухий. Щоразу, спостерігаючи картину в’янення, аналізуйте: що могло стати його причиною?

  Також при різних стресах (переохолодженні, пересушуванні, сухому повітрі) можуть відвалюватися крайні, молоді сегменти. Вони відпадають і тоді, коли кущ заражений павутинним кліщиком: це один із тих рідкісних шкідників, які можуть напасти на вашого улюбленця. Клещика виявите по тоненькій, ледь помітній павутинці, що обплітає членики. Вона стає добре видно, якщо обприскати кущ водою із пульверизатора. При зараженні кліщем потрібно кілька разів, з інтервалом у 10 днів, обробити рослину якимось акарицидом: наприклад, енвідором, актовермом чи актором.

  Інший ймовірний шкідник – борошнистий червець. Його видають невеликі білі «ватяні» пластівці в куточках сегментів і на ділянках, що здеревіли. Хороший засіб від шкідника – актора. Нею потрібно не тільки обробити пагони, а й пролити земляну кулю, користуючись інструкцією.

  Прикмети, пов’язані з декабристом

  Яка ж кімнатна квітка, що поважає себе, не обзаводиться з часом цілим сонмом народних прикмет? Декабрист – не виняток. Більше того, у нього таких прикмет і повір’я — безліч! Обмежимося п’ятіркою.

  1. Це «квітка-чоловік». Його не варто заводити жінці самотньою, яка бажає створити сім’ю.
  2. Якщо декабрист росте в офісі, він краще розвиватиметься там, де колектив переважно жіночий. Тож він не тільки чоловік, а й любитель жінок!
  3. Квітка ділиться своєю «доброю» енергією і вбирає негативну, якщо така є в сім’ї. Але через цю злу енергію оточуючих він поступово чахне, і погано росте. А ось у сім’ях із позитивною енергією різдвяний виглядає чудово!
  4. Якщо розквіт до Нового року, значить, цього року на домочадців чекає щось приємне.
  5. Якщо розквіт незвичайно рано — у сім’ї буде або поповнення, або весілля.

  Але хоч би якими були ці повір’я, варто сказати, що шлюмбергара — чудова кімнатна рослина: красива, ефектна, з тривалим цвітінням, та ще й у темні зимові дні. І при цьому не таке вже й складне у догляді: ми переконалися в цьому!